Презентація на тему:
Теоретико-методологічні засади української етнопедагогіки

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ Змістовий модуль 1.

ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ

1. Зміст понять «педагогіка», «народна педагогіка», «етнопедагогіка», їх взаємозв'язок. 2. Мета, завдання, місце і значення етнопедагогіки в системі загальнопедагогічних знань 3. Структурні компоненти української етнопедагогіки. 4. Основні принципи і засоби української етнопедагогіки. ПЛАН

Педагогіка - це наука про виховання людини як соціально організовану діяльність; у загальному ж розумінні слова – це наука про виховання, освіту й навчання підростаючих поколінь.

Народна педагогіка Народною ж називають ту педагогіку, яку створив народ. ОТЖЕ: автор народної педагогіки – народ.

Термін “НАРОДНА ПЕДАГОГІЯ (педагогіка) ” в науковий обіг ввели Олександр Васильович Духнович та Костянтин Дмитрович Ушинський.

ПРАЦІ НАУКОВЦІВ: О.В. ДУХНОВИЧ “Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских” К.Д. УШИНСЬКИЙ “Рідне слово” та ін. У вступному слові до “Народної педагогії“ О. Духнович писав, що “…людину представляють натура, наука і звичай; природну схильність одержує людина від самої природи, що складає її характер, але науки і звичаї дають вправи і настанови, або виховання… “.

Народна педагогіка - це галузь педагогічного досвіду народу, яка розкриває його погляди на мету, завдання, форми, методи та засоби навчання і виховання.

Українська народна педагогіка це система емпіричних знань, засобів, принципів та вмінь, вироблених і застосовуваних українцями в навчанні і вихованні підростаючих поколінь. Вона передувала педагогічній науці і стала її основним першоджерелом!!!

Народна педагогіка це усний багатотомний підручник виховання, що з найдавніших часів зберігається в пам'яті народу і передається від покоління до покоління.

Українська народна педагогіка своїм корінням сягає… в сиву давнину, у життя, побут, звичаї, вірування українських племен ще до заснування Київської держави, які, за словами літописців, «мали кожде своє: обичаї, закони і науку батьків своїх і свої норови кожде».

Народна педагогіка Вона постала й знайшла своє поетичне вираження в усній народній творчості - прислів'ях, приказках, піснях, легендах, притчах, казках, міфах, традиціях, звичаях, обрядах, ритуалах, святах...

Цінність народної педагогіки - в її органічній єдності з укладом життя народу, його історією, культурними і побутовими традиціями, з його духовністю.

Народна педагогіка …є невичерпною скарбницею виховних засобів (рідна мова, фольклор, міфологія, символіка, народне мистецтво, національні традиції, звичаї, обряди, народні ігри та іграшки тощо).

Праця «Етнопедагогика чувашского народа» Поняття «етнопедагогіка» в науковий обіг ввів чуваський педагог Г.Н. Волков у 70-х роках XX ст.

етнопедагогіка - - це наука про народну педагогіку, про народну школу, досвід народу щодо виховання підростаючого покоління, про його педагогічні погляди, про педагогіку побуту, родини… За його визначенням,

з'ясовує можливості й шляхи реалізації прогресивних ідей народу в сучасній педагогічній практиці; досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою; аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя; з'ясовує їх відповідність сучасним завданням виховання. Завдання етнопедагогіки:

Етнопедагогіка — це система цілей, завдань, принципів, методів, форм організації процесу становлення молодого члена суспільства і підготовки його до життя в структурі національно-етнічних поглядів, норм і звичаїв окремого народу (етносу). Словник: Зрозумій і запамятай!

Історія української етнопедагогіки — це галузь знань про зародження, становлення і розвиток науки про українську на родну педагогіку. Словник:

Головну суть кожного із зазначених вище понять стисло можна виразити так: Народна педагогіка Етнопедагогіка Історія етнопедагогіки - явище - наука, що вивчає народну педагогіку - знання еволюції цієї науки. - історико-педагогічний феномен, - історико-педагогічний феномен

Ідеальний варіант педагогіки сучасної національної школи - це інтеграція народної педагогіки, етнопедагогіки та класичної педагогічної науки, а також передової практики навчання і виховання молоді; “…їх інтеграція - це не позбавлення самостійності та характерних ознак власного вияву, бо кожна із зазначених наук, поряд зі спільними, наділена також належними тільки їй прикметами”.

СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОЇ ЕТНО-ПЕДАГОГІКИ 1. Українське родино-знавство /фамілологія 2. Українське народне дитино-знавство 4.Українське народне навчання /дидактика 5.Українська педагогічна деонтологія 3. Українська родинна /батьківська/ педагогіка

1. Українське родинознавство (фамілологія) Це народна мудрість й досвід щодо створення, збереження і розвитку міцної, здорової, щасливої сім'ї, про рід і родину та їх значення в долі людини, народу, держави: «Сім'я - ключ до щастя», «Україна - велика родина», «Тому роду нема переводу, у якому браття милують згоду». Українське родинознавство розглядає питання про родину як втілення духовності і національного духу, про типи і форми української сім'ї, її склад, структуру, основні функції; про шлюб і сім'ю як виховну організацію, народний ідеал сім'ї, українське родинне звичаєве право, статус членів сім'ї, її авторитет, найпоширеніші вади й біди сучасної сім'ї, про відродження традиційно високого статусу української родини.

2. Українське народне дитинознавство Це чітка система психолого-педагогічних знань про дітей, це погляди українців на дітей як майбутнє народу, нації, утвердження їхньої вічності. У центрі уваги українського дитинознавства - питання дітності української родини, традиційні родильні звичаї та обряди, стислий аналіз дитячої мови, народна характеристика дитини, вікова періодизація життя, навчання і виховання дитини; значення колискових пісень, дитячого фольклору, народна охорона дитинства, місце і статус дітей в українській сім'ї, взаємини дітей у сім'ї, обов'язки дітей.

3. Народна родинна (батьківська) педагогіка Це частина української виховної мудрості, центральними питаннями якої є: головні засади сімейного життя і виховання (людяність, моральність, багатогранна духовність); стосунки в родині, авторитет і приклад батьків, їхні обов'язки стосовно дітей, сутність і особливості виховного впливу членів сім'ї, статус батька, матері, дідуся, бабусі; виховання в дітей відчуття роду, народу, нації; традиції, звичаї виховання в сім'ї, підготовка дітей до шлюбу та сімейного життя, ставлення до сиріт, осуд батьків, які не виховують дітей.

4. Українське народне навчання Крилатим народним виразом є: «Вік живи - вік учись». Народне навчання розглядає наступні питання: народні знання з різних галузей життя і діяльності, шляхи і джерела здобуття знань, принципи народного навчання, народні традиційні форми навчання, стимулювання пізнавальних інтересів, умінь і можливостей дітей, умови трансформування знань у якості особистості.

5. Українська педагогічна деонтологія - частина народної педагогіки, вироблені народом етичні норми про виховні обов'язки батьків перед дітьми. Елементи обов'язкового у вихованні: родинне «гніздо», пам'ять родоводу, рідна мова, наступність і спадкоємність поколінь, праця, гуманізм взаємин, вираження національного духу і характеру, антитеза добра і зла, культивування моральних чеснот, християнської моралі.

Методичне об’єднання-семінар вчителів початкової школи “Становленя конкурентноспроможного педагога в сучасному навчальному закладі” (грудень, 2014)

Рейтинговий показник курсів за вибором варіативної складової навчальних планів м. Чернівці (кількість класів)

Моніторингове дослідження підручників для початкової школи на вміст творів народної творчості

Вивчення досвіду вітчизняних педагогів та їх внеску в розвиток етнопедагогіки В.О.Сухомлинський

Огляд-конкурс дослідницької роботи “СКАРБНИЧКА народнопедагогічної творчості українців …(регіон)”

номінація “Мій урок” / “Моє заняття” номінація “Мій виховний захід” номінація “Мої наочні посібники” Конкурс на кращу методичну розробку:

Майстер-клас з метою обміну досвідом проведення розроблених уроків (занять) та виховних заходів

Конкурс на кращий сценарій виховного заходу, свята, ранку, з використанням народнопедагогічної творчості

“У ІІІ тисячолітті інноваційних технологій школі потрібен не учитель – “Адаптант”, який уміло пристосовується до вимог сучасного суспільства, а учитель - “Творець”, проектувальник власної професійної діяльності” Д.І.Козаченко