Презентація на тему:
Виховна система класу як середовище та життєвий простір для спільної діяльності і спілкування членів класного співтовариства

“Виховна система класу як середовище та життєвий простір для спільної діяльності і спілкування членів класного співтовариства “ Козубенко Тетяна Михайлівна, практичний психолог Смілянської ЗОШ №16 Смілянської міської ради Черкаської області Контактна інформація телефони 0936010903 0976503368 е-mail fenix-tanya2007@yandex.ru

«Система виховної роботи базується на ланцюжку щорічних задумів, якими захоплюються і діти, і вчителі, і батьки...» О. Захаренко

Виховна система класу «Колективна Творча Справа (КТС) як спосіб організації згуртування дитячого колективу»

Цілі виховної системи а) ідеальна ціль – виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості; б) результативна ціль – розвиток інтелектуального, морального, комунікативного, фізичного потенціалів учнів шляхом залучення їх до вибору та організації КТС класу, участі в роботі учнівського самоврядування, предметних, спортивних та інших гуртках та секціях; в) процесуальна ціль – організація роботи дискусійного клубу, участь в театралізованих дійствах, що сприяє формуванню комунікативної культури учня; забезпечення батьківської підтримки в організації ключових справ класу.

Спільні компоненти виховних систем класу і школи Організація роботи учнівського самоврядування. Вибір та реалізація КТС. Родинно-педагогічна підтримка.

Виховна система – це упорядкована цілісна сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня

Етап становлення Етап стабільного розвитку Етап завершальний Етап відновлення і перебудови системи Будова виховної системи

Функції сучасної виховної системи ІНТЕГРУЮЧА РЕГУЛЮЮЧА РОЗВИВАЮЧА

особистісний підхід до виховання, уважне ставлення до унікальності кожного учня організація життєдіяльності учнів як основи виховного процесу стимуляція творчої активності кожного учня гуманізація міжособистісних стосунків інтеграція у соціокультурне середовище

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ ТА ЕЛЕМЕНТИ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ I. Індивідуально-груповий Класний керівник Учні класу. Батьки учнів. Педагоги та інші дорослі, що беруть участь у виховному процесі та життєдіяльності класного колективу.

II. Ціннісно - орієнтаційний Цілі та завдання виховання. Перспективи життєдіяльності класного співтовариства. Принципи побудови виховної системи і життєдіяльності класу.

III. Функціонально-діяльнісний компонент Системоутворюючий вид діяльності, форми і методи організації спільної діяльності та спілкування. Основні функції виховної системи. Педагогічне забезпечення і самоврядування життєдіяльності класного співтовариства.

IY. Просторово-часовий компонент Емоційно-психологічне, духовно-моральне і предметно-матеріальне середовище. Зв’язки і стосунки класного співтовариства з іншими спільнотами дітей і дорослих.

Y. Діагностико-аналітичний компонент Критерії ефективності виховної системи. Методи та прийоми вивчення результативності виховної системи. Форми і способи аналізу, оцінювання та інтерпретації отриманих результатів.

Колективна Творча Справа-це: діяльність, що приносить радість і користь оточуючим і класному колективу, в процесі якої учні намагаються поліпшити життя, як своє, так і людей, що їх оточують. спосіб забезпечення яскравого. Наповненого працею і грою, творчістю й дружбою, мрією та радістю життя й одночасно основний виховний засіб. динамічна система, процес реалізації якої проходить шість стадій.

Справа є колективною, оскільки її планують, готують, реалізують, оцінюють спільно вихованці та вихователі, разом здійснюючи пошук найкращих шляхів виконання життєво важливих завдань. Така діяльність, крім того, є творчою, бо її не можна організовувати відповідно до певної догми чи шаблону, слід завжди обирати різні варіанти її проведення, виявляти нові можливості учнів, бо ці заходи є частиною їхнього життя.

Колективні творчі справи — це, передусім, прояв життєво-практичної громадської турботи про поліпшення спільного життя, це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, завжди розкриває нові можливості її учасників. Колективні творчі справи розрізняються за напрямками виховання: громадські, трудові, пізнавальні, спортивні, оздоровчі, художньо-естетичної творчості тощо.

