Презентація на тему:
Канали спілкування

Канали спілкування

А.Коні сказав: "Слово - одне з найважливіших знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати його і оточуючих своїм блиском".

Майже всі люди спілкуються з раннього дитинства до старості. Однак зовсім небагато людей усвідомлюють, скільки часу вони спілкуються несвідомо, а скільки з певною метою, цілеспрямовано. У пацієнтів можуть бути найрізноманітніші потреби в спілкуванні, їм може бути потрібна порада, розрада, консультація. Те, наскільки медична сестра може задовольнити ці потреби, залежить від її навичок спілкування та досвіду.

Спілкування медичної сестри з пацієнтом передбачає: Вміння слухати; Вміння сприймати; Вміння проявляти турботу; Розкриватись самому; Співпереживати; Бути щирим; Поважати іншу людину

Особисті вміння та риси медичної сестри: Теплота та відчуття присутності; Усмішка; Звертання до пацієнта (залежно від особи) на ім‘я і дружнім тоном; Використання дотику до пацієнта; Відкрите положення тіла при спілкуванні з пацієнтом.

Існують вербальний і невербальний канали спілкування: Вербальний канал - вибір слів, темп мови, інтонації, темп голосу - все це дає вербальні (словесні) ключі до розуміння-тих почуттів, які стоять за тим, про що людина говорить. Невербальний канал зв'язку передається мімікою і жестами.

Під час навчання пацієнта медична сестра повинна: 1) Для встановлення контакту (якщо можна) використовувати дотик, який добре заспокоює людей під час стресів. Англійці дуже рідко використовують дотик як спосіб спілкування; 2) Зберігати конфіденційність (обов'язкова умова бесіди чи навчання); 3) Підтримувати зоровий контакт.

Існує 4 фази безпосередніх взаємин між медичною сестрою та пацієнтом: Фаза попередньої взаємодії; 2. Вступна або орієнтаційна фаза (встановлення довіри); 3. Робоча фаза, під час якої медсестра допомагає пацієнту: а) опанувати свої тривоги; б) прищепити незалежність на самовідповідальність; в) розробити конструктивні механізми подолання труднощів. 4. Завершальна (кінцева) фаза.

Всі повідомлення мають три компоненти: Емпіричний - передає те, що пацієнт пережив, відчув. Пізнавальний - передає те, що пацієнт знає, чи на що здатний. Афективний - передає те, що пацієнт відчуває, чи під чиїм впливом знаходиться.

Залежно від поведінкових реакцій розрізняють такі типи пацієнтів: - впевнений у собі; - невпевнений у собі; - агресивний.

Впевнені індивіди не допускають у собі гніву, оскільки вони виражають як позитивні, так і негативні відчуття. Впевнені індивіди спроможні прийняти позитивну енергію від інших і робити компліменти, якщо вони заслужені.

Агресивна людина ігнорує права інших. Агресивний індивід позбавлений впевненості в собі. Він в силовій манері тисне на інших, щоб довести свою зверхність і щоб приховати свою власну невпевненість, вразливість. Агресивна людина звичайно говорить голосно і здійснює контакт очима протягом тривалого часу, так що інша людина сприймає цю манеру спілкування, як набридливу. Постава є прямою, вертикальною, часом ця людина нахиляється трохи вперед. Загальне враження - це враження сили, домінування.

Пасивна людина. Коли вона є злою, намагається замаскувати гнів, створюючи при цьому зрослу напругу в собі. Інша людина може помітити гнів, спостерігаючи словесні натяки, але позбавлена можливості протистояти. Це може також підвищити її напруження. Ця схема взаємодії може серйозно пошкодити розвитку міжособистісних взаємовідносин. Пасивна людина може говорити м'яко, часто в дитячій манері, з незначним контактом очей. Мова тіла виражає недовіру та самозаперечення.

В міжособистісному спілкуванні існує теорія самоутвердження, в якій кожна людина має право поводитись таким чином, що відповідає її потребам, доки вони не порушують прав інших. Впевнену в собі людину розглядають як середню точку шкали, що йде від пасивної до агресивної поведінки.