Презентація на тему:
Прямі інвестиції і міжнародне виробництво

Тема 5. Прямі інвестиції і міжнародне виробництво

Тема 5. Прямі інвестиції і міжнародне виробництво 5.1. Поняття та форми міжнародних інвестицій 5.2. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 5.3. Методи міжнародної інвестиційної діяльності 5.4. Міжнародний інвестиційний ринок, його структура і особливості розвитку 5.5. Виробнича кооперація та спеціалізація в міжнародному бізнесі 5.6. Міжнародна інвестиційна діяльність українських суб‘єктів

5.1. Поняття та форми міжнародних інвестицій Інвестиції – це: витрати суб'єктів господарської діяльності на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу та пов'язані з цим зміни оборотного капіталу; усі види активів, вкладених у господарську діяльність для отримання доходу;

Поняття міжнародних інвестицій Інвестиції – це: 2) спосіб розміщення (використання) фінансових ресурсів та інших економічних активів продуктивним шляхом, який забезпечує збереження або примноження вартості активів і додатковий чистий дохід (прибуток). Міжнародні, або іноземні інвестиції, — це спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.

Форми міжнародних інвестицій Форми інвестицій: державні приватні міжнародних організацій змішані Організаційні форми інвестицій: компанія зі 100 % власністю інвестора участь у акціонерному капіталі компанії майнові та немайнові права консорціуми концесії альянси міжнародний лізинг

Види міжнародних інвестицій Види інвестицій: прямі портфельні міжнародні альянси Види інвестиційних активів: іноземна валюта національна валюта рухоме та нерухоме майно акції фінансові інструменти права інтелектуальної власності права на господарську діяльність послуги реінвестиція прибутку

Види міжнародних інвестицій Інвестиції поділяються на: Внутрішні інвестиції стосуються юридичних і фізичних осіб однієї держави, які використовуються ними на території своєї країни для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Зовнішні (іноземні) інвестиції — це фінансові активи або матеріальні кошти, які експортуються юридичними або фізичними особами І однієї країни і вкладаються у бізнес на території іншої країни; це спосіб розміщення фінансових ресурсів та інших економічних активів однієї країни в іншій країні для збереження та примноження вартості цих активів; це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку: прямі іноземні інвестиції; портфельні іноземні інвестиції.

Види міжнародних інвестицій Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – це: підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує йому контроль над бізнесом, у який він вкладений; як первісне придбання власності за кордоном, так і всі наступні інвестиційні угоди між інвестором та компанією, в яку вкладено капітал (визначення МВФ і системи національних рахунків ООН); придбання резидентом однієї країни (прямим інвестором) стійкого і довгострокового економічного інтересу і впливу на діяльність підприємства, що є резидентом іншої країни (підприємство прямого інвестування): чисті реальні інвестиції; валові реальні інвестиції.

Види міжнародних інвестицій Портфельні інвестиції — це: фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валюту; вкладення капіталу за кордоном у цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують контролю за об'єктом інвестування акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти); капіталовкладення в іноземні пайові та боргові цінні папери: А) акціонерні цінні папери; Б) боргові цінні папери: облігації, простого векселя, боргової розписки; інструмента грошового ринку; фінансових дериватів (нота, опціони, варранти, ф'ючерси, свопи тощо).

Види міжнародних інвестицій Нота/боргова розписка — короткостроковий грошовий інструмент (3-6 місяців), що випускається позичальником на своє ім'я за договором з банком, що гарантує його розміщення на ринку й придбання непроданих нот, пролонгацію кредиту або надання резервних кредитів. Опціон — договір (цінний папір), що дає покупцеві право купити або продати певний цінний папір або товар за фіксованою ціною після закінчення певного часу або на певну дату. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві замість на його зобов'язання реалізувати вищевказане право.

Види міжнародних інвестицій Варрант — різновид опціону, що дає можливість його власникові придбати в емітента на пільгових умовах певну кількість акцій протягом певного періоду. Ф'ючерс – обов'язкові для виконання стандартні короткострокові контракти на покупку або продаж певного цінного папера, валюти або товару за певною ціною на певну дату в майбутньому. Форвардний курс – угода про розмір процентної ставки, що буде виплачена у встановлений день на умовну незмінну суму основного боргу і яка може бути вище або нижче поточної ринкової процентної ставки на даний день

Види міжнародних інвестицій Своп - угода, що передбачає обмін через певний час і на основі погоджених правил платежами по однієї й тій же заборгованості. Своп по процентних ставках передбачає обмін платежу відповідно до одного типу процентної ставки на іншій (фіксований відсоток на плаваючий відсоток). Своп за обмінним курсом передбачає обмін однієї й тієї ж суми грошей, вираженої у двох різних валютах

