Презентація на тему:
Суб’єкти господарського права

Суб’єкти господарського права

ЗМІСТ Вступ 1. Поняття суб'єкта господарського права 2. Види суб'єктів господарського права 3. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права Висновок Список використаної літератури

Вступ Ринкова економіка являє собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств. З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємством самостійності але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижати витрати.

1. Поняття суб'єкта господарського права Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що суб'єктами господарського права є учасники господарських відносин, тобто організації та структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без створення підприємства, згідно з цією теорією не належать до суб'єктів господарського права. Вони є суб'єктами цивільного права. Тобто, господарське право з точки зору його суб'єктів визначається як право колективних суб'єктів.

Суб'єктами господарського права є організації, які у вигляді професійного промислу виробляють і реалізують для суспільних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги організації-споживачі результатів господарської діяльності організації, що здійснюють професійну управлінську діяльність в економіці

Суб'єкти господарського права діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації-міністерства, відомства — законом визначені як уповноважені власником (власниками) органи (ст. 33 Закону «Про власність», ст. 5 Закону «Про підприємства в Україні»). Суб'єкти господарського права мають ряд ознак правосуб'єктності, закріплених господарським законодавством. По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-правову форму, у якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як передбачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарського права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасником господарських відносин).

За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм суб'єктів господарського права визначається законодавством України (підприємства, об'єднання підприємств, міністерства тощо). Крім того, підприємець має право вибору організаційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом форм, або, навіть, і непередбачена (наприклад, запозичена з-за кордону). У цьому разі підприємець керується законом «Про підприємництво» і своїм статутом. Другою ознакою суб'єкта господарського права є те, що він має юридичне відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Тобто, у майновому відношенні суб'єкт господарського права є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від засновників і учасників. Майно суб'єкта господарського права відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якого господарське право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) суб'єкта, самостійний або зведений (для господарських об'єднань) баланс, який відображує вартість майна суб'єкта в цілому, розрахунковий та інший рахунки в банках. Правом власності і господарським законодавством про управління майном визначається правовий титул, на якому майно належить суб'єктові. Це може бути право власності, право повного господарського відання (зокрема, щодо державних підприємств), право оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і організацій, що перебувають на державному бюджеті), право оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендованого майна).

Третьою, суто юридичною, ознакою суб'єкта господарського права є його господарська правосуб'єктність. Суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові права, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарського права доктринально визначається як господарська компетенція, тобто сукупність встановлених законодавством і набутих у господарських правовідносинах прав і обов'язків. Суб'єкти господарського права (крім підрозділів організацій) є юридичними особами. Отже, суб'єкти господарського права — це організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють господарську діяльність, використовуючи її результати, або управлінську діяльність в економіці.

2. Види суб'єктів господарського права З урахуванням особливостей функцій господарське законодавство визначає правове становище таких суб'єктів господарського права, як підприємства та їх структурні підрозділи об'єднання підприємств фінансові і посередницькі інститути органи державної виконавчої влади в економіці

Підприємства відповідно до їх функцій посідають головне місце в економіці. З урахуванням соціально-економічної ролі підприємств законодавець кваліфікує їх як основну організаційну ланку народного господарства України. Така кваліфікація обумовлена тим, що підприємство є господарською організацією, господарюючим суб'єктом. Коротко підприємство визначається як господарюючий суб'єкт, що створюється для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному законом порядку як комерційна юридична особа. Терміну підприємство в зарубіжному комерційному праві відповідають поняття компанія або корпорація. Суб'єктами господарської діяльності є також підрозділи підприємств (ст. 7 Закону «Про підприємства в Україні») та інших господарських організацій. Вони створюються самими організаціями для певної господарської діяльності. Функції і компетенцію даних суб'єктів визначають підприємства у положеннях про них. Положення затверджують органи управління організацій. Ці суб'єкти не реєструються як юридичні особи. Другим видом суб'єктів господарського права є об'єднання підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа. Об'єднаннями згідно із законодавством є асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші виробничо-господарські комплекси. Об'єднання підприємств створюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Третім видом суб'єктів господарського права є так звані фінансові і посередницькі інститути, що відносяться до інфраструктури ринку. Загальна риса, яка їх об'єднує, — обслуговування ринку. Фінансовий інститут можна визначити як організацію, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів. Дані акціонерні та інші господарські товариства здійснюють кредитування господарюючих суб'єктів, інвестування об'єктів підприємництва та іншої діяльності, надають страхові, комерційні та посередницькі послуги. Назви цих суб'єктів визначаються залежно від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії (товариства), товарні та фондові біржі, довірчі товариства тощо. Четвертим видом суб'єктів господарського права є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління).

Види органів управління — суб'єктів господарського права системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Це центральні органи управління економікою підвідомчі Кабінету міністрів України, — міністерства, державні комітети місцеві органи управління економікою у складі виконкомів Рад народних депутатів, місцевих державних адміністрацій (головні управління, управління, комітети, департаменти тощо) органи управління господарських об'єднань — асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів та ін. На відміну від державних, це органи, на які функції управління покладені в межах повноважень, переданих їм підприємствами і делегованих державними органами управління органи управління об'єднання громадян, які здійснюють управління своїми підприємствами

Особливими суб'єктами господарського права слід визнати фізичних осіб-підприємців, громадян України, іноземців, осіб без громадянства. Ці особи мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність у будь-яких організаційних формах на їх вибір (ст.6 Закону «Про підприємництво»). Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найманої праці, вона реєструється як приватне підприємство. Підприємець — фізична особа вправі також заснувати і зареєструвати індивідуальне підприємство, яке функціонує на його особистій власності та виключно на його праці (п.1 ст. 2 Закону «Про підприємства в Україні»). Господарювання фізичної особи може здійснюватись і без створення юридичної особи (підприємства) шляхом реєстрації індивідуальної трудової діяльності.

3. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права Кожен з видів суб'єктів господарського права має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк — кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади — управлінську діяльність в економіці і т. ін. Правовою формою, в якій врегульовані завдання суб'єктів господарського права, є їх статутні господарсько-правові акти — установчі документи (установчий договір і статут), статут державного та іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет). Виходячи із завдань, статутні акти врегульовують такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб'єкта господарського права (функції щодо органів управління). Підприємства згідно з законом мають право здійснювати будь-які види законної господарської діяльності: виробничої, науково-дослідної, комерційної та ін. Всі підприємства є комерційними організаціями. Їх статутними цілями завжди виступає здійснення певної господарської діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства (ст.ст. 1,18 Закону «Про підприємства в Україні», ст. 1 Закону «Про підприємництво»). Це є майно, яке у визначеному статутом порядку присвоює власник (власники) підприємства.

Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при цьому з своїх підприємницьких можливостей. Закон дозволяє вносити в статут будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом. Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським законодавством залежно від їх видів: права підприємств, об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів державної виконавчої влади. Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту. Засновницькі права ґрунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник «може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності» (ст. 4 Закону «Про власність»). Ця норма деталізована статтями 5 та 6 Закону «Про підприємництво» та ст. 5 Закону «Про підприємства в Україні». Засновницькі права включають право на вільний вибір засновниками підприємства видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому порядку як діяльність, так і форму підприємства. За загальним правилом ці та інші засновницькі права належать власнику (власникам).

До управлінських належать, зокрема, права: самостійно визначати структуру підприємства приймати і змінювати статут, інші установчі документи затверджувати положення про структурні підрозділи формувати органи управління і контролювати їх діяльність, призначати посадових осіб

Склад і юридична природа органів підприємства залежать від того, до якої власності воно належить. Конкретно це питання визначається статутними актами» Наприклад, підприємства — суб'єкти права колективної власності — мають вищі керівні та виконавчі органи. Перший — це загальні збори (наприклад, загальні збори акціонерного товариства) або конференція. Виконавчі функції в таких підприємствах здійснюють правління. Правління обирається власниками підприємств на загальних зборах, які визначають і затверджують у статуті повноваження цього органу. Правління обирає з свого складу голову, заступників. Функції голови (заступників) можуть по черзі виконувати члени правління. Керівники підприємств державної власності наймаються (призначаються) уповноваженими органами згідно з контрактною системою. Управлінські функції і повноваження мають також трудові колективи державних підприємств (ст. 15 Закону «Про підприємства в Україні»). Реалізуються повноваження трудового колективу згідно з статутом загальними зборами (конференцією) або виборним органом (рада підприємства, рада трудового колективу), члени якого обираються зборами (2/3 голосів) терміном на 2-3 роки.

Майнові права суб'єктів поділяються на Загальні Спеціальні

У процесі господарювання закон зобов'язує підприємства: виконувати господарські зобов'язання, обумовлені державними контрактами та державними замовленнями, іншими договорами забезпечувати необхідну якість продукції, послуг, робіт вести бухгалтерський облік (самостійні бухгалтерські баланси) своєї роботи, надавати органам державної статистики передбачену законом звітність своєчасно подавати податковим органам декларації про свої доходи, інші податкові документи, сплачувати податки, інші обов'язкові платежі не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольного законодавства, прав та інтересів споживачів, будь-яких інших осіб

Висновок Створення юридичної особи для провадження підприємницької діяльності — це, фактично, створення підприємства. Згідно із статтею 1 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство, як окрема юридична особа, має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг, але не має у своєму складі інших юридичних осіб. Стаття 2 того самого Закону передбачає можливість діяльності в Україні підприємств таких видів: • приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; • колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; • господарське товариство; • підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; • комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; • державне підприємство, засноване на державній власності, зокрема казенне підприємство. В Україні можуть діяти й підприємства інших видів, якщо це не суперечить законодавчим актам України (стаття 2 Закону України "Про підприємства в Україні").

Список використаної літератури 1. Закон України від 7 лютого 1991 р. №697-ХІІ “Про власність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №20. – С.249. 2. Закон України від 7 лютого 1991 р. №698-ХІІ “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. – С.168. 3. Винник О. Общество с ограниченной ответственностью: преимущества и недостатки // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №7. – с.7. 4. Підприємницьке право: Навч. посібн. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іванченко Л.М. – Київ: Істина, 2001. – 480 с. 5. Підприємницьке право України / За ред. Шишки Р.Б. – Харків: Еспада, 2000. – 480 с. 6. Садиков О. Учредительный договор и его правовые особенности // Государство и право. – 1994. - №6. – С. 15. 7. Спасибо-Фатеева И. Метаморфозы собственности или доморощенные холдинги // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - №4. – С. 30. 8. Спасибо-Фатеева И. Правовая природа акционерных обществ // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - №12. – С. 3. 9. Яблонський Б. Обмежена відповідальність завжди приваблює // Закон і бізнес. – 1999. - №2. – С.11