Презентація на тему:
Синдром “емоційного вигорання”

Синдром “емоційного вигорання”

В ієрархії людських цінностей здоров'я посідає провідне місце. Кожна людина завжди прагне, щоб у неї та в її близьких насамперед було відмінне здоров'я Існує чотири основні групи факторів, що детермінують здоров'я індивіда: Спосіб і стиль життя людини - 49–55% Біологія людини, генетичні фактори, фенотип - 18–22% Середовище проживання людини (макро- та мікро-середовище), природно-кліматичні умови - 17–20% Фундаментальна та клінічна медицина, діяльність закладів охорони здоров'я 8–10% Синдром “емоційного вигорання”

На Європейській конференції ВООЗ (2005 р.) відмічено, що стрес, пов'язаний з роботою, є важливою проблемою приблизно для однієї третини країн трудящих Європейського союзу Синдром “емоційного вигорання” Вартість вирішення проблем з психічним здоров'ям у зв'язку з цим складає в середньому 3-4% валового національного доходу

За даними експертів ВООЗ, на психічні та неврологічні захворювання в останні десятиріччя припадає велика частка інвалідності — вища, наприклад, ніж унаслідок артеріальної гіпертензії, артритів і цукрового діабету разом узятих. Синдром “емоційного вигорання”

Поняття "синдрому емоційного вигорання“ було введено в медицину на початку 70-х років. Відомий американський психолог Христина Маслач дала “жорстке“ формулювання цього поняття: «Виснаження - плата за співчуття». Синдром “емоційного вигорання”

Спочатку СЕВ вважали станом виснаження з відчуття власної безпорадності. Потім симптоматика даного синдрому розширилась за рахунок психосоматичного компоненту. В даний час СЕВ входить в рубрику Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-10.73 — «Стрес, повя’заний з труднощами підримкм нормального способу життя»). Синдром “емоційного вигорання” Таким чином:

Синдром “емоційного вигорання” Це процес поступової втрати емоційної, когнітивної і фізичної енергії, що проявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичного стомлення, особової усунутості і зниження задоволення від виконання роботи. Синдром “емоційного вигорання”

Синдром “емоційного вигорання” Розвиток даного синдрому характерний в першу чергу для професій, де домінує надання допомозі людям медичні працівники вчителі психологи соціальні працівники рятувальники працівники правоохоронних органів пожежники

Розвитку синдрому емоційного вигорання, передує період підвищеної активності, коли людина повністю поглинена роботою, відмовляється від потреб, з нею не зв'язаних, забуває про власні потреби,  потім настає перша ознака - виснаження. Синдром “емоційного вигорання” Виснаження визначається як  відчуття перенапружен- ня і вичерпання емоційних і фізичних ресурсів, відчуття втоми, що не проходить після нічного сну.

Групи симптомів, характерних для синдрому психоемоційного «вигорання» Група фізичних симптомів Група емоційних симптомів Група інтелектуальних симптомів Група поведінкових симптомів Група соціальних симптомів

Група фізичних симптомів Стомленість, фізична втома, виснаження; зміна маси тіла (схуднення або збільшення маси тіла); недостатній сон, безсоння; незадовільний загальний стан здоров'я; важке дихання, задишка; нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння тіла; артеріальна гіпертензія; виразки і запалення на шкірі та слизових оболонках, патологічні вияви хвороб серця та судин Синдром “емоційного вигорання”

Група емоційних симптомів Нестача емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі та особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпомічності та безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального неспокою; нездатність зосередитися; депресія, відчуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надії або професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших: люди стають безликими, як манекени; переважає відчуття самотності.

Група інтелектуальних симптомів Зниження інтересу до нових теорій та ідей у роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія; втрата смаку та інтересу до життя; надання переваги стандартним шаблонам, схемам, рутині, ніж креативно-творчому підходу; цинізм і байдужість до новин; недостатня участь чи відмова від участі у творчих експериментах — тренінгах, освітніх циклах, курсах; формалізм у виконанні роботи.

Група поведінкових симптомів Робочий час — понад 45 годин на тиждень; під час роботи з'являються втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; недостатнє фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки — падіння, травми, аварії та ін.; імпульсивна емоційна поведінка.

Група соціальних симптомів Низька соціальна активність; зниження інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; байдужість у ставленні до співробітників та рідних; відчуття ізоляції, непорозуміння з іншими; відчуття нестачі підтримки з боку сім'ї, родичів, друзів і колег.

Основні складові синдрому емоційного вигоряння емоційне виснаження почуття емоційної спустошеності й утоми, викликане власною роботою деперсоналізація цинічне ставлення до своєї праці та її об’єктів редукція професійних досягнень виникнення у працівників почуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспіху.

Враховуючи, що діяльність лікаря тісно пов'язана з відповідальністю за здоров'я, життя і навіть долю пацієнта, серед основних професійних чинників, що зумовлюють результати дії тривалого стресу, можна виділити значне емоційне насичення актів взаємодії з пацієнтами. Синдром “емоційного вигорання”

Крім того, лікар працює в умовах обов'язкового дотримання встановленого режиму. Специфіка фаху поглиблює стресогенність ситуації, оскільки спілкування з хворими триває годинами і повторюється щоденно протягом багатьох років. Слід наголосити, що реципієнтами є хворі з тяжкими хворобами, сама наявність яких викликає страхи, тривогу, посилені душевні страждання. Всі свої особисті негаразди пацієнт свідомо чи несвідомо перекладає на лікаря. Синдром “емоційного вигорання”

Отже, основною причиною виникнення синдрому емоційного вигорання є порушення стану рівноваги у лікаря, коли вимоги (внутрішні та зовнішні) протягом тривалого часу домінують над ресурсами особистості (внутрішніми та зовнішніми). Звідси випливає ключовий компонент синдрому «вигорання» – невідповідність між особистістю і вимогами, які до неї висуваються. Синдром “емоційного вигорання”

Проблема стресових ситуації на роботі та емоційного вигорання, проблема найактуальніша для професій в сфері "людина – людина". До таких професій, безперечно відноситься й професія лікаря. Але що робити, коли "синдром емоційного вигорання" виник? Синдром “емоційного вигорання”

Керівництву Здійснювати регулярний моніторинг стану фізичного та психічного здоров'я членів виробничого (будь-якого робочого чи творчого) колективу і в разі виникнення ознак психоемоційного «вигорання» слід оптимізувати умови та характер трудових процесів, міжособистісні взаємостосунки, контролювати реакції-відповіді та схильність до захворювань на особистісно-індивідуально-му рівні.

точно розразовувати й обдумано розподіляти за часом передбачувані обсяги навантажень і напружень уміти переключатися з одного виду діяльності на інші не надто перейматися конфліктами не надто намагатися бути найкращим завжди і в усьому використовувати перерви і відпочивати від професійної діяльності опанувати навички саморегуляції підтримувати належний фізичний стан та не зловживати засобами, що стимулюють або пригнічують діяльність нервової системи культивувати впевненість у власних силах, розуміння і сприйняття себе як особистості. ЛІКАРЮ

У наших руках найбільша цінність світу - людина. Ми творимо людину, як скульптор творить свою статую з безформного шматка мармуру. Десь у глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належать добути, очистити від усьоо зайвого В.О.Сухомлинський Дякую за увагу