Презентація на тему:
Компетентнісний підхід як чинник модернізації змісту і методики початкової освіти

Компетентнісний підхід як чинник модернізації змісту і методики початкової освіти

Базовими поняттями компетентнісної освіти є: компетентнісний підхід; компетентність і компетенція; ключові та предметні компетентності.

Компетентність – інтегрована здатність особистості, яка набута у процесі навчання. Вона охоплює: знання, уміння, навички, досвід, цінності та ставлення, які можуть цілісно реалізуватися на практиці, тому компетентність не може бути зведена лише до фактичних знань.

Компетенція розуміється як коло питань, щодо яких особистість має бути обізнана або певну сферу діяльності, в якій людина повинна володіти компетентністю. Компетенція – об’єктивна категорія, суспільно визнаний рівень знань, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини. Вона відчужена від людини, є наперед заданою соціальною нормою.

Радою Європи запропоновано формувати в учнів середньої школи сім груп ключових компетентностей: грамотність (читання, письмо, арифметика); загальні навички (комунікація, уміння навчатися, лідерство);

Особистісні компетентності (вмотивованість, цікавість, креативність, чесність, наполегливість тощо); Інформаційно-комунікаційні компетентності; володіння іноземними мовами;

соціальні компетентності як інструмент підтримання стосунків для економічної і соціальної інтеграції в багатонаціональному та багатокультурному суспільстві; компетентності з науки і технологій, які передбачають володіння науковою грамотністю.

Ключові компетентності в українській школі: уміння вчитися (навчальна); громадянська; загальнокультурна; компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій;

соціальна; підприємницька; здоров’язбережу-вальна.

Предметна компетентність – сукупність знань, умінь та характерних якостей, що дають змогу учневі автономно виконувати певні дії у межах конкретного предмета для розв’язання навчальної проблеми (завдання, ситуації).

Загальнонавчальні уміння і навички. навчально-організаційні (опанування школярами раціональних способів організації свого навчання); загальномовленнєві (формування умінь висловлюватися, спілкуватися працювати з текстовою інформацією);

загальнопізнавальні (уміння спостерігати, розмірковувати, запам’ятовувати, відтворювати, застосовувати й перетворювати навчальний матеріал, прогнозувати); контрольно-оцінні (засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання здобутих результатів). рефлексивні (висловлювати емоційні, інтелектуальні, оцінювальні, рефлексивні судження).

Внесок навчальних предметів у результати початкової освіти в контексті компетентнісного підходу Предмет Основна компетентність Українськамова Комунікативна, соціокультурна, уміння вчитися Літературне читання Читацька компетентність,комунікативна, інформаційна, уміння вчитися Математика Математична, уміння вчитися

Природознавство Природознавча,дослідницькі уміння Я у світі Соціальна, громадянська, уміння вчитися Музичне мистецтво Основи музичноїкультури Трудове навчання Предметно-перетворювальна Основи здоров'я Здоров'язбережувальна Сходинки до інформатики Інформаційно-комунікаційна, уміння вчитися

Українська мова Для реалізації діяльнісної лінії передбачено формування умінь: Навчально-організаційних; навчально-інформаційних; навчально-інтелектуальних і творчих; контрольно-оцінних.

Російська мова В учнів формуються уміння вчитися: визначати мету діяльності; планувати, складати алгоритм виконання дій; прогнозувати результати; диференціювати нові і відомі знання; аналізувати причину успіхів і невдач у своїй діяльності

Математика На уроках математики учень навчається: сприймати та визначати мету навчальної діяльності; зосереджуватися на предметі діяльності; організовувати свою діяльність для досягнення суб’єктно чи суспільно значущого результату;

добирати й застосовувати потрібні знання для розв’язування навчальної задачі; використовувати здобутий досвід у конкретній навчальній або життєвій ситуації; висловлювати ціннісні ставлення щодо результату і процесу власної діяльності; усвідомлювати, аналізувати, оцінювати, коригувати результати своєї діяльності.

«Сходинки до інформатики» Формуються такі вміння вчитися: розуміти мету навчальної діяльності, визначати завдання для її досягнення; добирати або знаходити потрібні знання, способи для розв’язування різних навчальних і життєвих задач ( як типових, так і нестандартних, творчих);

генерувати різні способи розв’язування задачі, проблеми; актуалізувати й відтворювати потрібні відомості, моделювати, комбінувати, доповнювати, перетворювати їх;

аналізувати навчальні об’єкти, розрізняти їх суттєві та несуттєві ознаки, групувати і класифікувати об’єкти; співпрацювати у різних групах для виконання комплексних завдань (наприклад, участь у проектах, творчих роботах тощо), які потребують застосування різних компетентностей, готовності до продуктивної праці.

«Я у світі» Формується досвід творчої діяльності учнів; розвиваються загальнонавчальні уміння і навички; учні оволодівають узагальненими способами дій;

моделюванні культурних і статево-рольових стандартів поведінки в різних ситуаціях; розвиткові активного пізнавального ставлення до природного та соціального середовища; пізнанні своїх можливостей.

В учнів формуються: дослідницькі уміння і здатності спостерігати за об’єктами та явищами живої і неживої природи; досвід навчально-пізнавальної і практичної природоохоронної діяльності; Природознавство

способи навчально-пізнавальної діяльності; мисленнєві дії та операції шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації природних об’єктів; уміння розкривати причиново-наслідкові зв’язки у природі; навички самостійної роботи з інформацією.

Взаємозв'язок ключових і предметних компетнтностей

Навчальні досягнення учнів за компетентнісним підходом Знання Я знаю (уявлення, факти, відомості, ознаки, поняття) Діяльність Я знаю, як це зробити… я вмію…, я можу… я роблю… Творчість Я створюю, я придумую… я змінюю… я знаходжу… я доповнюю… Ставлення Я прагну до… я хочу досягти… я ціную… я схвалюю… я заперечую… я думаю інакше…

Методичні рекомендації Всебічне вивчення особистісних і навчальних особливостей дитини; поєднання ситуативної і перспективної мотивації учіння; залучення життєвого досвіду дітей;

оновлення навчального середовища класу; оптимізація у межах системи і окремого уроку кількості і тривалості вправ для індивідуальної роботи учнів;

забезпечення суб'єктності учіння: залучення учнів до визначення мети роботи, діалогу, ігрових ситуацій, драматизації й імпровізації, парної та групової роботи,рефлексивних суджень тощо; зменшення ролі вчителя у контролювальній діяльності, перевага позитивного змістового оцінювання;систематичне залучення дітей до самоконтролю та самооцінювання