5.2. Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності І. У 50—60-ті pp. XX ст. Класичний підхід (досконала конкуренція, а режим руху капіталів між країнами є вільним). Мотив переміщення їх вбачається в більш прибутковому застосуванні за кордоном. Неокласичний підхід: мотивація прямого іноземного інвестування як засобу оволодіння значною ринковою часткою країни — імпортера капіталу компанією-інвестором; зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 3) можливість ефективності виробничої діяльності; 4) хвилеподібне поширенням новітніх технологій та домінуванням окремих країн у розвитку цих технологій. ІІ. 1976 р. Стефан Хаймер і Чарльз Кайндльбергер. Ринкова недосконалість й неефективність класичних ринкових механізмів: компанія розвиває певні якості й переваги при розробці своєї індивідуальної пропозиції; економія від зростання масштабів виробництва, збутових систем, диверсифікації продуктів та переваг доступу до кредитних ресурсів.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності На основі теоретичних постулатів Стефана Хаймера виникло ряд теорій міжнародного інвестування: 1. Теорія монополістичної конкуренції (ринкової влади) обґрунтовує головну тезу, за якою транснаціональна компанія виступає суб'єктом ринкової влади. Остання спричиняє зростання шляхом поглинання та злиття. Але на певній стадії зростання концентрація ринкової влади в країні досягає своєї межі. Це і спонукає інвестування за кордоном.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 2. Теорія індустріальної організації твердить, що закордонне інвестування у створенні філії транснаціональної компанії пов'язане з виникненням певних конкурентних переваг (соціокультурних, правових, смаків та уподобань тощо) у місцевих компаній. Проте втрати від цих недоліків з надлишком перекриваються виграшем, зумовленим конкурентними перевагами транснаціональної компанії над місцевими компаніями. Ці переваги можуть бути пов'язані з інноваціями, знаннями, технологічними перевагами, більш досконалим менеджментом і маркетингом, більш дешевим фінансуванням тощо.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 3. Стрижень теорії інтернаціоналізації становить положення про заміну міжнародних ринкових трансакцій внутрішньокорпоративними трансакціями, які виявляються меншими за перші. Послідовно розвиваючи концепцію індустріальної організації, теорія інтернаціоналізації утверджує принцип економії на трансакційних витратах. Інтернаціоналізація дає змогу корпораціям створювати і привласнювати додаткові прибутки від використання особливих активів — трансформованих у власні активи інформації, інновацій, досвіду міжнародного менеджменту і маркетингу та ін.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 4. Еклектична теорія, об'єднуючи окремі елементи різних теоретичних підходів до дослідження міжнародних інвестицій, обґрунтовує загальні умови їх зростання. В еклектичній моделі транснаціоналізація як наслідок закордонного інвестування обумовлюється необхідністю отримання конкурентних переваг шляхом концентрації виробництва, диференціації продуктів, патентів і торгових марок, використання управлінського і маркетингового досвіду, інноваційних технологій, дешевих специфічних факторів виробництва та власності.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 5. Міжнародна теорія життєвого циклу Раймона Вернена припускає, що торговельні й інвестиційні зв'язки залежать від стадії життєвого циклу продукції. За цією теорією розробка і впровадження нової продукції найчастіше відбувається в розвинених країнах, де є більше наукових і технологічних можливостей. Насичення внутрішнього ринку новою продукцією ставить під загрозу утримання компанією цільового ринку. Це і спонукає переносити виробництво за кордон шляхом інвестування у створення філій, дочірніх компаній тощо

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності Найважливішими факторами, що впливають на міжнародне інвестування, є власність, інтернаціоналізація і розміщення. Але ці фактори найбільш рельєфно проявляються на початкових етапах так званої стадії економічного розвитку чи отримання конкурентних переваг, що спонукається інвестиціями (за М. Портером): прямими та портфельними. Мотиви інвестицій формуються під впливом сукупності факторів: очікувана прибутковість ступень ризику (інвестиції з низьким ступенем ризику, інвестиції з високим ступенем ризику)

