Презентація на тему:
Василь Семенович Стус: біографія та творчий шлях

Та інші…

Народився в селянській родині. У 1939 році батьки — Семен Дем’янович та Ірина Яківна — переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк) У 1944–54 Василь навчався у міській середній школі № 265 і закінчив її зі срібною медаллю, а потім вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з червоним дипломом, три місяці працював учителем української мови й літератури в селі Таужне Кіровоградської області, після чого два роки служив в армії на Уралі. Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено. 1959 опублікував свої перші вірші.

У вересні 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. За що був відрахований з аспірантури. Заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966-72 — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус. На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в «антирадянській агітації й пропаганді» та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Повернувшись восени 1979 до Києва, приєднався до гельсинської групи захисту прав людини. В травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. 28 серпня 1985 Стуса відправили в карцер за те, що читаючи книгу в камері, сперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження.

«Круговерть» (1965) «Зимові дерева» (1965) «Веселий цвинтар» (1971) «Час творчості» (1972) «Палімпсести» (1986)

Наскрізно побудований на контрастах. Особливо чітко проступає неприродне протистояння барв - червоної як символу життя та білої як символу смерті. То, власне кажучи, несумісність двох світів - залитого сонцем, конструктивного і потворного, каторжного, руйнівного. Останній випадало долати ліричному героєві, прототипом якого був сам автор. «І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг», — ця думка стосувалася не тільки особистої долі Василя Стуса, понівеченого радянськими концтаборами, а й багатьох непокірних українців.

“Не одлюби свою тривогу ранню…” Рання поезія В.Стуса що відбиває бентежно-романтичний світ ліричного героя. Любов до рідного краю, віра у світле майбутнє з упевненістю успішного проходження “далеких і неозорих “шляхів” — риси притаманні ліричному героєві. Твір сповнений світлого оптимізму: Шумуйте, весни — дні, ярійте, вечори, Поранки, шліть нам усмішки лукаві! Вперед, керманичу! Хай юність догорить — Ми віддані життю, і нам віддасться в славі!

“Останній лист Довженка” Поезія — елегія, у якій автор змальовує трагедію митця в період заслання в Москві. Твір побудовано у формі листа, яким О.Довженко звертається до земляків. Це своєрідна сповідь, яка переростає у розпач і біль з приводу заборони жити і творити в Україні. Прозаїки, поети, патріоти! Давно опазурились солов’ї, Одзьобились на нашій Україні… Пустіть мене до себе. Поможіть Мені востаннє розтроюрдить рану. Побачити Дніпро, води востаннє У пригірщ із криниці зачерпнути.

“Як добре те, що смерті не боюсь я…” Живучи “в передчутті недовідомих верст”, тобто справжнього буття, не позбавленого аморальних ознак суспільного безглуздя, Василь Стус усвідомлював проміжний характер людської дійсності. Перед ним немовби розкрилася прірва, яку слід було подолати, переступивши страх. Поет мав право сказати, що “жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття”. У вірші “Як добре те, що смерті не боюсь я…” з’явився цілком логічний, гіркотний висновок: ”і в смерті з рідним краєм поріднюсь”

Василь Стус зробив неоціненний внесок в Українську літературу, тому ми всі пам’ятаємо його і будемо пам’ятати.

1.Укажіть назву першої збірки В.Стуса. А) “Свіча в свічаді”; Б) “Палімпсести”; В) “Зимові дерева”; Г) “Дорога болю” 2.Укажіть назву збірки В.Стуса, виданої за кордоном (посмертно). А) “Веселий цвинтар” (1990);Б) Дорога болю (1990);В) Повернення (1990);Г) Вікна в позапростір 3.Як закінчив школу Василь Стус? А) Золота медаль ;Б) Срібна медаль ;В) Без відзнаки ;Г) Не закінчив школу 4. Стуса посмертно відзначено Шевченківською премією за збірку поезій: А) «Дорога болю»;Б) «Круговерть» ;В) «Веселий цвинтар» ;Г) «Палімпсести» 5. З ким у 1965 році Василь Стус одружився? А) Ольга Цибульська ;Б) Людмила Бондаренко ;В) Катерина Дідух ;Г) Валентиною Попелюх 6. Де була видана книжка віршів поета «Веселий цвинтар» А) Брюссель; Б) Київ;В) Москва;Г) Одеса

“Українська література “ С. Р. Молочко , О.М.Васильєва Підручник з української літератури. 11 клас. http://uk.wikipedia.org http://images.yandex.ru