Презентація на тему:
Pоль класного керівника у згуртуванні колективу

Роль класного керівника У згуртуванні й розвитку Класного колективу, Функції і завдання Класного керівника

Завдання, функції, основні напрями і зміст роботи класного керівника в сучасних умовах визначаються Положенням про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, затвердженим наказом № 434 Міністерства освіти і науки України від 06.09 2000 року.

"Класний керівник – це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту"

«Найголовнішим у вихованні має бути особистість безпосереднього вихователя,  який віч на віч знаходиться з учнями.  

  Вплив особистості педагога на молоду душу  становить ту силу, яку не можна замінити  ні підручниками, ні моральними повчаннями,  ні системою покарань і заохочень.                                                           

  Важливе значення має дух закладу,  але цей дух живе не серед стін, не на папері,  а в характері більшості вчителів і від них  переходить у характер вихованців».                     К. Д. Ушинський 

Головним і найважливішим  завданням класного керівника є сприяння формування особистості учня, розвитку його задатків, можливостей, здібностей і талантів, а також його соціалізації, залучення до сфери суспільно-соціальних відносин.

Основними функціями класного керівника у сучасній школі є такі: 

Діагностична Вивчення учнів класу, їхніх особливостей, інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки тощо.

Організаторська Залучення класного колективу до різних видів виховної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньо-творчої тощо).

Виховна Визначення змісту, форм і методів виховної діяльності. Складання плану виховної роботи. Проведення виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мотивів поведінки, духовних потреб, здорових інтересів, позитивних якостей.

Координаційна Спрямування виховних зусиль усіх суб’єктів виховання (батьків, педагогів, представників громадськості) на позитивні результати у вихованні учнів.

Стимулююча Своєчасне виявлення зрушень на краще в розвитку учнів, заохочення їх до наступних позитивних дій та вчинків

Корекційна Корекція роботи як з класом, так і з окремими учнями на основі глибокого аналізу результатів попередньої роботи.

Соціальна Вивчення чинників (об’єктивних і суб’єктивних), які впливають на формування і розвиток особистості. Вироблення в учнів навичок соціальної поведінки. Нейтралізація небажаного  впливу, що може здійснюватися на школярів.

Методична надання допомоги активу учнів, батькам, представникам громадських організацій

Вивчення особистості учня здійснюється класним керівником з використанням усієї палітри "шкільних методик" Сутність цього, як відзначав ще А.С.Макаренко, полягає не в тому, щоб "возитися з капризною дитиною", а в турботі педагога про те, щоб на основі індивідуальних особливостей дитини залучити її до активної життєдіяльності класного колективу. При цьому необхідний як диференційований підхід до дитини, так і до різноманітних груп дітей: "новеньких", хлопчиків - дівчаток, активу - пасиву, талановитих і відстаючих у розвитку тощо.

Створення і виховання учнівського колективу як основного середовища життєдіяльності школярів передбачає визначення мети і завдань виховання як колективу в цілому, так і кожної особистості учня зокрема, залучення кожного учня до різноманітних видів суспільно корисної діяльності, створення і розвиток системи виховних міжособистісних стосунків (розподіл доручень і обов'язків, розвиток активу: вибори, навчання його, створення відносин "взаємної відпові-дальності"), розвиток традицій, налагодження зв'язків з іншими колективами в школі і за її межами. Створення в класі атмосфери мажору й оптимізму, сприятливого психологічного мікроклімату

Починаючи роботу з класом, класному керівникові варто ознайомитися з особовими справами учнів, поговорити з їхніми батьками, вчителями-предметниками, проаналізувати класний журнал за минулий навчальний рік і скласти собі певне уявлення про успішність, поведінку, позитивні аспекти і недоліки, що мають місце у класі, з тим, щоб визначити найоптимальніший підхід до організації виховної роботи.

Важливе значення у створенні колективу має уміле пред'явлення з перших же днів навчання педагогічних вимог до учнів. З цією метою класний керівник, як правило, на початку навчального року проводить спеціальні збори, на яких ґрунтовно знайомить учнів з найважливішими шкільними правилами і пояснює їм, як вони повинні поводити себе на уроках, перервах, в позаурочний час, виконувати домашні завдання і брати участь у громадському житті класу. Пред'явлення вимог на початку навчального року спонукає учнів до аналізу своєї поведінки і переживанню внутрішніх суперечностей між наявним і необхідним рівнем поведінки, що зрештою стимулює їхнє самовиховання.

