Презентація на тему:
Професійне здоров'я вчителя

Професійне здоров'я вчителя. Збереження та профілактика “вигорання” Кривобород Юлія Василівна методист психологічної служби, методичний кабінет відділу освіти Богуславської РДА

Професія педагогів і психологів належить до так званих хелперських (від англ. Help – допомагати), оскільки повязані з роботою в системі «людина-людина», тривалим міжособистісним спілкуванням, а також наданням підтримки й допомоги підопічним.

Термін «вигорання» походить від англ. «burn-out» (дослівно – припинення горіння). У зарубіжній літературі використовується вже більш як 30 років-відтоді, як активно вивчають проблему емоційного виснаження професіоналів робота яких пов’язана з тривалим прямим контактом з людьми.

Основні ознаки професійного вигорання: швидка втомлюваність; негативізм у спілкуванні з учнями та їх батьками, колегами; безсоння; апатія та пасивність; почуття провини; зниження само оцінювання; підвищена дратівливість; потреба в психостимуляторах (тютюн, кава, алкоголь, медикаменти); порушення у харчуванні (переїдання або відмова від їжі); соматичні захворювання.

Серйозну загрозу у формуванні професійного вигорання становить особливий вид порушень діяльності емоційної сфери – алекситимія (неможливість виражати словами свої почуття). Як правило, алексетимія супроводжується дуже високим рівнем тривожності, через що людина звертається по психотерапевтичну допомогу.

Стадії та ознаки емоційного вигорання Стадія напруження: до найбільш ранніх ознак на стадії напруження належать приглушеність емоцій і відчуття незадоволеності собою.

- стадія резистенція (стійкі зміни): відчуття обмеженості дій, емоційні зриви, негативні почуття до учнів, клієнтів і колег. Відбувається своєрідна деперсоналізація: співробітник може залишатися гарним професіоналом, але колеги та інші зауважують, що в нього «порожній погляд» і «холодне серце», а взаємини з іншими людьми погіршилися.

стадія виснаження: уже немає сил, волі та емоцій. Людина працює «на автопілоті», засуджує колишні професійні цінності, відсторонюється навіть від своїх близьких, намагаються усамітнитися. Настає редукція особистих досягнень, що виявляється в недооцінюванні або навіть негативному оцінюванні себе, своїх професійних досягнень, службових достоїнств і перспектив.

Як поповнити запас «емоційного палива» На ранніх етапах ефективним є застосування різних видів психологічного розвантаження: хобі, спорт, емоційне спілкування з дітьми, близькими людьми або домашніми тваринами, прогулянка в парку, гаряча ванна й ароматерапія. На роботі можуть допомогти фотографії тих, хто любий серцю, або аутотренінг, точковий самомасаж. Глибші ознаки вигорання значно зменшуються за групових форм психологічної та професійної допомоги, тренінгів із особливостей міжособистісного спілкування.

Аспекти роботи психолога з педагогічними працівниками: підвищення грамотності вчителів з питань збереження і зміцнення їх власного професійного здоров’я; попередження професійних деформацій (як загальнопедагогічних, так і типологічних), допомога у їх усуненні; допомога у формуванні психологічного захисту від стресу, при потребі, у подоланні наслідків стресових ситуацій, усуненні синдрому емоційного згорання; профілактика педагогічних криз і допомога в усуненні їх наслідків; допомога в усуненні невротичних і психосоматичних розладів особистості педагога, гармонізації його особистості; робота зі створення сприятливого психологічного клімату у педагогічному колективі; співпраця з адміністрацією школи з метою створення безпечного освітнього середовища у загальноосвітньому навчальному закладі.

Для реалізації визначених завдань психолог може використовувати різноманітні методи роботи: індивідуальні і групові бесіди консультації, круглі столи, присвячені цій проблематиці, брейнстормінг, психотренінг, психотехнічні ігри і вправи тощо.

Для практичного психолога корисно пам’ятати, що: краще «горять» ті, хто асоціює свою роботу з своєрідним призначенням, місією (серед психотерапевтів це називається «комплексом рятівника»); найбільш схильні до «згорання» інтроверти; допомоги потребують ті вчителі, які орієнтовані не на результат, а на створення клімату сім’ї, в якому дитина почуває себе комфортно. Природна установка таких учителів дуже розходиться з вимогами, які до неї пред’являють, а це може спричинити появу синдрому «емоційного згорання»; спад професійної діяльності учителів спостерігається після 10-15 років роботи — так званий період педагогічної кризи, що супроводжується почуттям тривоги, самотності, зневіри в себе, домінуванням негативних переживань; синдром «емоційного згорання» найчастіше розвивається у 40-річних людей, коли настає пік біологічного стану здоров’я.

В роботі слід розвіяти загальноприйняті міфи: «Мені не можна помилятися»; «Я повинен бути стриманим»; «Я не маю права бути упередженим»; «Я повинен бути у всьому прикладом для наслідування»

Вся робота шкільної психологічної служби має бути спрямована на розвиток внутрішніх сил учителя і розширення його самосвідомості, вияв і зміну тих рис характеру та способів поведінки, що провокують виникнення і підтримку емоційної напруги. Вона повинна сприяти активізації механізмів особистісної саморегуляції, ресурсів стресостійкості педагога, гармонізації його внутрішнього світу, підвищенню рівня компетентності.

Як стверджують вчені, кращі вчителі мають вищу емоційну стійкість, менш схильні до емоційного згорання, легше переносять негативні емоції, уміють створити обстановку психологічної захищеності для себе і психологічної безпеки для учнів.

Тільки спільні зусилля — цілеспрямована робота шкільної психологічної служби, увага до професійного здоров’я вчителів з боку адміністрації школи (не завадила б увага і з боку держави) і, насамперед, самих педагогів, — сприятимуть збереженню професійного довголіття вчителя, його кар’єрному росту, професійному саморозвитку.

Діагностичний інструментарій: Локалізація стресу у педагогічних працівників (В.А.Семиченко) Методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойка Методика “Визначення психічного “вигорання” О.О. Рукавішнікова Експрес-діагностика рівня емоційного вигорання