Презентація на тему:
СТАВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ДО ПРОБЛЕМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

СТАВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ДО ПРОБЛЕМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ПІДГОТОВЛЕНО ДЛЯ:

Зміст 2 Актуальність, мета та завдання дослідження.......................... 3 Методологія дослідження.......................................................... 6 Досвід працівників міліції у боротьбі з проблемою домашнього насильства.................... 9 Ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насильства........................................13 Оцінка законодавчої бази............................................................17 Висновки........................................................................................22

АКТУАЛЬНІСТЬ, МЕТА ТА ЗАВДАНЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 3

Актуальність, мета та завдання дослідження 4 До недавнього часу в нашому суспільстві тема домашнього насилля відкрито не обговорювалась, хоча насправді це явище існує в нашій країні давно та достатньо широко. За даними Світового банку, близько 70% жінок України страждають від домашнього насилля, 30 % самогубств та 60% вбивств жінок пов’язані з насиллям в сім”ї. На жаль, не існує об’єктивної та достовірної інформації про масштаби цього соціального зла в нашій країні. Офіційна статистика не відображає реальну картину, так як більшість жертв не звертається за допомогою в органи внутрішніх справ. Вони не вірять, що міліція може допомогти, що працівники міліції будуть їх звинувачувати, чи просто хочуть зберегти все в таємниці, так як вважають, що міліція недостатньо серйозно сприймає цю проблему. Але міліція залишається державним органом, який бореться, або принаймні намагається боротись з таким соціальним злом як домашнє насильство і від ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насильства залежить ефективність цієї боротьби. І чим детальніше вивчити їх ставлення, тим простіше буде з ним працювати та його змінювати.

Актуальність, мета та завдання дослідження МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: Дослідити ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насилля. ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: вивчити ставлення працівників міліції до домашнього насилля визначити, що саме працівники міліції розуміють під поняттям домашнього насилля визначити як і наскільки закон змінив ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насилля вивчити персональний досвід у боротьбі з проблемою домашнього насилля працівників міліції. 5

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 6

Методологія 7 Що Хто Як Коли Де ЯКІСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЛЬНИЧІ, ПРЕДСТАВНИКИ ППС (ТІЛЬКИ У ЛЬВОВІ)* 24 ГЛИБИННИХ ІНТЕРВ”Ю 11 – 20 ГРУДНЯ 2002 РОКУ ЛЬВІВ, ДНІПРОПЕТРОВСЬК, ЛУГАНСЬК * Інтерв”ю з працівниками ППС не проводились в інших містах, оскільки вони не показали достатню обізнаність в проблемі, в законодавстві і не мають права приймати рішення у справах з випадками домашнього насильства

Методологія 8

ДОСВІД ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ У БОРОТЬБІ З ПРОБЛЕМОЮ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА 9

Досвід Як дільничні так і представники патрульно-постової служби мають багатий досвід роботи з випадками домашнього насильства, оскільки тільки за один день в середньому буває 4-6 викликів на такі випадки. Крім того багато звернень безпосередньо в дільниці з заявами про “буйних” співмешканців. Жоден виклик не залишається без уваги: за новим розпорядженням всі дзвінки на номер міліції 02 фіксуються та повинні обов”язково мати зворотній зв'язок. На всі випадки обов”язково виїжають дільничні, оскільки представники ППС не мають права приймати рішення у справах домашнього насильства. Причиною того є вища кваліфікація перших. Вже безпосередньо на місці події працівники міліції детальніше розбираються в ситуації, вирішуючи вилучати кривдника чи ні. Підставою для рішення є стан кривдника: якщо міліціонер бачить, що він ніяк серйозно не зашкодить здоров”ю жертви, то кривдник залишається вдома. “А що я можу з ним зробити? В нас немає місця де їх лишати, та й підстав на затримання часто бракує. Раніше таких кривдників можна було віддавати або в витверезник, або в ЛТП віддавати на лікування, але після того як витверезники зачинили, а в ЛТП примусово нікого не беруть, в нас просто немає виходу як залишити кривдника вдома.” 10

