Презентація на тему:
Зорово-слухові диктанти для 4 класу, об'єднані темою "Україна"

Рідна домівка… У цих словах всі людські сподівання. Про власну хату співано в багатьох піснях. Тільки в рідних стінах людина почуває себе господарем. Наші предки, заселяючи нові землі, вибирали мальовничі місця. Ці місця були біля води, з багатими угіддями, зручні для оборони від ворога. Адже там мали постійно жити їх родини. У народі говорять, що кожна людина за життя повинна спорудити дім, посадити дерево, виростити дитину. РІДНА ДОМІВКА 1

В кімнатах у бабусі Олени на стінах рушники. А ось цьому рушникові дуже багато років. Його ткала ще бабусина мати, коли бабуся йшла заміж.   Колись на Україні не було такої дівчини, щоб не вміла ткати чи вишивати. Вишиває вона і співає. Через те й узори на рушниках співають: чорні кольори – сумно ведуть, а червоні – весело. РУШНИКИ 2

Український рушник! Як багато промовляє до нас це слово, яке воно рідне і миле нам! Чи можна знайти у нас в Україні більш опоетизовану і популярну побутову реліквію? Хіба що наша українська пісня. Власне, рушник – це та ж сама задушевна пісня чи дума, заспівана розмаїтими засобами ткання, вишиття, вибійкою, в які наш народ вклав поетичну душу. З давніх-давен у родинному житті українців рушник відіграє першорядну роль. РУШНИК 3

На Січі дуже часто можна було побачити вже немічних дідів, оточених увагою і повагою всіх козаків. Небагатьом воїнам щастило уціліти в битвах і походах, дожити до глибокої старості. А хто вже дожив і лишався на Січі, той був тут у становищі особливому. Без дідів не обходилася жодна козацька рада. До їхнього слова прислухалися найбільше. Часом саме воно й ставало вирішальним. КОЗАЦЬКА СІЧ 4

Давно це було. На українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, заберуть у полон жінок. А малюків на згарищах залишали. Це побачили лелеки. Стукотом дзьобів вони кликали козаків на допомогу. Козаки були далеко, не почули лелек. Тоді птахи підхопили на крила малят, піднялися високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. Лелеки кружляли, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і покарали. З того часу лелекам в Україні завжди раді. ЛЕЛЕКИ 5

Зійди у травні на Тарасову гору, і тебе зачарують співом солов’ї. Вони тут особливі. Це єдине місце в Україні, де живе дванадцять видів солов’їв.   Як тільки спаде надвечір’я, солов’ї тут змагаються своїм хистом. І кожен витинає свої неповторні колінця, виводить свої чарівні співанки. З кожного гаю лине своя полум'яна пісня. І звучить над Тарасовою горою багатоголосий солов’їний хор. І слухає цю солов’їну хвалу Кобзареві Дніпро, що в’ється в підгір’ї. СОЛОВ’Ї СПІВАЮТЬ КОБЗАРЮ 6

Рідний край! Дорога серцю земля батьків і дідів наших. Безмежні степи, зелені ліси, блакитні небеса. Хіба є на світі щось дорожче за Вітчизну?   Вулиця в пишних каштанах і кленах. По ній ти щодня ходиш до школи.  Зі стежки до школи, з шкільної парти, з першої картинки в абетці, з берізки біля хати починається твоя Батьківщина. РІДНИЙ КРАЙ 7

Верба. Звичайне собі дерево. Але скільки з ним пов’язано цікавих історій!   Верба стала своєрідним символом українського народу. Великий Кобзар на засланні в далекій Орській фортеці висадив саме вербову гілочку. Він доглядав її, оберігав від пекучого проміння сонця. Ця тоненька гілочка нагадувала йому рідну, улюблену Україну. На знак великої поваги до Тараса Григоровича Шевченка казахський народ оберігає ту вербу і сьогодні. ВЕРБА 8

9 ШАНУЙ ОДЕЖИНУ, А ЛЮДИ — ТЕБЕ В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок — хустка, очіпок, намітка. Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата.

10 БАРВІНОК У багатьох піснях нашого народу оспівано барвінок з його небесно-голубими квітками й вічнозеленим листом. Ця рослина супроводжувала наших пращурів від колиски до могили. У барвінку купали немовлят, щоб росли здоровими й вродливими. Барвінком прикрашали коси дівчата. Він ріс біля криниці і був завжди до послуг людині. Про лікувальні можливості барвінку наші пращури знали здавна. Барвінок міцно увійшов у побут нашого народу як декоративна рослина. Гілочка барвінку – наче витвір мистецтва.

ВІДМІННОГО НАВЧАННЯ!