Презентація на тему:
соціолгія

Загальна теорія та історія соціології

1. Поняття соціології, її об’єкт та предмет

Об'єкт соціології суспільство (глобальне світове співтовариство, національне співтовариство); соціальні спільноти — сукупності індивідів, що реально існують, характеризуються відносною цілісністю і придатні для емпіричної фіксації (класи, конфесії, професійні, вікові групи тощо); людина як творець соціальних спільнот і суб'єкт соціальних процесів; соціальні інститути — сталі форми організації спільної діяльності людей, механізми самоорганізації спільного життя людей, органи управління ним. У кожному конкретному випадку об'єктом дослідження соціології виступає проблемна ситуація, сфокусована на конкретному соціальному явищі, процесі, сфері соціального життя. Скажімо, як об'єкт соціологічного дослідження можуть бути виборці певного округу, колектив певної організації, сім'я чи потенційні покупці певного товару, чи взаємини між політичними партіями тощо.

Предмет соціології Предмет соціології — це сукупність основних теоретичних понять, за допомогою яких вчені описують реальні факти, пояснюють і практично вирішують соціальні проблеми. Сучасне розуміння предмета соціології Виокремлення соціальної спільноти як центральної ланки в предметній галузі соціології найкращим чином відповідає вимогам сучасності, а саме: аналізу передусім суб'єкта суспільних перетворень, його інтересів і потреб, їхнього стану і динаміки, спільного та відмінного в них, єдності й протиборства. Таке розуміння ставить у центр соціологічного аналізу ключові проблеми суспільства, бо воно є нічим іншим як організацією різноманітних соціальних спільнот-суб'єктів, створених людьми. Увесь поступ суспільного розвитку нині залежить від дій соціальних суб'єктів та їхньої активності.

Оскільки в соціології існує багато шкіл і напрямів, кожен із відомих вчених-соціологів по-своєму трактує предмет соціології, тому однозначно сформулювати його визначення складно. Класик соціологічної науки німецький вчений Макс Вебер вважає, що соціологія — це наука про соціальну поведінку, яку соціологія прагне зрозуміти і пояснити. Соціальна поведінка, за Вебером, — це певний вчинок людини, який він співвідносить з поведінкою (або вчинками) інших людей. Сучасний американський соціолог Нейл Смелзер зазначає, що соціологія — це один із способів вивчення людей. Він вважає, що соціологи прагнуть з'ясувати: чому люди поводять себе певним чином, мають певну віру, одружуються, навчаються, голосують тощо, а також, що відбувається з людьми під час того, як вони взаємодіють один з одним. Тому Смелзер вважає, що завдання соціології — "наукове вивчення суспільства і соціальних відносин".

2. Принципи об’єктивності, історизму та системній підхід як методи соціального пізнання. Закони соціології. Метод в соціології - це спосіб побудови і обґрунтування соціологічного знання. Це сукупність прийомів, процедур і операцій емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності.

Принципи об'єктивності та історизму. Принцип об'єктивності був розроблений ще Емілем Дюркгеймом, який писав, що "якою б гнучкою не була природа соціальних фактів, вона не може бути змінена штучно". Відповідно до даного положення кожне соціальне явище розглядається як багатогранне та суперечливе. Вивчається вся система фактів - позитивних і негативних. Об'єктивність соціологічних знань передбачає, що процес їх пошуку відповідає об'єктивній реальності не залежній від людини. З цього приводу Е. Дюркгейм у своїй фундаментальній праці "Метод соціології" писав, що "соціологію не слід ставити на сторону тієї чи іншої ідеологічної доктрини". "Соціальні факти - суть предмета і тому мають вивчатися тільки як таке", - підкреслював він. Принцип історизму в соціології передбачає вивчення соціальних проблем, інститутів та процесів у їх виникненні, становленні, розвитку. Оскільки минуле неможливо визначити емпірично, то історичний метод використовує якісно інші пізнавальні засоби; він переважно є способом одержання наукових результатів опосередкованим, логічним шляхом, без безпосереднього звернення до експерименту. Чим далі в глибину часового простору заглиблюється дослідник, тим менше в нього безпосереднього емпіричного матеріалу і тим більше теоретичний характер мають наукові проблеми. Застосовуючи принцип історизму, соціологія має можливість досліджувати внутрішню динаміку явищ і процесів, визначати рівень та напрямок їхнього розвитку та пояснити особливості, які зумовлені історичними зв'язками цих явищ і процесів з попередніми.

