Презентація на тему:
Дефіцитне фінансування

Політика дефіцитного фінансування та її роль у загостренні боргових проблем.

Державний бюджет – це баланс доходів і витрат держави, основний фінансовий план країни, який після прийняття його законодавчим органом України набуває чинності та є обов’язковим для виконання. Дефіцитне фінансування - державне фінансування економіки, що перевищує бюджетні можливості, спосіб державного регулювання економіки шляхом навмисного перевищення державних витрат над доходами, що призводить до дефіциту державного бюджету внаслідок значного перевищення державних витрат над доходами. Ще Дж. Кейнс в якості ‘’збадьорення’’ економічного росту та забезпечення повної зайнятості рекомендував політику дефіцитного фінансування. Дефіцит бюджета може виникнути в результаті надзвичайних обставин – війни, стихійних лих, катаклізмів. В таких випадках бюджетний дефіцит небажане та неуникне явище. Тривожнішою формою дефіциту є відображення кризисних процесів в економіці, її розпаду та нездатності держави контролювати ситуацію. Таким чином, потребується прийняття економічних дій та політичних рішень. Кейнс Джон Мейнард(1883-1946) – публіцист, засновник кейнсіанства. Основна робота – ‘’Теорія зайнятості, відсотку та грошей’’. Теорія англійського економіста Дж. Кейнса справила великий вплив на формування фінансової концепції та розробку фіскальної політики майже в усіх капіталістичних країнах 40-х – 70-х років. Одним із головних його інструментів регулювання економіки є бюджетна політика, основним покликанням якої було забезпечення трудової зайнятості та зайнятості виробничих технологій.

Дефіцит державного бюджета та його види Виділяють також поточний дефіцит бюджету і первинний дефіцит. Поточний бюджетний дефіцит являє собою загальний дефіцит державного бюджету. Первинний дефіцит - це різниця між загальним (поточним) дефіцитом і сумою виплат з обслуговування держ. боргу. Концепція державного бюджету Ставлення до дефіциту держ. бюджету, як правило, негативне. Найбільш популярною виступає ідея збалансованого бюджету. Історично щодо стану держ. бюджету висувалося три концепції: ідея щорічно збалансованого бюджету; ідея бюджету, збалансованого по фазах економіч. циклу (на циклічній основі); ідея збалансованості не бюджету, а економіки

Концепція щорічного збалансованого бюджету Концепція полягає в тому, що незалежно від фази економіч. циклу щороку витрати бюджету повинні дорівнювати доходам. Це означає, що в період спаду, коли доходи бюджету (податкові надходження) мінімальні, держава для забезпечення збалансованоссті бюджету повинна знижувати державні витрати (державні закупівлі і трансферти). А оскільки зниження і державних закупівель, і трансфертів веде до зменшення сукупного попиту, і, отже, обсягу виробництва, то цей захід призведе до ще більш глибокого спаду. І, навпаки, якщо в економіці максимальні податкові надходження, то для врівноваження витрат бюджету з доходами держава повинна збільшити держ. витрати, провокуючи ще більший перегрів економіки і, отже, ще вищу інфляцію. Таким чином, теоретична неспроможність такого підходу до регулювання бюджету досить очевидна.

Концепція державного бюджету, збалансованого на цикличній основі полягає в тому, що мати збалансований бюджет щорічно необов'язково. Важливо, щоб бюджет був збалансований в цілому протягом економічного циклу: бюджетний надлишок, коли доходи бюджету максимальні, повинен використовуватися для фінансування дефіциту бюджету, що має місце в період рецесії (мінімальної ділової активності), коли різко скорочуються доходи бюджету. Ця концепція також має істотний недолік. Справа в тому, що фази рецесії розрізняються за тривалістю і глибиною, тому суми бюджетного надлишку, який можна накопичити в період дефіциту, який накопичується в період спаду, як правило, не збігаються, тому збалансований бюджет забезпечити не вдається.

