Презентація на тему:
Феномен професійного вигорання педагога

Нема лихішої долі, ніж учительська, Нема виснажливішої роботи, ніж учительська, Де нерви паляться, мов хмиз сухий, Де серце рветься в клекоті і чаді, Але нема щасливішої долі, Коли Людина з твоїх рук, Учителю, Іде у світ: на краплю світ людніє. Іван Драч ФЕНОМЕН ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГА ДОДАТОК 2.

Твоє життя формується твоїми думками. Марк Аврелій

Мета: ознайомитись з терміном «синдром професійного та емоційного вигорання»; навчитись виявляти наявність або відсутність цього синдрому у себе та інших; засвоїти методи і прийоми допомоги самому собі в ситуаціях професійного стресу.

Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій. Педагог – довірена особа суспільства, якій воно ввіряє найдорожче і найцінніше – дітей, свою надію, своє майбутнє. Доля дітей в руках педагога, в його золотому серці, він має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Люди цієї справи зобов’язані бути яскравими, неповторними особистостями, носіями загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури.

Наша професія не зовсім звичайна. Ми зайняті готуванням нашого майбутнього, ми виховуємо тих, хто завтра перемінить нинішнє покоління. Ми, так сказати, працюємо із "живим матеріалом", псування якого прирівнюється майже до катастрофи. Цей вид діяльності вимагає всебічних знань, безмежної душевної щедрості, мудрої любові до дітей. Тільки щодня з радістю віддаючи себе дітям, можна наблизити їх до науки, заохотити до праці, закласти непорушні моральні основи.

Нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як педагога, ні в якому ділі помилки і невдачі не ведуть до таких наслідків, як у вчительському. Учитель зобов’язаний перед суспільством, перед батьками – працювати тільки правильно, тільки добре, кожна крихта людської краси – це його безсонні ночі, сивина, безповоротні хвилини його особистого щастя. Праця педагога приносить більше користі суспільству, ніж вчителю. 13.06.2013

Звідки в нас беруться нервові викладачі, яких так не люблять і бояться діти? Вони були колись хороші і добрі. А нервовими стали тому, що не захистили вчасно своїх особистих кордонів і не попіклувалися про свій внутрішній ресурс. Що ж це за така хвороба педагогічних працівників, від якої не захистить ні терапевт, ні травматолог, ані хірург? Назва цьому захворюванню професійне вигорання педагога

Хтось, можливо, скаже: «Для чого нам це?» Я дам відповідь: професійне вигорання тягне за собою емоційне. Людина ж без емоцій не може існувати. І подумайте: хіба ми, учителі, зможемо й надалі ефективно навчати дітей, будучи емоційно бідними? Чи буде учням тоді з нами цікаво? Чи будемо ми мати бажання взагалі їх навчати? Мабуть, ні. Тоді наше життя перетвориться на рутину. А це вже неповноцінне життя.

Термін «професійне вигорання» введено американським психіатром Х. Дж. Фрейнбергером у 1974 році. Він ввів це поняття для характеристики психічного стану здорових людей, робота яких супроводжується інтенсивним спілкуванням, постійним перебуванням в емоційно навантаженій атмосфері. Це люди, які працюють в системі «людина-людина» до якої входимо і ми – педагогічні працівники. При цьому підкреслюється, що «вигорання – це не втрата творчого потенціалу, а емоційне виснаження, що виникає на тлі стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням».

Синдром вигорання включає в себе: емоційну виснаженість деперсоналізацію редукцію професійних досягнень

Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою.  Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.  Деперсоналізація (дегуманізація) — цинічне відношення до роботи та до її об'єктів.

Стереотипи, що перешкоджають роботі педагога: про спокій (учитель завжди повинен бути спокійним, врівноваженим). про стриманість (учитель завжди повинен бути стриманий і тримати дистанцію). про любов до всіх учнів (учитель повинен виявляти однакове ставлення до всіх учнів у класі). про необхідність приховування почуттів, які можна усвідомити і контролювати. про педагогічну самопожертву, що виявляється в настанові вчителя на повну віддачу роботі, прагненні забути про всіх і жити тільки інтересами школи. Така концентрація на професійній діяльності веде до повної розгубленості педагогів, що виходять на пенсію і відчувають “екзистенціальний вакуум”.

