Презентація на тему:
Індивідуальний та диференційований підхід у роботі з “кризовими” родинами

Засідання школи превентивної освіти заступників директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів Індивідуальний та диференційований підхід у роботі з “кризовими” родинами

Жодні дитячі садки, дитячі будинки, притулки й подібні - фальшиві заміни сім'ї не дадуть дитині необхідного, бо головною силою виховання є те взаємне почуття особистої незамінності, яке пов'язує батьків з дитиною і дитину з батьками своєрідним єдиним зв'язком — утаємниченим зв'язком кревної любові. Лише в сім'ї дитина почувається єдиною і неповторною, вистражданою, істотою, яка виникла через поєднання двох інших істот і зобов'язана їм своїм життям. Цього ніщо не може замінити. І як би добре не виховували годованця, він завжди зітхатиме десь на самоті про свого кревного батька і про свою кревну матір...» Філософ І.Ільїн

Кризова сім’я - сім'я, члени якої стикаються з перешкодами в реалізації життєво важливих цілей і не можуть вирішити цю ситуацію за допомогою звичних засобів.

Причини виникнення “кризових” родин

Економічні: низький прожитковий рівень (багатодітні сім'ї; сім'ї, у складі яких є дорослі або діти-інваліди); низький рівень заробітної плати або її невиплата; безробіття; сім'ї пенсіонерів.

Асоціальні: алкоголізм сім'ї або одного з членів, наркоманія, проституція, перебування одного з членів сім’ї у місцях позбавлення волі, примус дітей до жебракування, злочинні дії батьків, різноманітні форми насилля, спрямованого на жінку і дитину

Психологічно-етичні: жорстокість, агресивність, грубість, конфліктність, ревнощі, подружня невірність, егоїзм, жадібність, неврівноваженість, раннє або позашлюбне материнство, відсутність одного з батьків, низький рівень їх педагогічної компетентності (слабкий виховний потенціал сім’ї) та багато інших.

Медичні: хронічні інфекційні (наприклад туберкульоз) і венеричні хвороби, психічні та сексуальні відхилення тощо.

Соціально-педагогічний патронаж

Мета Завдання Функції Напрями роботи Принципи Технології Форми і методи

Мета: - формування у дитини з раннього віку загальнолюдських цінностей; - надання дитині допомоги та підтримки у гідному самоствердженні та повноцінному житті; - підвищення рівня готовності сім'ї до планування народження дітей, виконання виховної функції і первинної соціалізації дитини; - формування педагогічної культури батьків; - виховання дитини з позиції її інтересів і поваги до батьків; - створення сприятливого сімейного мікроклімату та зміцнення інституту сім'ї.

Завдання : - організація цілеспрямованої фахової допомоги сім'ї у вирішенні її соціальних і психолого-педагогічних проблем; - допомога сім'ї у створенні доцільних психолого-педагогічних умов виховання дитини відповідно до її віку, індивідуальних особливостей та потреб вчасного і всебічного розвитку; - формування соціально-педагогічної компетенції сім'ї - набуття членами сім'ї соціально-педагогічних знань і навичок, достатніх для реалізації завдань повсяк денного життя, які виникають під час спілкування з ото чуючими.

Функції

Виховна: передбачає формування психолого-педагогічної компетенції сім'ї; процес позитивної соціалізації дітей та батьків, спрямований на вдосконалення, досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях на засадах компетентності, етики і моралі, вміння орієнтуватися у суспільних відносинах, адаптацію батьків та дітей у ході навчання та виховання дітей відповідно до вікових можливостей і соціальних потреб; допомогу в підготовці до школи дітей, не охоплених суспільним дошкільним вихованням; здатність до прийняття, розуміння і поваги до інших.

Соціально-правова: проявляється у піклуванні держави про сім'ю, дітей, у їх правовій підтримці та захисті; формуванні правової компетентності та культури сім'ї шляхом ознайомлення із чинним законодавством

Соціально-реабілітаційна: передбачає виховну, освітню і певну опікунську роботу з неблагополучними сім'ями і сім'ями груп ризику

Основні принципи: - увага до потреб сім'ї; - повага до її членів незалежно від віку та соціального статусу; - доброзичливість у виробленні стратегії соціально-педагогічного патронажу; - коректність у ході спілкування, під час вибору методів роботи; - диференційований підхід до проблем сімей, їхніх" членів, враховуючи тип сім'ї, сімейного середовища і його виховного потенціалу; - індивідуальний підхід до членів родини відповідно до рівня їхнього усвідомлення власних соціально-педагогічних проблем і можливостей їх розв'язання; - опора на позитивний соціальний та педагогічний до свід; - співпраця педагога і сім'ї на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії; - компетентність соціальних педагогів у виконанні своїх обов'язків.

профілактика сімейного неблагополуччя засобами відповідної педагогічної просвіти та сімейне консультування; - безпосередня робота з кризовою сім'єю. Напрями роботи

Права дитини: - відчувати себе потрібним; - жити у безпечному фізичному і психологічному середовищі; - бути вислуханим і почутим; - на шанобливе ставлення до його особистості і його почуттів; - на серйозне та уважне ставлення до його проблем; - на допомогу; - на самореалізацію.

екстрені технології, спрямовані на виживання сім'ї (невідкладна соціальна допомога, негайне вилучення із сімей дітей, що знаходяться у небезпеці або залишені без піклування батьків), стабілізуючі, спрямовані на підтримку стабільності сім'ї, її соціальний розвиток. Технології

- спостереження, аналіз, бесіда, анкетування, тестування, методики шкалування, ранжування, карткові методики, проективні, аналіз і вивчення документації, автобіографічний метод, опитування членів сім’ї і людей, педагогічна освіта батьків, консультування, тренінги, сімейні вечори та інш. Форми і методи роботи

Директор школи

Соціальний педагог

Психолог

Адміністрація

Класні керівники, вихователі

Програма “Сім'я і школа” І. Вивчення сім’ї ІІ. Допоможемо батькам бути педагогами ІІІ. Виховуємо обдарованих дітей ІV. Увага! Складні проблеми V. Заходи взаємовиховання

Піклувальна рада закладу – консультування сім’ї з питань одержання різних соціальних пільг; – допомога у збільшенні доходів сім’ї, в одержанні кредиту і т.д.; – консультування з питань труднощів у спілкуванні, проблем у вихованні тощо; – допомога у гармонізації сімейного мікроклімату; – посередницька допомога у направленні та оформленні дітей у спеціальні заклади

Типу сімейного неблагополуччя - сім'ї опікунів та прийомні сім'ї - неповні сім'ї; - неповні розширені сім'ї; - багатодітні сім'ї; - сім'ї інвалідів; - сім'ї, які виховують дітей-інвалідів; - асоціальні сім'ї, - сім'ї з складними життєвими обставинами.