Мета держави не збалансованість бюджету, а збалансованість економіки За Дж.Кейнсом інструменти державного бюджету (державні закупівлі, податки і трансферти) повинні використовуватися в якості антиціклічності регуляторів, що стабілізують економіку на різних фазах циклу. Якщо в економіці спад, то держава має збільшувати свої витрати (державні закупівлі і трансферти) і зменшувати податки, що призведе до зростання сукупного попиту. І, навпаки, якщо в економіці “перегрів”, то державі слід скорочувати витрати і збільшувати податки (доходи), що стримує ділову активність і веде економіку до стабілізації. Стан державного бюджету при цьому значення не має. Оскільки теорія Кейнса була спрямована на розробку рецептів боротьби з рецесією, то ця теорія заснована на ідеї «дефіцитного фінансування». Дж. Кейнс надавав особливого значення податкам в їхньому психологічному впливі на людей, за яким з ростом доходів в них з’являється тенденція заощаджувати. В такому випадку необхідна податкова політика, яка б могла збирати частину таких збережень. Концепції Кейнса виявилися більш ефективними та набули значного розвитку в подальші роки після депресії.

Політика дефіцитного фінансування Дефіцит державного бюджету може бути профінансований трьома способами: за рахунок інфляції(емісії грошей) або неінфляції за рахунок позики у населення своєї країни (внутрішній борг); за рахунок позики у інших країн або міжнародних фінансових організацій (зовнішній борг) Перший спосіб називається емісійним або грошовим способом, а другий і третій - борговими способом фінансування дефіциту держ. бюджету Борговий спосіб Грошовий спосіб Борговий спосіб дефіцитного фінансування може призводити до боргового навантаження або тривалої боргової ями під впливом багатьох чинників, починаючи від зовнішніх, закінчуючи невдалою стратегічною політикою дефіцитного фінансування. https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%B4%D0%B5%D1%84%D0%B8%D1%86%D0%B8%D1%82

Грошовий спосіб Інфляційний Неінфляційний Скорочення видатків може здійснюватися пропорційно шляхом застосування механізму видатків, або селективно, тобто вибірковим скороченням деяких державних видатків. Зменшення видатків не поширюється на законодавчо захищені статті бюджету. Скоротити видатки можна відкладенням або обмеженням на певний час фінансування капітальних проектів. Однак, процес збільшення доходів в більшості випадків або недоцільний, або неможливий, як і зменшення видаткової частини бюджету. Тому держава вимушена звертатися до залучення позикових коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути: - доходи від випущених в обіг цінних паперів; - кредити центрального банку. Зовнішні джерела покриття дефіциту бюджету: - кредити іноземних держав та міжнародних фінансово-кредитних організацій; - доходи від розміщення цінних паперів на зовнішньому ринку; Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту - монетиза-ція дефіциту - полягає в використанні грошово-кредитної емісії. При монетизації бюджетного дефіциту держава отримує дохід від друкування грошей, так званий сеньйораж, внаслідок чого грошова маса в обігу перевищує приріст реального ВВП, і як наслідок - зростають ціни, розвивається інфляція. Цей метод самий непопулярний, тому що вкрай негативно впливає на економічну ситуацію в країні, сприяє розвитку інфляційних процесів та загостренню політичної обстановки й соціальної напруженості в суспільстві. Приклад: Україна в 1991 -1994 роках використовувала емісію грошей для фінансування дефіциту бюджету, що призвело до гіперінфляції. Тому більшість країн, в тому числі і наша держава, на законодавчому рівні не дозволяє застосовувати емісійні джерела для фінансування дефіциту бюджету.

Вибір шляхів покриття бюджетного дефіциту  достатньо складний і залежить від багатьох факторів: фінансової та політичної ситуації в країні в цілому; стану розвитку економіки, темпів росту ВВП; розвиненості фінансового ринку; інвестиційного клімату в країні; зацікавленості кредиторів та їх довіри до держави; активізації діяльності бізнес структур, особливо малого та середнього бізнесу; налагодженості міжнародних зв'язків та інтеграції в світове суспільство; та інших суб'єктивних та об'єктивних факторів. До основних заходів в області ліквідації дефіциту бюджету можна віднести: стимулювання процесу виробництва; спрямування коштів на розвиток пріоритетних галузей економіки; створення сприятливих умов для господарюючих суб'єктів; зниження непродуктивних витрат та необгрунтованих пільг; залучення коштів населення шляхом розміщення державних цінних паперів; введення режиму суворої економії бюджетних коштів; інші заходи.

Фінансування дефіциту за рахунок внутрішнього боргу Держава випускає цінні папери (державні облігації), продає їх населенню і отримані кошти використовує для фінансування дефіциту. Переваги цього способу фінансування: не веде до інфляції, оскільки грошова маса не змінюється; досить оперативний спосіб, оскільки випуск і розміщення державних цінних паперів можна забезпечити швидко. Населення в розвинених країнах із задоволенням купує державні цінні папери, оскільки вони є високоліквідними (їх легко і швидко можна продати - це «майже-гроші»), високо надійні і досить прибуткові (по них сплачується відсоток). недоліки: За боргами треба платити. Виплата відсотків називається «обслуговуванням держ. боргу ». Виходить порочне коло: гос-во випускає облігації для фінанс-ня дефіциту, виплата відсотків за якими провокує ще більший дефіцит. в довгостроковому періоді може привести до ще більш високої інфляції, ніж емісійне.

