Презентація на тему:
"Займенник як частина мови"

Займенник – це самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаки чи кількість, але не називає їх

Вона любить, то й не чує, Що вкралося горе. (Т.Г. Шевченко)

Змінюються за числами, родами, відмінками. У непрямому відмінку мають іншу основу. Я – мене У непрямому відмінку займенники ІІІ особи після прийменника з’являються приставний звук[н] до нього…у неї

Н. Р. себе Д. собі З. себе О. собою М. (на) собі Нехай собі тії люде Що хотять говорять (Т.Г. Шевченко)

Хто Що Який Чий Котрий Скільки Змінюються за відмінками Хто? Що? Який? Чий? Котрий? Скільки? ___ Хто се, хто се по сім боці Чеше собі косу? (Т.Г. Шевченко)

Заперечні займенники Ні Якщо між НІ та займенником уживавається прийменник, усі три слова пишемо окремо (ні перед ким) хто що який чий скільки ніхто ніщо ніякий нічий ніскільки + = Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів (Т.Г. Шевченко)

будь - … … -небудь казна-…. хтозна - … хто що який чий котрий скільки = + через дефіс

ПРАВОПИС разом аби – хто абихто, дехто, хтось що абищо, дещо, щось де – який = абиякий, деякий, якийсь чий абичий, дечий, чийсь котрий абикотрий, котрийсь - сь скільки абискільки, абискілька        

Мій, наш - в І особі Твій, ваш - в ІІ особі Їхній – в ІІІ особі Свій – будь-якій особі ! Значення присвійних займенників можуть набувати особові займенники: його, її, їхній у формі Р.в. Такі займенники ніколи не мають приставного звука [н] Думи мої, думи мої… Лихо мені з вами (Т.Г. Шевченко)

! Змінюється за родами, числами, відмінками Н. Р. Д. Зн. Ор. М. мій мого моєму мій, мого моїм (на) моєму, моїм моя моєї моїй мою моєю (на) моїй моє мого моєму моє моїм (на) моєму, моїм мої моїх моїм мої, моїх моїми (на) моїх

Той мурує, той руйнує, Той неситим оком… (Т.Г. Шевченко)

Бо хто матір забуває, Того Бог карає… (Т.Г. Шевченко)

Змінюються як прикметники, за родами, числами, відмінками По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу (Т.Г. Шевченко)