Презентація на тему:
ПОнятійний апарат молодіжний дитячий рух

Понятійний апарат у дитячому та молодіжному русі

Понятійний апарат дитячого та молодіжного руху - це система наукових категорій, що відображають найбільш істотне в розвитку дитячих та молодіжних структур (формувань).

Основні поняття дитячого руху видозмінювалися в залежності від особливостей та завдань того чи іншого періоду його розвитку, зумовлених соціально-економічними факторами, станом теорії і практики дитячого руху .

Науковий інтерес до дитячого руху як нової соціальної реальності суспільства став об’єктом уваги передової педагогічної громадськості з початку XX ст. Це зумовлено рядом об’єктивно-суб’єктивних причин. Зокрема, закономірностями розвитку й кризовим станом суспільства та потребою у якісних змінах системи підготовки підростаючого покоління.

Історіографічний аналіз джерел з даної проблеми дав змогу виділити пріоритетні напрями досліджень різних аспектів дитячого руху в таких наукових галузях: історія, соціологія, психологія, педагогіка.

Історія розвитку науки про дитячий рух (предметом дослідження якої, зокрема, є розробка понятійно-категоріального апарату дитячого руху) висвітлена у працях Л. Алієвої, М. Басова, М. Богуславського, А. Волохова, А. Кирпичника, Е. Мальцевої, І. Руденко, О. Титової, Т. Трухачової.

На першому етапі змістовного розвитку основних понятійного апарату дитячого руху помітний пріоритетний вплив ідей про класовий, політичний характер дитячої організації, про необхідність її переведення на базу школи, про практичну участь дітей в соціалістичному будівництві як провідний виховний метод. Тому в основних поняттях, представлених в дослідженнях до 80-х років XX ст., дитячий рух розкривався як явище, насамперед, суспільно-політичне, класове, таке, що має педагогічну, атеїстичну, інтернаціональну і діяльнісну

На даному етапі основні поняття і визначення в історії дитячого руху механічно запозичувалися з директивних документів партії, що практично не залишало місця для індивідуальної творчості дослідників. Виняток становлять певні „проблиски”, спроби деяких дослідників 60 -70-тих років XX ст. вирватися із сталих рамок, проявити самостійність, які вимушені були підкреслювати класовий, політичний характер дитячого руху, але без особливого акценту на цих його рисах

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки з’явилися нові підходи до трактування понятійного апарату дитячого руху, визначення його основних категоріальних понять. Одна із причин - в умовах реформування суспільства кінця 80-х - першої половини 90-х рр. XX ст., а згодом розпуску єдиної дитячої організації більшість колишніх визначень багатьох понять втратили сенс.

Розробка понятійного апарату набуває розвитку на „більш творчій і вільнодумній основі”, зокрема,спостерігаються спроби дати більш вільні від політичної зашореності визначення, пов’язані з сучасними особливостями розвитку дитячого руху, підкреслюється його соціально-педагогічне і психологічне значення для формування особистості дитини

Терміни "дитячий рух" і "молодіжний рух" вживають на означення кількох явищ:

1) сукупності дій і діяльності всіх організацій та об'єднань, до складу яких належать діти та молодь, як загального соціального явища на певній території (дитячий та молодіжний рухи України, регіону, області, району, міста); 2) соціальної активності дітей і молоді певної спрямованості, змісту діяльності (піонерський рух, скаутський рух, екологічний рух тощо). Рівень скоординованості значною мірою визначається створенням і статутним оформленням певних структур типу асоціацій, федерацій, союзів та наявністю відповідних координаційних (управлінських) органів - рад, комітетів, бюро; 3) форми об'єднання з обмеженим ступенем формалізації: нефіксованість складу учасників І відсутність регламентації зв'язків між ними, наявність лише ядра постійних учасників та ініціативного (координувального) органу, який переважно складається з дорослих І визначає зміст і форми діяльності учасників руху, представляє їхні інтереси у відносинах із державними органами" установами та іншими громадськими організаціями.

Чітко розмежувати поняття "дитяча організація", "молодіжна організація", "дитячий рух", "молодіжний рух" важко, оскільки часто вони мають у своєму складі представників й інших вікових категорій, характеризуються специфічною віковою структурою (наприклад, організації скаутського типу, які, по суті, є дитячо-молодіжними).

Український дослідник Василь Головенько пропонує вважати дитячий рух складовою молодіжного руху" не заперечуючи його право на певну самостійність..

Сучасний український соціолог Микола Головатий трактує дитячі громадські об'єднання як "молодіжні організації" які працюють над вирішенням дитячих проблем".

Вітчизняний фахівець у галузі соціальної педагогіки Юрій Поліщук дотримується думки, що вживання терміна "громадська дитяча організація (об'єднання)" науково не обґрунтоване, а такі об'єднання, виходячи із вікового окладу та аналізу конкретної діяльності, слід вважати різновіковими громадськими молодіжними об'єднаннями соціально-педагогічного спрямування.

Всі сучасні підходи до визначення основних понять дитячого руху…..виходять з ідеї про природну активність дітей, їхнього закономірного прагнення до об’єднання в товариства однолітків, в яких дитина бачить засіб самозахисту, самовизначення, самоствердження себе як особистості”

Щодо молодіжного руху…..