Фінансування дефіциту за рахунок зовнішнього боргу Державний борг - об´єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї. Зовнішній борг держави - це нагромаджені зобов´язання держави іноземним державам; іноземним приватним особам і організаціям; міжнародним фінансовим установам. На підставі дослідження державного боргу з усіх концепцій можна виділити дві найцікавіші. Перша - про зовнішній борг і його ефективність, яку можна застосувати до наших умов. Зростання зовнішнього боргу тільки тоді стає цінним, коли залучені кошти йдуть на поточні цілі й не приводять до створення нової вартості й багатства. Зовнішні позики, залучені на фінансування об´єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачені продуктивно, дадуть можливість повернути кошти з процентами, а залишок збільшить вартість і національне багатство. Друга – полягає в тому, що державний борг є громадським активом, складеним із фінансових активів усіх суб´єктів ринку, тобто веде до підвищення попиту і ціни інших активів. Це становище може особливо загостритися під час зниження нових емісій корпорацій. Через це зайві заощадження мають бути залучені в інвестиції державних цінних паперів. Недоліки: Необхідність повернення боргу і обслуговування боргу ( виплата суми + відсотки по боргу); Неможливість побудови фінансової піраміди для виплати зовнішнього боргу; Необхідність коштів з економіки країни для виплати зовнішнього боргу і його обслуговування, що веде до скорочення обсягу виробництва і спаду в економіці. Обслуговування боргу - це комплекс заходів із погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Обслуговуванням внутрішнього боргу займаються емісійні банки країн, які виступають фінансовими агентами казначейства або Міністерства фінансів. https://pidruchniki.com/1522012262154/politekonomiya/byudzhetniy_defitsit_dzherela_yogo_finansuvannya

Роль дефіцитного фінансування у загострені боргових відносин Політика дефіцитного фінансування може доволі сильно загострити боргові відносини між двома або більше країнами. Причини цього є доволі прості – несвоєчасна сплата, неспроможність сплатити борг та багато інших чинників, які поглиблюють економічне становище та призводять до нових боргів. Тягар сплати боргів одна із головних проблем при виборі боргового методу дефіцитного фінансування, тому саме вибір політики запобіганню дефіциту бюджета є важливим та доволі тривалим. Це очевидно з наступних причин: коли державний борг використовується не на творення, а на споживчі цілі, не кажучи вже про розкрадання позикових коштів ,тоді він веде до "борговій ямі"; багато економістів вважають, що основний тягар держборгу полягає в необхідності щороку погашати його частину і виплачувати відсотки. великий і зростаючий держборг викликає підвищення процентних ставок, а отже, обмежує кредит і інвестиції, породжуючи ефект витіснення стимулюючої фіскальної політики та інфляційний ефект. значний зовнішній держборг призводить до неоколоніальної залежності країн-боржників. Так, держборг України досяг в 2000 р 58% її ВВП, в тому числі в результаті стрімкого зростання зовнішньої заборгованості, яка за 1994 - 2000 рр. збільшилася більш ніж в 30 разів; державні цінні папери, розміщенням яких займається зазвичай держборг, набувають, як правило, багаті верстви прямо або через фінансові структури, перш за все комерційні банки. Це означає, що саме вони мають доходи від держборгу, які посилюють нерівність. Багата нація може дозволити собі значний борг, оскільки здатна його обслуговувати, якщо її економіка розвивається разом з ростом держборгу. Приклад: У США він виріс за 1940-1988 рр. майже в 50 разів, а його відношення до ВНП тільки з 51 до 53%. Якщо дефіцитне фінансування і пов'язаний з ним держборг орієнтовані не на соціальні програми споживчого характеру, а на держінвестиції в створення виробничих потужностей, прискорення НТП і вдосконалення робочої сили, то вони сприяють розвитку національної економіки і тому формують кращі передумови покриття майбутніх витрат на погашення боргу. Важливо: https://pidruchniki.com/16010717/politekonomiya/problema_byudzhetnogo_defitsita_gosudarstvennogo_dolga