Уміння класного керівника організувати змістовну позакласну роботу з учнями є чи не найважливішим у вихованні учнівського колективу. Класному керівникові варто подбати про те, щоб уже з перших днів роботи з дітьми залучити їх до активної практичної позакласної діяльності, збудити і розвинути інтерес до неї. Тим паче, що діти з цікавістю беруть участь у колективних прогулянках, походах по рідному краю, в різноманітних екскурсіях, громадсько корисній праці тощо. Цікаві практичні справи с основою для накопичення позитивних традицій у класі, що в свою чергу сприяє збагаченню життя колективу і його розвитку. Такими традиціями можуть бути свята праці, спортивні змагання, походи і екскурсії, зустрічі з видатними людьми тощо.

Роль колективу, його вплив на особу кожного учня, навіть за умов демократичності суспільства, освіти, школи, є закономірною. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо чи несвідомо) впливає на нього так само, як трудовий колектив впливає на робітника, студентський — на студента, військовий — на солдата.

Колектив — це організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

а) наявність суспільно значимої мети; б) щоденна суспільна діяльність, спрямована на її досягнення; в) наявність органів самоврядування; г) встановлення певних психологічних стосунків між членами колективу Ознаками колективу є

Більшість дослідників виділяють три стадії розвитку дитячого колективу:

Перша стадія: створення активу

Колектив характеризується такими ознаками:: • він лише починає створюватись; • члени колективу недостатньо знають один одного; • вихованці неповною мірою усвідомлюють завдання; • відсутня ініціатива в конкретній діяльності; • відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вчителя є забезпечення системи вимог і організація діяльності на засадах єдиноначального керівництва і педагогічного авторитаризму.

Виходячи з ознак колективу на цій стадії і тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрями його роботи: • вивчення членів колективу; • забезпечення знайомства вихованців між собою; • висунення конкретних завдань перед вихованцями; • організація спільної діяльності, спрямованої на виконання означених завдань; • сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив загалом, так і на кожного члена колективу зокрема. Вихователь у своїх діях не має змоги спиратися на помічників (актив) з числа вихованців. Тому доводиться виявляти авторитаризм і діяти за принципом єдиноначальства. Вихователь одноосібно визначає конкретні завдання кожному вихованцеві колективу, керує виконанням цих завдань і перевіряє та оцінює результати.

Друга стадія: поширення впливу активу на колектив.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки: •сформувався актив; •більшість вихованців підпорядковується меншості; • члени колективу усвідомлюють свої завдання; • актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності.

Провідна тактична лінія керівника: здійснювати керівництво колективом на демократичних засадах з опорою на актив. Тут діє принцип: "Ми вирішили разом з активом".

Відповідно до такого статусу колективу педагог організовує свою діяльність у таких напрямах: • продовжує вивчати вихованців (їх розвиток постійно перебуває в динаміці); • навчає членів активу здійснювати керівні функції; • сприяє формуванню органів самоврядування; • спільно з активом, органами самоврядування визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу на перший період.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом (керівником) і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливів).

На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент формування колективу і забезпечення належних умов для життєдіяльності кожного його члена.

Третя стадія: вирішальний вплив громадської думки більшості

Ознаки третьої стадії: • більшість вихованців перейшла на бік активу, усвідомлює вимоги керівника; • більшість підпорядковує собі меншість; • колектив усвідомлює свої завдання; • вихованці в змозі самі формувати нові завдання; • органи самоврядування спроможні організувати колектив на виконання означених завдань.

Тактична лінія діяльності керівника такого колективу: здійснювати управління через загальні збори з дотриманням демократичних основ.

Основні напрями роботи педагога з колективом на третій стадії: • продовжує вивчати вихованців; • включає активістів почергово у виконання керівних функцій; • спільно з усім колективом визначає перспективні лінії діяльності.

самовиховання як вищий тип виховання в колективах підлітків і старшокласників. Четверта стадія:

Основне завдання на цьому етапі — це розвиток в учнів інтересу до самовиховання, удосконалення особистих якостей, рис характеру.

Засобом згуртування учнівського колективу є й формування в ньому традицій. Особливо важливі так звані щоденні традиції - дотримання певних правил поведінки у повсякденному житті (наприклад, "у нашому класі не запізнюються", "у нашому класі допомагають один одному" та ін.). Шкільні традиції виховують в учнів почуття обов'язку, честі, гордості за колектив, його успіхи в навчанні та праці.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педагоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням Важливою у цій роботі є система послідовних цілей, досягнення яких зумовлює перехід від простого задоволення результатами роботи до глибокого почуття обов'язку.

• глибокі знання вихователями психолого-педагогічних основ теорії і практики формування та розвитку колективу; • забезпечення наступності і єдності дій педагогів у роботі з колективом; • володіння технікою створення перспективних ліній; • забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування; • дотримання належного тону і стилю діяльності колективу; • наявність традицій у життєдіяльності колективу; • створення соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу. На успішність розвитку і становлення колективу впливає низка соціально-педагогічних чинників:

На згуртованості учнівського колективу позитивно позначається і згуртованість у діяльності педагогів, єдність вимог до нього.