Презентація на тему:
Організація діалогічного і монологічного мовлення під час гри

Організація діалогічного і монологічного мовлення під час гри

Діалог це форма усного мовлення, розмова між двома співрозмовниками, що складається із запитань і відповідей; це комунікативний акт, в якому має місце зміна ролей мовця і слухача. Він відбувається в певній ситуації спілкування і є її продуктом. Ситуація спілкування включає в себе обстановку, в якій йде розмова, відносини між мовцями, мовленнєве спонукання (репліку), процес діалогізування. Центральне місце в діалозі займає перша репліка. Перші репліки можуть мати місце в таких висловлюваннях: привітання (доброго дня, добридень), вибачення (пробачте, вибачте), подяка (дякую, спасибі), запитання (Що там трапилося? Як тебе звати? ), вираження емоцій (ой – йой - йой!), інформування (Я хочу сказати...), прохання (я Вас прошу...), наказ (Іди! Сядь! Скажи!), констатація якогось факту (Бачиш, хлопчик впав). Все це мовленнєві штампи. Діалогічне мовлення складається здебільшого з неповних речень, супроводжується жестами, мімікою.

Види діалогу мовленнєві штампи (Алло! Добрий день!; Алло! Я слухаю; Дозвольте пройти і т. ін.); звертання із запитанням та швидка реакція на запитання; розпитування; вміння своєчасно та влучно використовувати потрібні репліки. Це може бути повідомлення, зустрічне повідомлення, повідомлення-ствердження, повідомлення-заперечення, повідомлення-стимул до дії тощо. Під час навчання дітей української мови вже в середній групі їх учать будувати різного типу діалоги в межах теми заняття. З цією метою вихователь сам складає діалоги з потрібними мовленнєвими штампами, промовляє спочатку сам (дає зразок, мовленнєву модель), а потім стимулює дітей до діалогічної розмови.

Монологічне мовлення це смислове, розгорнуте висловлювання, що забезпечує спілкування та взаєморозуміння людей. це мовлення однієї людини, повідомлення про якісь факти дійсності. Факти дійсності перебувають у різних часових та причинно-наслідкових зв'язках. Залежно від того, у яких зв'язках перебувають факти дійсності, існують і різні види монологу.

Види монологу Описування - це повідомлення про факти дійсності, що існують одночасно. Розповідання - повідомлення про факти дійсності, що відбуваються в певній послідовності. Міркування - повідомлення про факти дійсності, що існують у причинно-наслідкових зв'язках. Переказування - творче відтворення літературного тексту. На заняттях із розвитку українського мовлення дітей вчать описувати іграшки та предмети, розповідати за картинами і з власного досвіду, переказувати художні твори.

Принципи навчання дітей монологічного мовлення навчання дітей монологічного мовлення за зразком вихователя; самостійність побудови тексту; взаємозв'язок розвитку зв'язного мовлення з лексичним, граматичним аспектом навчання; наступність у навчанні тем, багаторазові повторення типових конструкцій.

Навчання розповідання проводиться в такій послідовності бесіда (за картиною, за змістом художнього твору, про іграшку); зразок розповіді вихователя; розповідь дітей. Наприклад, складання описових розповідей про обличчя Тані. На столі - лялька Таня. Вихователь читає вірш Г.Демченко «Таня». Запитання до дітей: «Де в Тані обличчя? А це що?» (По черзі показує на очі, ніс, рот, щоки).

На початкових етапах На початкових етапах навчання: зразок розповіді повинен бути невеликим за розміром (2-3 речення), включати всі знайомі дітям слова; у кінці року в старшій групі можна вже давати й більший за розміром та складніший у мовному плані зразок. Наприклад, розповідання за картиною «Помічник». Бесіда за картиною: Куди прийшли діти? Як називається ця ферма? Що роблять діти? Хто доглядає птахів?

Поступово дітей слід привчати до самостійної побудови тексту. З цією метою використовують план розповіді. Наприклад, розповіді дітей з теми «Іграшковий безлад». Діти розглядають іграшки, розкидані на підлозі. Вихователь розповідає про прикру неприємність, яка сталася з іграшками і розказує свою версію допомоги іграшкам, може припуститися помилки і сказати про те як зручно діткам і іграшкам в такому безладі, а потім пропонує їм поміркувати на цю тему, розповісти свої версії. Під час роботи запропонувати кожній дитині звернутися до іграшки і розповісти придуману історію. Пропонує план розповіді: 1. Хто міг зробити безлад в кімнаті? 2. Чому він це зробив? 3. Як це відбувалося? 4. Як ми це приберемо?

Для закріплення навичок монологічного мовлення використовують дидактичні ігри «Розкажи про предмет»; «Опиши картинку»; «Прочитай лист»; «Що іграшка розповідає про себе?»; «Подорожі» (до групової кімнати, умивальні, спальні, по дошкільному закладу); «Що я бачив?» тощо.