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності Стимулювання міжнародних інвестицій МВФ, COT, МБРР здійснюють глобальні макроекономічні та регулятивні умови стимулювання міжнародної інвестиційної діяльності Багатостороння агенція гарантій інвестицій (БАГІ) надає гарантії для фінансування міжнародних інвестиційних проектів, Міжнародна фінансова корпорація (МФК) фінансує міжнародні та національні інвестиційні проекти Організація з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) здійснює глобальний моніторинг міжнародної інвестиційної діяльності та розробку підходів до його регулювання.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 5) Міждержавні регіональні банки розвитку: Європейський банк реконструкції та розвитку, Латиноамериканський банк розвитку, Азійський банк розвитку, Арабський банк розвитку, Чорноморський банк розвитку та співробітництва — здійснюють стимулювання інвестиційної діяльності шляхом надання пільгових інвестиційних кредитів, здійснення портфельних інвестицій, підтримки приватизації; 6) На рівні інтеграційних угруповань стимулювання міжнародних інвестицій здійснюється шляхом лібералізації руху капіталу, застосування спеціального режиму інвестування для пріоритетних цілей (наприклад, інвестування у відсталі регіони та ін.).

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності 7) На міждержавному та національному рівнях стимулювання іноземних інвестицій здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод про підтримку та взаємний захист інвестицій, запровадження національного (недискримінаційного) або преференційного режиму іноземних інвестицій, регулювання руху капіталу, оподаткування та репатріації прибутків іноземних інвесторів.

5.3. Методи міжнародної інвестиційної діяльності Методи міжнародної інвестиційної діяльності І. Через розвиток контрактних форм співробітництва; ІІ. Створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств, стратегічних альянсів; ІІІ. Злиття і поглинання підприємств. Стратегічні альянси

Методи міжнародної інвестиційної діяльності І. Розвиток контрактних форм співробітництва 1. Експорт-імпорт; 2. Ліцензійні угоди – компанія надає в користування протягом певного терміну захищену ліцензією технологію без права передачі третім суб'єктам, і залишається власником технології; 3. Інжинірингові контракти: інженерно-консультаційні – компанія консультує замовника на стадії підготовки будівництва (вибір оптимального проекту, складання кошторисної документації); інженерно-будівельні - компанія консультує замовника основному в нафтопереробній галузі

Методи міжнародної інвестиційної діяльності 4. Франчайзинг – угода про співпрацю між крупним підприємством – франчайзером та малим – франчайзі (оператором), що об'єднує елементи оренди, купівлі-продажу, підряду, представництва (експлуатація ресторанів і готелів. прокат та обслуговування автомобілів, роздрібна торгівля, будівництво). Предмет франчайзингової угоди передбачає надання компанією-франчайзером підприємству-франчайзі в обмін на пряму чи непряму винагороду прав на використання франшизи з метою маркетингу специфічних видів товарів та (або) послуг . 5. Міжнародні субконтракти – надання місцевому партеру обладнання чи технології, які орієнтовані на експорт;

Методи міжнародної інвестиційної діяльності 6. Експорт гудвіла – це передача невидимих активів: досвіду управління та організації виробництва, управління фінансовими активами, товарного знаку; 7. Факторинг – це здійснення посередницьких послуг у фінансових розрахункових операціях, який передбачає також обов'язки посередника щодо надання деяких інших послуг комерційного характеру. Основним змістом факторингу є задоволення спеціалізованою фірмою вимог кредитора за рахунок стягнення нею з боржника коштів з комерційного рахунку кредитора. 8. Підрядне виробництво – зв’язки на основі внутрішньогалузевої спеціалізації

Методи міжнародної інвестиційної діяльності 9. Лізинг – це договір на право користування обладнанням та майном на основі орендних відносин; це форма фінансування вкладень на придбання обладнання, машин тривалого користування, будівель, споруд та іншого рухомого і нерухомого майна, що можуть бути об'єктами оренди; це особливий вид оренди, який передбачає, що лізингодавець за пропозицією майбутнього користувача купує вибране останнім обладнання у власність і потім здає його цьому суб'єкту в оренду;

Методи міжнародної інвестиційної діяльності 9. Лізинг – це 4) це особливий вид інвестиційної діяльності, спрямований на придбання лізингодавцем у власність вибраного лізинго-одержувачем майна у певного виробника (продавця) та надання цього майна за певну плату в тимчасове користування для підприємницької діяльності. Залежно від обсягу обов'язків лізингодавця та терміну використання устаткування лізинг поділяється на: А) Оперативний лізинг характеризується невеликим терміном контракту (від 3-ох до 9-ти років) та неповною амортизацією об’єктів лізингу. Після закінчення строку об'єкт лізингу може повертатися орендарем, чи укладається нова угода.