Порівняння - важливий прийом наукового пізнання, за допомогою якого розкриваються відношення тотожності, подібності та відмінності між предметами та явищами об'єктивної дійсності. Порівняння являє собою одну із форм проникнення в сутність речей шляхом теоретичного мислення. Порівняльно-історичний метод в соціології є одним із активних дослідницьких прийомів, він складає одну з важливих ланок у ланцюзі досягнення наукових результатів. При цьому треба мати на увазі те, що порівнювати можна не тільки об'єкти, а й стадії їх розвитку і таким чином встановлювати напрямки їхньої еволюції. Системний підхід - це спосіб наукового пізнання і практичної діяльності, при якому окремі частини якогось явища розглядаються у нерозривній єдності з цілим. Основним поняттям системного підходу є система, яка знаменує собою певний матеріальний чи ідеальний об'єкт, що розглядається як складне цілісне утворення. У зв'язку з тим, що одна і та сама система може розглядатися з різних точок зору, системний підхід передбачає виділення певного системоутвірного параметра, тобто властивості, що зумовлює пошук сукупності елементів системи, зв'язків і відносин між ними, її структури

Основою для вивчення суспільних відносин, тобто зведення індивідуального до соціального, може бути вивчення об'єктивно сформованої структури соціальних зв'язків та фактів, що залучені до цих зв'язків, їх типів і т.д. У суспільстві налічується величезна кількість різних соціальних систем. Значна частини зв'язків між ними має випадковий і тимчасовий характер. І тут особливість соціології як науки полягає в тому, що соціальні зв'язки і відносини вивчаються на рівні соціальних законів і закономірностей. Соціальні закони - це прояв суттєвого, загального і необхідного зв'язку між соціальними явищами і процесами, насамперед зв'язку соціальної діяльності людей або їхніх особистих соціальних дій. Соціальні закони складаються в різних сферах діяльності людини і насамперед у сфері матеріальної діяльності. В соціології існують загальні і специфічні закони. Загальні закони соціології є предметом вивчення філософії. Специфічні закони соціології вивчаються соціологічною наукою і являють собою її методологічну основу.

В сучасній соціології виділяють 4 категорій соціальних законів: закони, що встановлюють тенденції розвитку. Ці закони зумовлюють зміну структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого. Наприклад, зміна характеру продуктивних сил вимагає зміни характеру виробничих відносин; · закони, що визначають зв'язок між соціальними явищами. Це функціональні закони, вони відображають зв'язок між основними елементами соціального об'єкта, що відбиває характер його функціонування; · закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами. Ці закони зводяться до того, що найважливішою і найнеобхіднішою умовою соціальної інтеграції є поєднання суспільних інтересів з особистими; · закони, що вказують на можливість чи вірогідність зв'язку між соціальними явищами. Так рівень розпаду шлюбів в різних країнах підвищується і коливається разом з економічними циклами.

Слід пам'ятати, що соціальний закон проявляється на практиці не взагалі, а в конкретній формі - в діяльності окремо взятої людини. Людина ж реалізує свою діяльність в конкретних умовах суспільства, в соціальних спільностях, інститутах, організаціях. Соціологія досліджує відношення соціальних спільностей, верств, особистостей, що дає можливість не тільки виявити форми тенденцій розвитку в різних сферах суспільства, дисфункціональні елементи в соціальних механізмах, але й усувати їх.

3. Структура: Загальна соціологічна теорія. Спеціальні соціологічні теорії, або їх ще називають теоріями середнього рівня. Конкретно-соціологічні дослідження.

Загальна соціологічна теорія- дає уявлення про суспільство як цілісний організм. Вона розкриває роль і місце основних соціальних зв'язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу. Спеціальні соціологічні теорії- уточнюють основні положення загальної соціологічної теорії відносно окремих механізмів соціальної взаємодії. При цьому розрізняють три види спеціальних теорій: · теорії, що вивчають закони розвитку та відтворення окремих соціальних спільностей. Сюди належать соціологія міста, села, етносоціологія; · галузеві соціологічні теорії, що розкривають закономірності і механізми життєдіяльності соціальних інститутів і організацій · теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму Третій структурний елемент соціології - це конкретно-соціологічний аналіз- (теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень). Цей структурний елемент соціального пізнання називають ще емпіричною соціологією. Існує багато видів конкретно-соціологічного аналізу.

В окремих випадках спеціальні соціологічні теорії і теорії, що аналізують елементи соціального механізму виділяють в окремий розділ соціології - прикладну соціологію. І таким чином можна говорити про два основних рівня, з яких складається соціологічна наука: теоретична (фундаментальна); прикладна соціологія. Фундаментальні дослідження переслідують цілі розвитку наукової теорії. Прикладні покликані впроваджувати наявні знання у практику з метою удосконалення соціальних процесів. Як самостійна галузь знань, соціологія реалізує всі, притаманні суспільній науці функції, - теоретично-пізнавальну (евристичну), критичну, описову, прогностичну, практично-перетворюючу, інформаційну, світоглядну. В цілому функції суспільних наук прийнято розділяти на гносеологічні (пізнавальні) і власне соціальні. Гносеологічні функції соціології проявляються у більш повному і конкретному пізнанні тих чи інших сторін соціального життя. Соціальні функції вказують на шляхи і способи оптиматизації різних сторін суспільного життя.

