Презентація на тему:
578

Стилістичні особливості частин мови

Завдання пояснити стилістичну функцію різних частин мови; звернувши увагу на морфологічні синоніми – граматичні форми слова, які розрізняються стилістичним уживанням, удосконалювати вміння доречного використання частин мови та їх певних граматичних форм у висловлюваннях різних стилів

Зупинки. Аварії. Перон. Гучномовці. Зали чекання. Карти. Вагони – партії. Вагони – службовці. Вагони – аристократи. Люстра – електрична сестра орхідей. Черга. Буфет. Каси.   Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю! Щодня себе перемагаю, від суєти застерігаю, і знов до стрічки добігаю, і не встигати не встигаю, і ні хвилиночки ж не гаю! (З творів Ліни Костенко) Прочитати (прослухати). У реченнях якого з уривків переважають іменники? В яких реченнях переважають дієслова? Речення якої з груп є більш динамічними?

Морфологічні синоніми – це граматичні форми слова, які розрізняються засобами граматичного вираження і стилістичним уживанням. Лікар (стилістично нейтральне слово, означає професію, вживається в будь-якому стилі) Лікарка (означає особу жіночої статі, що має певну професію, вживається в художньому й розмовному стилях) Лікарша (слово має розмовно-просторічний відтінок, вживається тільки в розмовному стилі, часто з іронічно-негативним забарвленням)

Поміж іменниками — назвами професій, звань, посад є чимало слів, уживаних у формі чоловічого роду для позначення і чоловіків, і жінок: академік, інженер, кандидат, педагог, президент, ректор. Це пояснюється тим, що колись такі професії мали тільки чоловіки. У міру набуття їх жінками з’явилися жіночі відповідники — фемінітиви: бандуристка, доповідачка, лікарка, організаторка й подібні. Фемінітиви утворюють за допомогою суфіксів від іменників чоловічого роду. Цей процес доволі продуктивний, слова авторка, аспірантка, дописувачка, журналістка, контролерка, лекторка, редакторка й інші зафіксовані в словниках. Структура української мови має багато суфіксів, які утворюють фемінітиви. Всього їх понад 13, але на сьогодні продуктивними суфіксами, що визначають фемінітиви, є -к-, -иц-, -ин- та -ес-. Фемінітиви (іменники на означення осіб жіночої статі) https://www.youtube.com/watch?v=n2yhIVtSyQI

Як утворювати фемінітиви Маскулінітив (словочоловічогороду) Фемінітив (словожіночогороду) більшістьоснов: автор, депутат, дизайнер, директор, доцент,лідер,прем’єр, редактор,співак, студент, учитель,фігурист додаємосуфікс -к-: авторка, депутатка,дизайнерка,директорка,доцентка,лідерка,прем’єрка,редакторка,співачка, студентка,учителька,фігуристка основа на -ник та -ень: вершник, засновник, керівник, очільник, речник, рятувальник; учень додаємосуфікс -иц-: вершниця,засновниця,керівниця,очільниця,речниця,рятувальниця;учениця; виконавиця,переможниця,підприємиця,посадовиця,службовиця основа -ець: виконавець,переможець,підприємець,посадовець,службовець основа на -ець: виборець, плавець, фахівець додаємосуфікс -ин-: виборчиня,плавчиня,фахівчиня; майстриня,філологиня;бойкиня,лемкиня основа наприголосний: майстер,філолог; бойко,лемко іншомовна основа: барон, диякон, поет додаємосуфікс -ес-: баронеса,дияконеса,поетеса

Суфікси -ш-, -их-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий компонент: генеральша – це не жінка на генеральській посаді, а дружина генерала, директорша – це дружина директора. А слова повариха, ткачиха (дружина ткача) часто набувають і зневажливого відтінку (порівняйте з нейтральними куховарка, ткаля).

Від поданих іменників утворити фемінітиви репортер філолог поет видавець клоун урядовець керівник репортерка філологиня поетеса видавчиня клоунеса урядовиця керівниця

Іменники спільного роду вживаються в розмовному і художньому стилях Числові форми частин мови також мають стилістичні особливості. Іменники, що мають форму лише однини (мідь, сталь), вживаються в книжних стилях – науковому та діловому. Проте іноді такі іменники у формі множини вживаються у висловлюваннях наукового стилю (шуми в серці, болі в шлунку, приписані мінеральні води, командні висоти, високоякісні вина).

Стилістично марковані займенники ми може вживатися на позначення однієї особи (автора дослідження) в науковому стилі ви вживається у звертанні до однієї особи з метою вияву пошани в художньому (епістолярному) та розмовному стилях У текстах науково-технічної літератури зовсім не вживаються займенники я, ти, ви, хто, твій, хоча вони і мають високу частотність у стилях художньо-белетристичної і суспільно-політичної літератури

Поширеним стилістичним засобом є використання в ролі звертання іменника-назви неістоти у формі кличного відмінка в художньому стилі Люблю я, Києве, твою врочисту сутінь вечорову... (М.Упеник).

Стилістичне забарвлення прикметникових форм супер-, гіпер-, ультра-, архі- пре- -езн-, -елезн-, -ісіньк- складні прикметники короткі й нестягнені форми прикметників (дієприкметників та займенників)

Форми одного способу дієслова можуть уживатися в ролі іншого способу Стилістичні особливості дієслів Завтра прийдеш вчасно і не спізнишся ні на хвилину! дійсний наказовий наказовий н.ф. Сидіти! Слухати й не сперечатися!

Інші частини мови також мають свої стильові показники. Наприклад, вигуки зовсім не вживаються у науковому стилі, але дуже поширені в усному побутовому мовленні, у художній літературі; те саме можна сказати про оклично-підсилювальні (як, що за, та, що то за, і, й, а, о, ой, ще), спонукальні (годі, бодай, давай, ну, бо, но) частки.