Методи міжнародної інвестиційної діяльності Б) Фінансовим (капітальним) лізингом вважається оренда, при якій до орендаря переходять усі ризики та переваги, пов'язані з володінням об'єктом оренди. Лізинг вважається фінансовим, якщо договір оренди передбачає наявність хоча б однієї з наступних умов: право власності на орендоване майно повністю переходить до орендаря після закінчення терміну оренди; орендарю надається можливість після закінчення терміну оренди придбати орендоване майно за залишковою вартістю або відновити оренду на умовах символічної орендної плати;

Методи міжнародної інвестиційної діяльності термін оренди охоплює більше 75 % строку корисного використання майна; дійсна вартість мінімальних орендних платежів дорівнює або перебільшує 90 % поточної вартості орендованого об'єкту. 10. Контракти на управління – є засобом, за допомогою якого фірми можуть надіслати частину свого управлінського персоналу для надання підтримки фірмі в іншій країні або надання спеціалізованих управлінських функцій на певний період за встановлену плату 11. “Проекти під ключ” – це укладання контрактів на будівництво підприємств, які передаються власникові для експлуатації у стані їх повної готовності.

Методи міжнародної інвестиційної діяльності ІІ. Створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств, стратегічних альянсів Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді: 2.1) дочірньої компанії – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом, але контролюється материнською компанією, яка володіє частиною акцій або всім капіталом; 2.2) асоційованої (змішаної) компанії – материнській компанії належить не основна частина акцій або 50%

Методи міжнародної інвестиційної діяльності 2.3) відділення – не є самостійними компаніями та юридичними особами і на всі 100% належать батьківській фірмі (представництво, партнерство, рухоме майно (кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить головній компанії і функціонує за кордоном не менше 1 року); 2.4) спільне підприємництво – це а) діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності; б) організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності;

Методи міжнародної інвестиційної діяльності в) підприємство, статутний капітал якого формується шляхом об'єднання майна його засновників (серед них можуть бути й іноземні юридичні особи та громадяни). Засновники спільно провадять господарську діяльність, керують виробництвом, розподіляють прибутки; г) організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сфері інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо.

Методи міжнародної інвестиційної діяльності Спільні підприємства створюються в таких формах: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні товариства, холдинги тощо. Вони характеризуються трьома головними ознаками: спільним майном; спільним управлінням; спільним розподілом прибутку.

Методи міжнародної інвестиційної діяльності ІІІ. Злиття і поглинання підприємств. Стратегічні альянси Злиття і поглинання підприємств – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і поглинань компаній виступають: глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції. переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР. проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.

Методи міжнародної інвестиційної діяльності Стратегічні альянси (СА) — це а) особлива організаційна форма міжфірмових, міжкорпораційних зв'язків двох або більшої кількості компаній, в рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків; б) довірчі довгострокові взаємовигідні відносини між фірмами, що дозволяють кожній з них ефективно досягати довгострокових цілей, координувати та оптимізувати використання спільних ресурсів і мінімізувати трансакційні витрати.

Методи міжнародної інвестиційної діяльності Цілі альянсів різні – це об’єднання наукового потенціалу корпорацій, виробниче кооперування і розподіл ризиків. Основні причини формування стратегічних альянсів: отримання доступу до ринків партнерів, використання нових технологій, скорочення часу для нововведень.

5.4. Міжнародний інвестиційний ринок Міжнародний інвестиційний ринок – це сукупність учасників міжнародного інвестиційного ринку та економічних і правових відносин між ними щодо всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей, які направляються в об’єкти підприємницької та іншої діяльності через національні кордони з метою отримання прибутку; механізм регулювання сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем і покупцем інвестиційних ресурсів, котрі є резидентами різних країн. Основною відмінністю інвестиційного ринку від інших ринків є специфічний характер його товару – міжнародних інвестицій.

Міжнародний інвестиційний ринок Структура міжнародного інвестиційного ринку складається із його учасників: держава, міжнародні організації (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, ООН та ін.), приватних корпорацій, банків і інших фінансових установ, які переміщують активи (капітал) за кордон або приймають його із-за кордону.

Міжнародний інвестиційний ринок

5.5. Виробнича кооперація та спеціалізація в міжнародному бізнесі За еклектичною парадигмою міжнародного виробництва Дж. Данінга виділяється п'ять головних типів міжнародного виробництва залежно від детермінуючих факторів: 1) виробництва, що ґрунтуються на ресурсній базі й спільному використанні капіталів, технології, додаткових активів, природних ресурсів, інфраструктури, ринків; 2) виробництва ринкової основи: реконструкція й модернізація, ввід в дію інші потужності, ефект масштабів виробництва, зниження матеріальних і трудових витрат; 3) виробництва, що базуються на раціональній спеціалізації продуктів або технологічних процесів;

5.5. Виробнича кооперація та спеціалізація в міжнародному бізнесі 4) виробництва, пов'язані з торгівлею й розподілом продукту: скорочення затрат на виробництво і доступ до місцевих ринків, близькість замовників, післяпродажне обслуговування; 5) змішані виробництва, що становлять різні комбінації назва них чотирьох і використовують, крім того, переваги ринку та портфельних інвестицій.