Функції соціології. Однією із основних гносеологічних функцій соціології є теоретично-пізнавальна, критична функція. Ця функція полягає в тому, що соціологія накопичує знання, систематизує їх, прагне скласти найбільш цілісну картину суспільних відносин і процесів у сучасному світі. До теоретично-пізнавальних функцій соціології належить об'єктивне знання про основні проблеми розвитку сучасного суспільства. Описова функція соціології - це систематизація та описування досліджень у вигляді аналітичних записок, різного роду наукових звітів, статей, книг і т. д. У процесі дослідження соціального об'єкта від соціолога вимагається дотримання об'єктивності і порядності вченого, оскільки на основі фактів і документів ним робляться практичні висновки, на основі яких можуть бути прийняті управлінські рішення. Соціологія не тільки пізнає світ, вона дає можливість людині внести в нього свої корективи. Прогностична функція соціології - це видача соціальних прогнозів. Прогнози можуть бути як короткостроковими, так і довгостроковими. Короткостроковий прогноз базується на відкриту тенденцію розвитку соціального явища, а також на зафіксовану закономірність у відкритті фактора, що вирішально діє на об'єкт. Відкриття такого фактора - складний вид наукового дослідження. Тому у соціологічній практиці найбільше використовують короткострокові прогнози.

Перетворювальна функція соціології полягає в тому, що рекомендації і пропозиції соціолога, його оцінка стану соціального об'єкта складають основу для вироблення та прийняття конкретних рішень. Але слід пам'ятати про те, що соціологія - це лише наука і її функція - розроблення практичних рекомендацій. Впровадження у практику цих рекомендацій - прерогатива органів управління, конкретних керівників. Цим пояснюється те, що багато цінних і корисних рекомендацій, що були розроблені соціологами, так і не знайшли свого практичного застосування. Більш того, нерідко органи управління діють всупереч рекомендаціям вчених, що призводить до негативних наслідків у розвитку суспільства. Інформаційна функція соціології являє собою зібрання, систематизацію і накопичення інформації, одержаної в результаті дослідження. Соціологічна інформація - найбільш оперативний вид інформації. Вона може бути сконцентрована в засобах масової інформації, документах, що надходять від юридичних осіб, центрах.

Світоглядна функція соціології направлена: Світоглядна функція соціології направлена, по-перше, на пізнання об'єктивного історичного процесу та вироблення перспективних і сьогоденних завдань розвитку суспільства; по-друге, на наукову та ідеологічну дискусію з концепціями іншого роду; по-третє, на поширення наукової ідеології серед населення; по-четверте, на підготовку компетентних спеціалістів, на глибоке і всебічне засвоєння ними наукової ідеології. Емпіричні дослідження і спеціальні соціологічні теорії, ґрунтуючись на загальну соціологічну теорію, відіграють суттєву світоглядну роль в житті суспільства. Наукові знання, які здобуваються за допомогою цих теорій та досліджень, допомагають глибше розкрити закономірності його розвитку, сприяють справі формування наукового світогляду серед широких верств населення відносно особливостей суспільного розвитку.

4. Соціологія в системі суспільних наук.

У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об'єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Багато спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Соціологія тісно пов'язана з політологією. їх взаємозв'язок виявляється в тому, що з'ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи.  Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну поведінку людей. Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.

Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти. Вивчаючи взаємини людей у колективі, сім'ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики. У процесі дослідження системи «людина — техніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини і з технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі. Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Великий вплив здійснює соціологія на розвиток етики і естетики, даючи якісну і кількісну оцінку ступені розвитку норм і цінностей, що регулюють відносини між людьми. Дослідженнями соціології користується також і педагогіка, намагаючись пояснити вплив соціальних проблем на рівень освіти. Тісний зв´язок має соціологія з статистикою і математикою. Адже вона часто використовує статистичні та математичні методи для обробки даних, отриманих в ході проведення соціологічних досліджень. Натомість і статистика часто використовує дані, отримані в ході соціологічних досліджень.

Висновки Отже, соціологія - це наука про загальні і специфічні соціальні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, наука про механізм дії та форми, в яких проявляють себе ці закони і закономірності під час діяльності особистостей, соціальних груп, спільностей, класів, народів. Соціологія тісно зв´язана з великою кількістю суспільних, гуманітарних і навіть точних наук. Сфера досліджень соціології і цих наук часто співпадає, але в будь-якому випадку соціологія зберігає свої специфічні особливості.

Список використаної літератури Інтернет ресурси: 1.https://pidruchniki.com/1376102558107/sotsiologiya/obyekt_predmet_sotsiologiyi_struktura_sotsiologichnogo_znannya 2.http://politics.ellib.org.ua/pages-13075.html 3.https://dl.sumdu.edu.ua/textbooks/12550/159087/index.html 4. https://studfile.net/preview/5287371/page:3/ 5.http://megalib.com.ua/content/4249_14_Sociologiya_v_sistemi_syspilnih_nayk.html