Цікаво знати До синдрому професійного вигорання схильні люди, що відчувають постійний внутрішній особистий конфлікт, пов’язаний із роботою (наприклад, жінки, в яких існує внутрішнє протиріччя між роботою і сім’єю).

Цікаво знати Найбільш чутливими до вигорання, є молоді люди (19 – 25 років), які при зіткненні з реальною дійсністю, що не відповідає їх очікуванню, отримують емоційний шок, та люди старшого віку (40 – 50 років).

Цікаво знати Досить часто можна спостерігати як у чоловіків, так і у жінок, професійне вигорання у віці 30 років. Можливою причиною є криза 30 років, яку психологи часто називають “проблемою сенсу життя”. Оглядаючись на пройдений шлях, людина бачить, як при сформованому і зовні благополучному житті все-таки недосконала її особистість. Відбувається переоцінка цінностей і буває так, що кар’єрні досягнення в цьому віці втрачають сенс.

Цікаво знати Більш висока схильність до вигорання є у неодружених осіб (особливо чоловічої статі). Причому, холостяки в більшій мірі схильні до вигорання навіть у порівнянні з розведеними чоловіками.

Цікаво знати Є позитивний зв’язок між рівнем освіти і вигоранням. Приводом до цього можуть бути завищені вимоги людей з більш високим рівнем освіти, неможливість реалізації (людина займає не ту посаду, на яку вона могла б претендувати, або не ту, на яку вчилася).

Які ж фактори сприяють розвитку феномену професійного вигорання?

Пред'явлення завищених вимог і високе робоче навантаження. Сюди ж можна віднести і двозначні, неоднозначні вимоги до виконуваної роботи. Відсутність або брак соціальної підтримки з боку колег і начальства. Недостатня винагорода за роботу, як моральна, так і матеріальна, а також часта відсутність вихідних та відпусток. Неможливість впливати на прийняття важливих рішень. Постійний ризик штрафних санкцій (догана, звільнення). Одноманітна, монотонна і безперспективна діяльність.

Необхідність ззовні виявляти емоції, які не відповідають реальним, наприклад, необхідність бути ввічливим, усміхненим. Робота з «важкими» учнями. Провокувати синдром вигоряння можуть хвороби, переживання важкого стресу, психологічні травми (розлучення, смерть близької людини). Відсутність будь-яких інтересів поза роботою.

Першою ознакою емоційного вигорання є підвищена активність, коли людина повністю поглинена роботою, забуває про власні потреби, про відпочинок, про їжу. В цей період настає виснаження. З'являється відчуття перенапруження, емоційні та фізичні ресурси вичерпані, людина відчуває втому, яка не проходить після нічного сну, вихідних і нерідко навіть після відпустки. 1

Другою ознакою синдрому емоційного вигорання є - особистісна відстороненість. Людина перестає цікавитися професійною діяльністю, у неї майже нічого не викликає емоційного відгуку - ні позитивні обставини, ні негативні. Повністю втрачається інтерес до учасників навчального процесу. 2

Третьою ознакою синдрому вигоряння є - відчуття втрати власної ефективності і падіння самооцінки. Людина не бачить перспектив у своїй професійній діяльності, знижується задоволення роботою. Низька самооцінка, вина і депресія вказують на низьку емоційну грамотність. Людина не може розібратися в собі і в причині своїх почуттів, вона стає не в змозі ефективно взаємодіяти із зовнішнім світом. Це означає повний особистий і соціальний неуспіх. 3

Наскільки феномен професійного вигорання торкається саме вас?