Виробнича кооперація Виробничий процес припускає відокремлення і спеціалізацію різних видів трудової діяльності, а також їхню кооперацію, взаємодію. Міжнародна спеціалізація виробництва — це: 1) динамічна форма міжнародного поділу праці; 2) узгоджена між країнами координацію продуктивних сил на певних ділянках їх економіки; 3) концентрація виробництва однорідної продукції в межах однієї країни або невеликої кількості країн створюється з метою забезпечення високопродуктивного ефективного виробництва, зниження собівартості продукції та підвищення її якості.

Виробнича кооперація Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ) розвивається за двома напрямами: 1) виробничому: а) міжгалузеву спеціалізацію; б) внутрішньогалузеву спеціалізацію; в) спеціалізацію окремих підприємств. 2) територіальному: а) окремих країн; б) групи країн; в) регіонів на виробництві визначених товарів та їхніх частин для світового ринку.

Виробнича кооперація До числа основних видів міжнародної спеціалізації виробництва належать: 1) галузева — спеціалізація країн всередині окремої галузі виробництва, її форми: а) предметна — спеціалізація країни на випуску окремих виробів; б) подетальна — спеціалізація країни на випуску окремих деталей; в) агрегатна — спеціалізація країни на випуску вузлів для машин та обладнання; г) технологічна — спеціалізація країни на окремих операціях технологічного процесу.

Виробнича кооперація 2) внутрігалузева спеціалізація – спеціалізація, що пов’язана з галузями, які користуються не лише природними ресурсами, а й результатами науково-технічної діяльності, охоплює переважно розвинені країни, хоча до участі у ній залучаються країни, що розвиваються; 3) міжгалузева спеціалізація допускає концентрацію певних галузей виробництва в окремих країнах за умов відсутності низки інших галузей. Розвивається у розвинених країнах з відносно невеликою за розмірами територією і кількістю населення. Хоча їх спеціалізація пов’язана з географічним середовищем та природними умовами, вона характеризуються виробництвом продуктів (предметна спеціалізація) та напівфабрикатів (подетальна спеціалізація);

Виробнича кооперація 4) характерною ознакою міжнародної спеціалізації стає спільне проведення наукових та технічних досліджень, що потребують великих капіталовкладень, а це інколи бувають не під силу окремим великим компаніям в окремих країнах. Для проведення наукових та проектних робіт компанії різних країн об’єднуються. Окрім того, відбувається процес спеціалізації на певних видах наукових досліджень, що тісно пов’язана з її виробничою спеціалізацією. Таку кооперацію ще називають технологічною, або стадійною спеціалізацією.

Виробнича кооперація Міжнародна кооперація за своєю економічною природою уявляє собою продуктивну силу, що дозволяє досягати намічуваного суспільно корисного результату у сфері виробництва, наукових досліджень, збуту при менших затратах живої та уречевленої праці порівняно з необхідними для досягнення подібного результату у випадках, коли учасники діють поодинці. Кооперація охоплює виробничі відносини, що проявляються на: макрорівні – це процес розширення та поглиблення світогосподарських зв’язків, мезо- та мікрорівнях – у залученні регіонів, галузей, підприємств до міжнародних операцій

Виробнича кооперація Міжнародне кооперування виробництва в його розвинених формах охоплює різні сфери співробітництва: 1) виробничо-технологічне співробітництво, що включає: а) питання передачі ліцензій і використання прав власності; б) розробку й узгодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних робіт, модернізацію підприємств, що кооперуються; в) удосконалювання керування виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм;

Виробнича кооперація 2) торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції, а саме: взаємозалежну продукцію між кооперантами і деякою третьою особою в країнах-партнерах; 3) післяпродажне обслуговування техніки. Виділяють три основних методи, що використовуються при налагодженні коопераційних зв'язків: здійснення спільних програм; спеціалізація в договірному порядку; створення спільних підприємств.

Виробнича кооперація За сучасних умов можна виділити наступні форми міжнародної кооперації : спільне виробництво; підрядна кооперація; поставки у рамках ліцензійних угод; доповнення виробничих потужностей партнера; поділ виробничих програм (спеціалізація); організація спільних підприємств.

5.6. Міжнародна інвестиційна діяльність українських суб‘єктів