Презентація на тему:
Виготський Лев Семенович

Виготський Лев Семенович ( 1896 -1934 )

Виготський творив в часи революційних подій 1917 року. Кожна його ідея в педагогіці ґрунтувалась не на теоретичних засадах науковця, а на глибокому психологічному аналізі тих чи інших факторів людського розвитку та діяльності, тобто на експериментальному досвіді. Виготський творив в часи революційних подій 1917 року. Кожна його ідея в педагогіці ґрунтувалась не на теоретичних засадах науковця, а на глибокому психологічному аналізі тих чи інших факторів людського розвитку та діяльності, тобто на експериментальному досвіді.

Протягом своєї короткої, але надзвичайно насиченою творчої діяльності він написав близько 180 наукових робіт – монографій і статей, створив абсолютно новий напрямок в психології, в центрі якого стояла розробка конкретно психологічної теорії свідомості, його будови і функції в поведінці й усього життя людини. Протягом своєї короткої, але надзвичайно насиченою творчої діяльності він написав близько 180 наукових робіт – монографій і статей, створив абсолютно новий напрямок в психології, в центрі якого стояла розробка конкретно психологічної теорії свідомості, його будови і функції в поведінці й усього життя людини.

Публікуються його роботи «Педологія шкільного віку» (1928), «Педологія юнацького віку» (1929), «Педологія підлітка» (1930-1931). Ці роботи опинились під забороною після того, як Сталін оголосив педологію шкідливою для практики, такою, що не відповідає марксистським теоріям. Публікуються його роботи «Педологія шкільного віку» (1928), «Педологія юнацького віку» (1929), «Педологія підлітка» (1930-1931). Ці роботи опинились під забороною після того, як Сталін оголосив педологію шкідливою для практики, такою, що не відповідає марксистським теоріям.

1931-1934 рр. – третій і останній період діяльності Виготського. В ці роки він активно займається розробкою нової програми, основні теорії якої були викладені в монографії «Мислення й мовлення», яка вийшла після його смерті. Головним відкриттям цього періоду було дослідження розвитку значень в онтогенезі, їх стадіальне перетворення. 1931-1934 рр. – третій і останній період діяльності Виготського. В ці роки він активно займається розробкою нової програми, основні теорії якої були викладені в монографії «Мислення й мовлення», яка вийшла після його смерті. Головним відкриттям цього періоду було дослідження розвитку значень в онтогенезі, їх стадіальне перетворення.

Виготський і його школа, дослідивши значення слова, його зміст, та прослідкувавши стадії його змін в історії народу (аналіз робіт лінгвістів, вивчення мотивів, які спонукають та керують думкою), дійшли висновку, що ці зміни є наслідком процесу розвитку індивідуального усвідомлення. Виготський і його школа, дослідивши значення слова, його зміст, та прослідкувавши стадії його змін в історії народу (аналіз робіт лінгвістів, вивчення мотивів, які спонукають та керують думкою), дійшли висновку, що ці зміни є наслідком процесу розвитку індивідуального усвідомлення.

Основні положення теорії Л. Виготського Основні положення теорії Л. Виготського Кожному віку притаманна своя специфічна соціальна ситуація розвитку. При переході від однієї вікової ступені до іншої, виникають новоутворення. При зміні стабільних періодів виникають вікові кризи.

4 закони психічного розвитку дитини ( за Л.Виготським): 1. Закон циклічності; 2. Закон нерівномірності розвитку; 3. Закон «метаморфози»; 4. Закон поєднання процесів еволюції та інволюції в розвитку дитини.

Найбільш визначною та поширеною концепцією в педагогіці стало визначення Виготським «зони найближчого розвитку». Спираючись на вивчення розвитку дитини, він дійшов до аналізу того, як цей розвиток співвідноситься з навчанням, що й було поштовхом до вироблення концепції про «зону найближчого розвитку». Найбільш визначною та поширеною концепцією в педагогіці стало визначення Виготським «зони найближчого розвитку». Спираючись на вивчення розвитку дитини, він дійшов до аналізу того, як цей розвиток співвідноситься з навчанням, що й було поштовхом до вироблення концепції про «зону найближчого розвитку».

За словами самого Виготського: За словами самого Виготського: «...Обучение и развитие (...) связаны друг с другом с первого дня жизни ребенка».

«Історія розвитку вищих психічних функцій»  (1928-1931 рр.) Вивчаючи проблеми розвитку особистості, Виготський виділив психічні функції людини, які формуються у специфічних умовах соціалізації і володіють деякими особливими ознаками. Ці функції він визначив як вищі, розглядаючи їх на рівні ідеї, поняття, концепції і теорії.

В цілому їм було визначено два рівні психічних процесів: природні і вищі. Якщо природні функції дані індивіду як природному суті і реалізуються у спонтанному реагуванні, то вищі психічні функції можуть бути розвинені тільки в процесі онтогенезу при соціальній взаємодії. В цілому їм було визначено два рівні психічних процесів: природні і вищі. Якщо природні функції дані індивіду як природному суті і реалізуються у спонтанному реагуванні, то вищі психічні функції можуть бути розвинені тільки в процесі онтогенезу при соціальній взаємодії.

«Педологія шкільного віку» (1928) Педологія – комплексна наука про розвиток дитини, що охоплює обидві сторони цього розвитку - і тілесну, і психічну. Її сильною стороною була розроблена система психологічної діагностика розвитку, для чого в школі були створені спеціальні педологічні кабінети або лабораторії.

Це була система постійного медичного і психологічного контролю за розвитком школярів, система психодіагностики, що дозволяла розділити дітей не за «паспортним», а за психологічним віком, попередити їх відставання, поставити кожного школяра в найбільш сприятливі умови. Це була система постійного медичного і психологічного контролю за розвитком школярів, система психодіагностики, що дозволяла розділити дітей не за «паспортним», а за психологічним віком, попередити їх відставання, поставити кожного школяра в найбільш сприятливі умови.

«Педологія юнацького віку»  (1929) У цій праці Виготський підкреслював, що середовище треба розглядати не як «обстановку розвитку», яка ззовні визначає розвиток дитини: впливу середовища самі змінюються кількісно і якісно залежно від того, в яких раніше виникли психологічних властивостях, включаючи вікові особливості дитини, вони переломлюються.

«Педологія підлітка» (1930-1931) Виготський намагався відтворити загальну картину розвитку психічного світу. Він перейшов від вивчення знаків як детермінант інструментальних актів до вивчення еволюції значень цих знаків, насамперед речових.

Монографія  «Мислення й мовлення» В даній монографії Виготський розвивав ту точку зору, що мова і мислення, мовні і розумові процеси, слово і думка не збігаються між собою. Він аргументував це положення дуже серйозними доказами. Вони утворюють дві групи: перша – це генетичні доводи; друга – це доводи систематичного аналізу. Джерело перше – вивчення розвитку. Джерело друге – систематичний аналіз, аналітичні дослідження.

Досягнення Л. С. Виготського та його послідовників мають величезне значення та залишаються основою наукового світогляду більшості професіоналів в цій сфері. Досягнення Виготського та його послідовників мають величезне значення та залишаються основою наукового світогляду більшості професіоналів в цій сфері.