5 основних точок зору на явище «молодіжний рух» 1) зв'язок із світовим революційним рухом; 2) ототожнення молодіжного руху з комсомолом; 3) ототожнення молодіжного руху лише з молодіжними організаціями; 4) сприймання молодіжного руху як певної частини молоді; 5) молодіжний рух - соціальна громадсько-політична активна молодь.

Перша точка зору, полягає у тому, що молодіжний рух розглядається через зв'язок зі світовим революційним процесом як відображення участі в ньому молодого покоління. Як конкретний приклад доцільно навести з цього приводу наступну цитату зі словника „Научний комунізм”: „марксизм-ленінізм розглядає молодіжний рух як соціальну силу, що пов'язана з боротьбою робітничого класу, і яка спрямована на вирішення завдань корінного оновлення суспільства. З цієї точки зору молодіжний рух носить неоднозначний характер. Він включає у себе різноманітні ідеологічні та політичні течії: з одного боку, демократичні, прогресивні, з іншого - лівацькі, праві, націоналістичні”. Власне такий підхід до Молодіжного руху був властивий для ХІХ ст у радянський період.

Друга: Молодіжний рух у радянський період ототожнювали лише з комсомолом. Доречними будуть слова доктора історичних наук А.А. Галагана: „Такого поняття, як молодіжний рух у науковому розумінні цього слова у радянському суспільстві останніх 60 років просто не було. Фразеологічно, як словосполучення вираз „молодіжний рух” вживався як синонім комсомолу. Протягом шести десятиліть адміністративно-командної системою було приписано вважати, що ніякого молодіжного руху немає і бути не може”.

Третя думка полягає у тому, що молодіжний рух - це сукупність лише молодіжних організацій. Польський дослідник Б. Ратусь вважав, що „молодіжний рух постає як сукупність різноманітних щодо ідеологічної орієнтації та політичної належності організацій, а також спортивних, туристичних, культурологічних та інших”. Таке трактування сьогодні є не зовсім точним

Четверта: дослідники визначають молодіжний рух як певну частину активну молоді. Як приклад такої думки можна навести цитату із „Довідника з соціальної молодіжної політики”: „молодіжним рухом є прогресивна частина молоді країни, яка бореться за своє соціальне становлення”. Цю думку, про те, що молодіжний рух - це лише частина молоді доводять і останні статистичні дослідження. Зокрема, у 2002 р. в Україні лише 5% молодих людей є членами громадських організацій. Для прикладу, у Франції такий відсоток є значно вищим - 38%.

П'ята - найбільш продуктивна думка, яка пов'язує суть молодіжного руху із соціальною або громадсько-політичною активністю молоді. Такий підхід відображений у працях О. Головенька, а також і у „Большой советской енциклопедії”, де сказано, що „молодіжний рух - це боротьба молоді за задоволення її соціально-економічних вимог, а також її участь у загальнополітичній боротьбі. У молодіжному русі класового суспільства існують різні напрямки, які відображають соціальну структуру цього суспільства, кожний напрямок пов'язаний з інтересами певних класів і соціальних груп”.

Зокрема, Ареф'єв О.Л. підкреслює, що „молодіжний рух є масовою формою вираження соціальної активності молоді, яка спрямована на зміну (чи збереження і зміцнення) системи існуючих громадських відносин”. Луков В.А. розуміє під поняттям молодіжний рух „спосіб самодіяльної участі молоді в процесі зміни і спадкоємності поколінь через специфічні колективні форми її соціальної активності”.

Більш точно визначає молодіжний рух у статті „Деякі методичні питання вивчення політичних відносин молоді у буржуазному суспільстві” Косенко Є.І. Автор під молодіжним рухом розуміє масову організовану соціально-політичну активність, яка спрямована на реалізацію як специфічних вимог і цілей молодого покоління, так і цілей інших громадських груп, об'єднань, інтереси яких відповідають інтересам молоді. Організована політична активність проявляється у формі участі молоді в широких соціальних рухах.

Найбільш повним,, можна вважати визначення терміну молодіжний рух, яке знаходимо у праці Головенька В.А. „Український молодіжний рух у ХХ столітті”. Автор трактує молодіжний рух як один із компонентів суспільно-політичної системи, представлений певним чином організованими молодіжними структурами, що тією чи іншою мірою усвідомлюють свою власну специфічність, здійснюють визначену діяльність, спрямовану на реалізацію цих інтересів, а також створення специфічної і власної ролі в суспільстві .

Різноманіття цих дефініцій свідчить як про багатоаспектність підходів до визначення дитячого і молодіжного руху, так і про недостатнє розроблення проблеми загалом і науково-понятійного апарату зокрема. Нині закріплено поняття "дитяча громадська організація" та "молодіжна громадська організація", трактовані в нормативно-правовому плані як легалізовані об'єднання громадян певного віку, що створені та діють на основі спільних інтересів; соціологічному - як самостійний соціально-виховний інститут з організованою системою соціальних зв'язків, норм, цінностей та ідеалів; соціально-педагогічному - як спеціально організована соціально-педагогічна система, в умовах якої відбувається соціальне виховання та соціалізація підростаючого покоління.

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