Досвід Спочатку дільничі намагаються поговорити з кривдником та з жертвою. В деяких випадках на кривдників діє просто така “розмова”: “До нас часто звертаються жінки, щоб ми просто прийшли та полякали їх чоловіків, оскільки на кривдників справляє враження просто форма.” Якщо кривднику ніяк не допомагають розмови, то міліція може застосувати і фізичні методи покарання: “До мене дружина щодня приходить синя і жаліється на чоловіка. Я з чоловіком декілька разів поговорив, але це нічого не дало.Тоді я йому добре дав, то він дружину залишив в спокої на півроку.” Одним з обов”язків дільничих є профілактичні бесіди з кривдниками та попередження, але вони жаліються, що це в більшості випадків не є ефективним: “Як він п’яний сидить і я йому кажу, що сім”я це святе, він просто з мене сміється.” В основному випадки домашнього насилля повторюються в одних і тих самих сім’ях і дільничні вже їх добре знають. Вони мають за обов’язок тримати в полі зору такі сім”ї: вони навідуються до них, бесідують з сусідами та з членами родини. Але такі візити трапляються вкрай рідко – один раз на декілька місяців, а може й раз на рік: “В мене є 42 обов’язки, обслуговую я один 15000 чоловік населення, за один місяць я повинен розкрити мінімум 2 злочини, інакше в мене будуть проблеми. Я просто фізично не встигаю глибше працювати з проблемою домашнього насильства, частіше навідуватись у проблемні сім”ї.” 11

Досвід На думку працівників міліції, домашнє насильство найчастіше чиниться в сім’ях з низьким достатком, низького соціального статусу, де зловживають алкоголем, хоча деякі дільничні (в основному ті, що проходили тренінги) наголошували, що випадки домашнього насилля трапляються як в бідних, так і в багатих сім’ях, тільки сім”ї з високим соціальним статусом не повідомляють в міліцію, так як не хочуть ніякого розголосу. Хоча випадки домашнього насилля трапляються в сім’ях різного достатку. За словами дільничних, мотиви домашнього насилля в сім’ях з різним достатком є різними: “Бідні родини найчастіше конфліктують через горілку, сім”ї середнього достатку – через сімейні зради, ревнощі, багаті сім”ї через гроші та якісь матеріальні речі”. Найчастіше про випадки домашнього насильства повідомляють самі жертви (в більшості це жінки), рідше – сусіди: “Не завжди сусіди хочуть співпрацювати. Вони в основному нічого не бачили та не чули. Бояться, що сьогодні викличуть міліцію, а завтра кривдник помститься ще й їм.” Часто-густо жінки, котрі написали заяви на чоловіків, приходять в міліцію з проханням припинити справу. Працівники міліції їх в деякій мірі розуміють, оскільки, якщо попередження декілька раз повторюються, правопорушник повинен сплатити штраф, а це значною мірою вдаряє по сімейному бюджету. Більш того, жертва має на це право і дільничний не має права це заборонити. Для того, щоб припинити справу та забрати заяву існує ціла процедура, але все одно заява фіксується і дільничні беруть правопорушника собі до уваги як сімейного насильника. 12

СТАВЛЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ДО ПРОБЛЕМИ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА 13

Ставлення до проблеми домашнього насильства В основному працівники міліції розглядають домашнє насильство як фізичне насильство, тобто рукоприкладство. Міліціонери, котрі проходили тренінги глибше розуміють проблему домашнього насилля, наголошуючи, що домашнє насилля включає в себе не тільки фізичне насильство, але й психологічне, економічне, сексуальне. Вони лише наголошують на тому, що міліція є безсильною у випадках з іншими видами насильства, крім фізичного, оскільки на такі випадки їх не викликають, хоча декілька разів згадувалось, що трапляються випадки, коли жінки приходять зі скаргами на психологічне насильство, ці заяви фіксуються, але справу відразу закривають за відсутністю підстав до будь-якої (кримінальної чи адміністративної) відповідальності, якщо це тільки не порушує громадський спокій (Українське законодавство не передбачає ніяких санкцій до психологічного насильства в сім”ї, крім виховних). В таких випадках вони просто йдуть до сім”ї та розмовляють з кривдником. Щодо психологічного насилля також є різні думки. Деякі міліціонери вважають, що це абсолютно нормально, що це сімейні конфлікти, без яких сім”я просто не може існувати: “Це нормально! Покажіть мені сім”ю, де такого немає”; інші вважають це ненормальним: “З цього [психологічного насильства] все починається. А що буде потім? Важкі тілесні ушкодження? Вбивство? З цим також потрібно боротись”. 14