Технологія колективного творчого виховання припускає: — створення колективу на основі прагнення до високих ідеалів, привабливих для дітей, які формуються життєвою позицією педагога та справами, скерованими на громадську турботу про поліпшення навколишнього життя; — побудову колективу на принципах змінності всього активу, колективного планування, організації та аналізу спільних справ,"взаємин, вчинків; . — організацію діяльності, суспільне значимої (для людей), особистісно значимої (."творчо — інакше навіщо"), художньо-інструментованої (ритуалами, законами, традиціями), одухотвореної щирістю, гумором і розумінням дорослими потреб дитинства; — особливу позицію педагога, як старшого товариша, здатного до співпраці з вихованцями, позицію, що забезпечує повне взаєморозуміння, взаємодію колективів педагогічного (старших друзів) та дитячого (друзів молодших).

Основними умовами виховної ефективності колективних творчих справ є: єдність життєво-практичного та виховного спрямування для поліпшення життя всередині колективу та навколишнього життя; творчий характер кожної справи: здійснення неперервного пошуку найкращих рішень життєво важливих завдань на всіх стадіях організації; єдність окремих стадій організації кожної справи.

До основи організації колективного творчого виховання покладено такі структурні компоненти технології: 1. Колективна організаторська діяльність. 2. Колективна творчість. 3. Колективна постановка мети. 4. Ситуації-взірці. 5. Емоційне насичення колективного життя. 6. Суспільне спрямування діяльності колективу. Базовим компонентом технології є колективна організація діяльності, тобто такий спосіб її організації, за якого всі члени колективу залучаються до процесу планування, підготовки, виконання та аналізу спільних справ. Така методика роботи формує в учнів навички побудови ефективних міжособистісних відносин у колективі, вміння вирішувати завдання, враховуючи інтереси і кожного члена колективу, і справи в цілому.

6 стадій КТС 1-ша стадія – попередня робота класного керівника. Класний керівник визначає роль конкретної колективної творчої справи у загальній виховній роботі з класним колективом; комплексні виховні можливості колективної справи; конкретні цілі, завдання виховної роботи; розробляє 2 – 3 варіанти завдань для учасників колективної діяльності; доручення для творчих груп; аналізує можливості участі в колективній роботі батьків та інших представників класної спільноти.

2-га стадія – колективне планування колективної творчої справи. Як правило, воно проходить у формі загального збору-старту, на якому керівник ставить перед учасниками проблемні питання-завдання: 3-тя стадія – колективна підготовка справи. Група, що керує проведенням цієї колективної творчої справи, організовує безпосереднє виконання плану її підготовки підгрупами спільно зі старшими друзями, дорослими, батьками.

4-та стадія – проведення колективної творчої справи. Реалізується конкретний план, розроблений керівним органом з урахуванням пропозицій учасників справи. Під час проведення колективної творчої справи допускаються імпровізація, відхилення від первинного задуму через непередбачені обставини і навіть помилки.

5-та стадія – колективне оцінювання творчої справи. На спеціально організованому зборі-“вогнику”, присвяченому підбиттю підсумків роботи за минулий період, обговорюються спочатку в підгрупах, а потім спільно з усіма учасниками позитивні й негативні моменти підготовки і проведення колективної творчої справи.

6-та стадія – виконуються ті рішення, що були прийняті на зборах колективу вихованців за підсумками колективної творчої справи, розробляються нові справи чи зустрічі, вивчається новий матеріал, проводиться певна пошукова робота в якомусь конкретному напрямі тощо.

І етап виховної системи класу Закладено основи виховної системи, розпочато впровадження нових ідей , які обєднуються навколо КТС Переважає вивчення інтересів, потреб та інших особистісних характеристик учнів класу. Саме на цьому етапі важливою є допомога шкільного психолога , який науково обґрунтує особистісні характеристики учнів, що дасть змогу класному керівникові спроектувати бажаний образ, визначити перспективи життєдіяльності класного колективу .

ІІ етап виховної системи Зміцнення міжособистісних стосунків, формування поняття "ми" апробація форм і засобів спільної діяльності, плекання традицій класного колективу. Заклик класного керівника "Роби як я" стає в цей час основним девізом життєдіяльності класного колективу .

ІІІ етап виховної системи Активно розвиваються самоуправлінські засади , тому з'являється девіз "Роби, як кращі серед нас", життя класу будується на засадах традицій, що зберігаються і підтримуються більшістю членів колективу.

Для четвертого етапу характерні дві тенденції: перша - пошук того, що б краще в житті класу стало надбанням усієї школи (залишити "добрий слід"); друга - пошук нових ідей, форм і засобів оновлення життєдіяльності в класі.

П’ятий компонент виховної системи класу - діагностико-аналітичний. Важливість цього компонента у низці основних компонентів системи зумовлена необхідністюдостовірної, підданої ретельному аналізу інформації про розвиток особистості дитини і формування класного колективу .