1. Чи вважаєте ви, що помилились у виборі професії? 2. Чи турбує те, що ви стали менш продуктивно працювати? 3. Робота з людьми приносить вам задоволення? 4. Чи відчуваєте ви під час роботи постійні психологічні або фізіологічні перевантаження? 5. Чи буває так, що ви довго не можете заснути, бо подумки аналізуєте неприємності, пов'язані з роботою? 6. Чи бувають у вас тривожні очікування: щось має статися на роботі? 7. Чи бувають такі дні, коли емоційний стан стає причиною конфліктів або зниження результативності роботи? 8. Чи вважаєте ви, що робота послаблює не тільки ваші емоції, а й ваші творчі здібності? Підраховуємо відповіді “так”

9. Чи буває так, що ви працюєте автоматично, без творчого натхнення? 10. Чи дратують вас колеги, які претендують на особливе ставлення й увагу до себе? 11. Чи не ловите ви себе на думці, що атмосфера на роботі здається вам важкою й нудною? 12. Якщо співрозмовник неприємний, чи не намагаєтеся ви обмежити спілкування з ним? 13. Чи буває у вас відчуття, що все набридло й колеги втомлюють своїми проблемами? 14. Чи буває у вас погіршення самопочуття після виробничих конфліктів? 15. Чи відноситеся ви до людей, які цілком присвячують себе роботі?

16. Чи не здається вам, що ви приносите додому негативні емоції? 17. Чи часто ви нервуєте, коли спілкуєтеся з людьми на роботі? 18. Чи не здається вам, що ви витрачаєте надто багато зусиль на ті робочі моменти, які того не варті? 19. Чи працюють із вами такі люди, яких узагалі не хочеться бачити? 20. Чи вважаєте ви, що робота шкодить вашому здоров'ю?

5 балів — на даний час симптоми емоційного вигорання у вас відсутні; 6—10 балів — симптоми емоційного вигорання у вас наявні, але якщо захотіти, то синдрому можна уникнути; 11—13 балів — симптоми у вас дуже помітні; 14 і більше балів — вам необхідно проаналізувати своє життя й піклуватися про оздоровлення. Опрацювання результатів:

Не перепрацьовуйте! Однією з причин вигорання може бути банальна втома. Яка лікується не менше банальними методами: розумінням того, що працювати цілодобово безперервно і спати по чотири години неможливо. Ласкаво просимо у відпустку. І бажано провести цей час не на дачі чи на звичному місці відпочинку, а в абсолютно новій обстановці. Обов'язкова умова - не говоріть про роботу під час відпочинку. А по можливості навіть не думайте про неї. Щоб відключити мозок, варто не просто валятися на пляжі, а, наприклад, займатися активними видами спорту.

Шукайте сенс! Основну лепту у втрату інтересу до роботи вносить те, що людина перестає бачити в ній сенс, відчувати її користь. Робота дуже часто стає лише джерелом грошей і статусу, місцем проведення часу і т.п. Але людина, орієнтована лише на досягнення нових і нових благ споживчої цивілізації, стає подібною до щура з експерименту, який може самостійно посилати сигнали в центр задоволення. Через деякий час він перестає рухатися, їсти, пити і вмирає ... Тому відшукайте в роботі новий сенс, заради якого вам би хотілося займатися нею, незалежно від принесених зовнішніх благ. Робіть улюблену справу, корисну для вас і для інших. Ставтеся до своєї роботи як до великої частини життя, яка закінчиться. Насолоджуйтесь життям і роботою. Не виходить? Подумайте, чи тим ви займаєтеся і чи туди йдете.

Шукайте причини! Звичайно, обридлу роботу можна кинути і перейти на нове місце. Але, не знаючи причин вигорання, ви не зможете знайти протиотруту. Зміна роботи без усвідомлення причин поточної незадоволеності - тимчасове рішення. Треба розуміти, чим викликаний стан втоми, що раніше служило джерелом натхнення, чому ситуація змінилася, чи можна повернути інтерес на нинішньому місці, що саме може зацікавити зараз.