Ставлення до проблеми домашнього насильства 15 Працівники міліції вважають, що у роботі з випадками домашнього насильства не можна ставати ні на чию сторону, оскільки це може тільки зашкодити. За їх словами, цьому навчитись найскладніше і це є основною проблемою молодих дільничних, в діях котрих можна часто спостерігати так звану “чоловічу солідарність”. Такі дії є вкрай несприятливими для вирішення конфлікту, оскільки не завжди кривдник карається, а жертва почуває себе захищеною, тому дуже важливим є зберігати нейтралітет та оцінювати ситуацію об’єктивно, а це, на думку міліціонерів, приходить з досвідом. Поняття віктимної поведінки є незрозумілим більшості працівників міліції. Вони називають це провокацією насильства та відстоюють право самим вирішувати, чи дійсно жертва сама спровокувала насильницькі дії кривдника. Такі випадки були у практиці всіх дільничих і вони вирішували їх, опитуючи сусідів про “людські якості” подружжя, або співмешканців. Глибше проблему віктимності розуміють дільничі, котрі брали участь в тренінгах. Вони вважають рішення про віктимну поведінку дуже важливим та відповідальним. Вони вважають що до такого рішення повинні залучатись психологи та кваліфіковані віктимологи.

Ставлення до проблеми домашнього насильства 16 Випадки віктимної поведінки найчастіше зустрічаються під час розлучення подружжя: “Жінки часто викликають міліцію, бо так їм порадив адвокат. Коли є звернення в міліцію у звинуваченні чоловіка і домашньому насильстві, дружині легше відсудити майно та залишити чоловіка ні з чим. ” Важливість вирішення проблеми домашнього насильства працівники міліції оцінюють по різному. Важливою її вважають в основному дільничі, котрі відвідували тренінги. Дільничі, котрі не проходили тренінг, вважають її другорядною і своїй роботі. Але більшість працівників міліції вважають, що прийняття Закону “Про попередження насильства в сім”ї” виводить цю проблему на перші позиції, та це є великим кроком у боротьба з цією проблемою, оскільки про неї нарешті заговорили масово. Але поки що міліція звертає на неї увагу постільки-поскільки і повинно пройти трохи часу та змінитись законодавство, щоб на цю проблему дивились дійсно як на дуже серйозну та не другорядну.

ОЦІНКА ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ 17

Оцінка законодавчої бази 18 Серед нормативно-правових актів, які працівники міліції використовують в роботі з випадками домашнього насильства, були названа Конституція, Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Цивільно-правовий кодекс, Закон “Про попередження домашнього насильства в сім”ї”. Закон “Про попередження насильства в сім”ї” працівники міліції охарактеризували як декларативний та недієвий для нашої країни: “Цей закон не для нашої країни. В ньому немає ніяких санкцій, кривдники згідно з ним ніяк не караються, окрім як виховуються. Це не для нашої країни.” Також працівники міліції вважають, що з прийняттям Закону повинні були бути внесені зміни до Кримінального, Адміністративного, Цивільного кодексів: “Ми маємо закон, який абсолютно ніяк не карає домашніх насильників. Якщо вже він був прийнятий, повинні були вноситись зміни в Кримінальний, Адміністративний та Цивільний кодекси України. В Кримінальному кодексі такої статті як домашнє насильство взагалі немає, а стаття про домашнє насильство Адміністративного кодексу дуже розмита та включає в себе ще сто правопорушень, крім домашнього насильства. Це все просто недієве. ”

Оцінка законодавчої бази 19 Для дільничних Закон не полегшив роботу з випадками домашнього насильства, а навпаки ускладнив. За їх словами, він тільки додав їм “паперової роботи”. Багато працівників міліції ним просто не користуються, або навіть і не вникали в нього: “Так, ми його розбирали з колегами, як і усі нові закони, що стосуються нашої діяльності, але так як від декларативний і я ним не користуюсь мені навіть важко пригадати про що в ньому йдеться”. Взагалі, працівники міліції вважають, що закони України не захищають подружжя від сімейного насилля і особливо від цього страждають жінки: “Жінка в нашій країні захищена, а дружина - ні”. За їх словами, над законами ще треба і треба працювати, для того щоб захищати населення від випадків домашнього насилля: “В законах не передбачено ніяких серйозних санкцій для боротьби з випадками домашнього насильства, і нам залишається або просто приїхати, подивитись і поїхати, або йти на якісь хитрощі, щоб дійсно затримати кривдника.” Варто зазначити, що дільничні, які проходили тренінги є більш рішучими, на відміну від інших, які просто бояться негативних наслідків та не хочуть “проблем на свою голову”

