Презентація на тему:
"Фінансове право"

Фінансове право

Фінансове право - галузь юридичної науки, а також галузь права, предметом якої є суспільні відносини, пов'язані з утворенням і витрачанням публічних фінансів (фінансів держави та місцевого самоврядування), необхідних для реалізації публічних функцій.

Предмет фінансового права Предмет фінансового права - суспільні відносини з освіти і витрачання публічних фінансів, призначених для здійснення публічних функцій. У предмет фінансового права входять, в основному, податкові відносини і діяльність щодо витрачання публічних коштів. В умовах державної монополії на фінансова справа в Росії в радянський період частинами предмета фінансового права вважалися так звані кредитно-розрахункові відносини та подібні їм (страхові, валютні тощо). Відповідно, після роздержавлення фінансової справи відповідні області зазвичай продовжували розглядатися як частини фінансового права. У той же час, класичний підхід до фінансового права передбачає, що воно є відносно самостійної (з точки зору предмета) подотраслью публічного права, а останнє характеризується так званим «методом влади-підпорядкування» (більш правильно - суспільно-службовим методом). Відносини, що виходять за рамки публічного права і регульовані «методом рівності», повинні розглядатися як частина цивільного (приватного), а не фінансового права. Наприклад, такими є відносини громадян і організацій з приватними банками і страховиками (під приватними тут розуміються будь недержавні та немуніціпальние, а не тільки належать одній групі осіб). Нарешті, і з публічного права в фінансове право як відносно самостійну підгалузь з точки зору предмета виділяються лише ті області, які прямо регулюють утворення і витрачання публічних

фінансів. Так, відносини з ліцензування тієї ж банківської або страхової діяльності, валютний контроль, регулювання аудиту і т. п. тяжіють до предмета «спільного» адміністративного права, нерозривно пов'язані з загальноадміністративної доктриною нагляду, а в частині економіки більш тяжіють до цивільного (приватного) права , значить, відносно самостійну галузь за своєю природою не утворюють. Лише податковий контроль і фінансово-бюджетний нагляд, оскільки вони тісно пов'язані з особливим економічним, а не тільки управлінським наповненням публічних функцій, можуть розглядатися як частина предмета фінансового права, суміжна з Загальноадміністративні правом. Концепція фінансового права як підгалузі публічного права про утворення та витрачання публічних фінансів заснована на тому, що саме ці області публічних функцій мають особливе економічне наповнення, якого немає в «Загальноадміністративні» право, яке регулює публічне управління. Разом з тим, повної самостійності фінансового права не може бути: характер економічного наповнення норм фінансового права грунтується на загальноадміністративних засадах, таких, як службова, функціональна заданість, обмеженість публічно-правових майнових обтяжень (на відміну від класичної, в радянській доктрині, йшлося виключно про владному характері), в тому числі податкових зобов'язань, а також прямий зв'язок витрачання публічних фінансів з адміністративно-правовим розкриттям публічних функцій.

Фінансові правовідносини Верховна Рада України як суб’єкт фінансових правовідносин Повноваження Верховної Ради України у сфері фінансів: · прийняття законів, у тому числі у сфері фінансів (п.3 ст.85 Конституції України) – зокрема виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (п.1 ч.2 ст.92 Конституції України); · затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання (п.4; · затвердження загальнодержавних програм економічного, розвитку (п.6 ст.85 Конституції України); · здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції (п.13 ст.85 Конституції України); · затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням (п.14 ст.85 Конституції України); · призначення чи обрання на посади, звільнення з посад посадових осіб, зокрема: 1) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; 2) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; 3) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України (пп.16,18,19 ст.85 Конституції України);Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Президент України як суб’єкт фінансових правовідносин Повноваження Президента України у сфері фінансів: - підписання законів/накладення вето на закони у сфері фінансів; - призначення половини складу Ради Національного банку України; - призначення Міністра фінансів України, Міністра економіки України; - призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державної податкової Адміністрації України за поданням Прем'єр-міністра України; - скасовує акти КМУ, у тому числі у сфері фінансів; - видає укази, у тому числі у сфері фінансів. Кабінет Міністрів України як суб’єкт фінансових правовідносин Повноваження КМУ у сфері фінансів: 1) забезпечує економічну самостійність України; 2) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; 3) розробляє і здійснює загальнодержавну програму економічного розвитку України; 4) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 5) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 6) спрямовує і координує роботу міністерств, зокрема, міністерства фінансів, міністерства економіки, інших органів виконавчої влади, зокрема, ДПА; 7) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України. 8) подає до ВРУ Основні напрямки бюджетної політики на наступний бюджетний період.