Живіть не для того, щоб працювати! Головне - любити те, чим займаєтеся. Незважаючи на всі труднощі, улюблена робота надихає, з'являється і друге, і третє дихання. Будьте собою! Коли людина не має можливості виразити себе, коли вона змушена приховувати свою справжню природу, то відчуває приблизно таку ж напругу, як розвідник в тилу ворога. Природність, щирість, нехитрість набагато менш стомлюючі, ніж удавання і фальш.

Переключайтесь! Щоб не потонути в морі рутинних обов'язків, робіть паузи. Але «забивайте» їх не сигаретою і чашкою кави (які дають лише ілюзію розслаблення), а, наприклад, прогулянкою навколо школи чи у парку. Дійте за принципом «від протилежного»: після фізичної роботи - полежати мовчки, після розумової - розім'ятися. Посміхайтеся і жартуйте! Під час досліджень, вчені виявили, що там, де на співробітників постійно лягало величезне фізичне і емоційне навантаження, небезпеці вигорання в найменшій мірі піддавалися ті, хто володів невичерпним почуттям гумору.

Будьте самодостатні! Автономність або відносна незалежність від оточення означають також стійкість перед обличчям несприятливих зовнішніх обставин, невезінням, ударів долі, трагедій, стресів і поневірянь. Чим більш самостійна і незалежна людина, тим більше в неї шансів на професійне довголіття.

Тягніться до людей! Бути самодостатнім зовсім не означає бути відлюдним вовком-одинаком. Протистояти саморуйнуванню допомагає похвала, можливість виговоритися і попросити «підтримки в залу».

Профілактика синдрому професійного та емоційного вигорання вигорання Достатньо тривалий і якісний сон Збалансоване харчування Достатнє фізичне навантаження Танці Фітотерапія Гомеотерапія Масаж Терапія кольором Аромотерапія Дихальні вправи Баня і водні процедури Музика Читання жіночих журналів

Закон Парето Результати праці завжди розподілені за принципом 20 на 80. 80% свого часу ми витрачаємо на непотрібні й малоефективні справи, і всього 20% часу приділяємо тому, що дійсно нам важливо й потрібно. Але саме ці 20% наших зусиль приносить нам 80% максимальних результатів.

Вправа: «Не лелійте проблему як власну дитину» Чи не буває так, що життя нам також дарує такі погані «подарунки»? Як ми реагуємо на такі явища? Вчора вже пройшло. Завтра ще не настало. У нас є тільки сьогодні! Так давайте ж почнемо жити зараз!» Мати Тереза

Пам’ятайте - ідеальних людей не буває, тому усі час від часу помиляються, але кожен реагує на невдачу по-своєму. Якщо Ви не даєте собі права на помилку і картаєтесь за кожну невдачу, поява у Вас синдрому емоційного вигорання – це цілком прогнозована річ. Тому стикаючись із труднощами інколи варто говорити собі: «немає нічого поганого, що не вийшло добре», «все найскладніше уже позаду», «я не один, разом ми впораємось», «могло бути і гірше». Такі прийоми позитивного мислення на перший погляд можуть здатися примітивними, але на практиці вони вже тривалий час доводять свою ефективність. І ще частіше посміхайтесь, пам`ятайте: посмішка має ефект дзеркала – посміхніться і ви побачите посмішку у відповідь. Усе в твоїх руках!

Вправа: «Коло зворотного зв'язку» Що найбільше запам'яталося з цієї зустрічі? Чи потрібні, на ваш погляд, подібні заняття? Як ви збираєтеся використовувати те, про що дізналися сьогодні?

«Якщо говорити про професіоналів, що відбулися, то вони не раз переживали кризу вигорання. Зрілий фахівець зобов'язаний мати в своїй професійній біографії такі періоди. Вони і є вісники того, що людина дозріла для зростання, для розвитку, що в її життя і роботу просяться зміни. В. Макаров, Вибрані лекції з психотерапії, 1999 р.

Зичу Вам успіхів у боротьбі з власною втомою!