Оцінка законодавчої бази Міліціонери, котрі не проходили тренінгів, вважають, що проблема домашнього насильства є не настільки серйозною, щоб ризикувати своєю роботою та кар’єрою: “Так, я приїду на виклик, але що я можу зробити? Просто подивлюсь і поїду назад, бо якщо він на мене поскаржиться, я буду дуже серйозно за це відповідати. Для чого мені це?” Дільничні, котрі пройшли тренінги, глибше розуміють небезпеку та серйозність цієї проблеми: “Краще я буду відповідати за те, що вдерся в приватну власність, ніж допущу знущання над жертвою”. Одноголосно було визначено, що Закон “Про попередження насильства в сім”ї”, як і ряд перерахованих вище кодексів, потребують змін для підвищення ефективності боротьби з проблемою домашнього насильства. І перш за все вони повинні містити різного роду санкції та притягати до відповідальності кривдників у різних випадках: “В законодавстві повинно бути вказано як і коли ми можемо притягувати правопорушників до відповідальності, а не чекати коли це буде випадком хуліганства, або коли кривдник завдасть жертві тілесних ушкоджень середньої важкості, щоб можна було його притягнути до кримінальної відповідальності.” 20

Оцінка законодавчої бази 21 Дільничні, котрі проходили тренінг, наголосили, що тренінг приніс для них велику користь. Також, вони навіть після тренінгу самостійно знайомляться з новими матеріалами по проблемі домашнього насильства. Вони також зауважили, що такі тренінги необхідні для всіх дільничних. Вони хотіли б проходити такі тренінги раз в шість місяців, як мінімум. На тренінгах вони хотіли б детальніше ознайомлюватись з психологічною стороною насилля, оскільки зауважили, що їм дуже часто не вистачає саме знання психології. Також вони хотіли б ознайомлюватись з досвідом дільничних інших областей України у боротьбі з випадками домашнього насильства. Хоча, вважають вони, повинен буди окремий відділ в міліції, який би займався б суто проблемами домашнього насильства, або хоча б присутність на таких викликах кваліфікованого психолога. Дільничні, що не проходили тренінг, також підтримали ідею проходження подібних тренінгів чи занять з психології, хоча не бачать для цього часу, через надмірну зайнятість. Вони визнали необхідність створення окремого відділу міліції по боротьбі з домашнім насильством.

ВИСНОВКИ 22

Висновки Ставлення працівників міліції до проблеми домашнього насильства залежить від ступені їх обізнаності в проблемі. Дільничні, корті пройшли тренінг більше переймаються цією проблемою та наголошують на її серйозності. Дільничні, що тренінг не проходили, визначають проблему як серйозну, але не приділяють багато уваги для боротьби з нею і розглядають її як другорядну в своїй діяльності, вони це мотивують надмірною зайнятістю та великою кількістю обов”язків. Домашнє насильство розглядається працівниками міліції переважно як тільки фізичні дії, та таке, яке трапляється в сім”ях з малим достатком та низького соціального статусу, один або декілька членів якої зловживають алкоголем або наркотиками. Також міліціонери наголошували, що законодавча база для роботи з проблемою домашнього насильства дуже слабенька, що робить всю роботу з проблемою малоефективною. Прийняття Закону “Про попередження насильства в сім”ї” не особливо вплинув на ефективність роботи з проблемою домашнього насильства, так як він носить скоріше декларативний характер. Хоча було визнано, що це є великий крок у боротьбі з домашнім насильством, так як цей Закон ставить проблему на позиції серйозного правопорушення.

Висновки 24 Працівники міліції, котрі не проходити тренінг є не дуже інформованими як вести себе у випадках з домашнім насильством, особливо молодші. Старші за віком міліціонери мають більший досвід, але все одно наголошують, що їм бракує знань з психології та вони не настілки глибоко розуміють проблему як ті, що походили тренінг. Міліціонери дуже жаліються на свою зайнятість. Вони наголошують, що через велику кількість обов”язків фізично не можуть приділять проблемі домашнього насильства стільки уваги, скільки потрібно. Для підвищення ефективності боротьби з проблемою домашнього насилля, вони вважають за потрібне створити окремий відділ, котрий займався б суто проблемою домашнього насильства. Але вони розуміють, що це можливо тільки гіпотетично і вважають, що краще справлятись з проблемою домашнього насилля їм би допомогли тренінги, котрі були б організовані жіночими центрами, оскільки такі центри найбільше обізнані з проблемою домашнього насилля. Такі тренінги, на їх думку потрібно проводити приблизно з періодичністю в шість місяців. На тренінгах вони хотіли б глибше вивчати психологічні моменти проблеми, досвід інших областей України та інших країн світу. Також вони хотіли б бачити в міліції психолога, який би зміг виїжджати на випадки домашнього насильства.