Презентація на тему:
Історія педагогіки

1. Предмет і завдання курсу. Виховання в історії педагогічних джерел (Летурно, Шмідт, Монро, Каптєрєв, Соколов та ін.). 2. Історія педагогіки і сучасність. 3. Методологічні основи і категорії. 4. Зв'язок з іншими науками. 5. Структура курсу. 6. Що дозволяє вивчення курсу "Історія педагогіки"?

1. Очерки школы и педагогической мысли народов СССР, ХVІІІв. – первая половина ХІХв. – М.: Педагогика, 1973. 2. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1961-1986гг. – М.: Педагогика, 1987. 3. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1917-1941 гг. – М.: Педагогика, 1987. 4. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси //Під ред. Н.Д.Ярмаченко. – К.: Рад. шк., 1991. 5. Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки //За ред. С.А. Літвинова – К.: Рад. школа, 1961. 6. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. /Сост. и автор вводных статей А. И. Пискунов. – 2-е изд. – М., 1981

7. Хрестоматия по истории школы и педагогики в России: до Великой Октябрьской социалистической революции /Сост. и автор вводных очерков С.Г. Егоров. – 2-е изд. перераб. – М., 1986. 8. Хрестоматия по истории советской школы и педагогики /Сост. М.И. Анисов. – М., 1972. 9. Костантинов Н., Медынский Е., Шабаева М. История педагогики. – М.: Просвещение, 1982. 10. История педагогики. Часть 1. /Под редакцией А.И. Пискунова. – М., 1998. 11. История педагогики. Часть 2. /Под редакцией А.И. Пискунова. – М., 1998. 12. Нариси історії українського шкільництва (1905-1933). Навчальний посібник. /За ред. О.Сухомлинської. – К., 1996. 13. Антология педагогической мысли Украинской ССР. //Под ред. М.Я. Кондакова. – М.: Педагогика, 1988.

Предметом історії педагогіки є галузь педагогічної науки, що вивчає стан і розвиток теорії і практики виховання, навчання і освіти в різні історичні епохи, включаючи сучасність, або Предметом вивчення курсу є двоєдиний процес становлення та розвитку виховної та освітньої практики і педагогічної думки людства у зв'язку з еволюцією всіх сторін життя суспільства, взятий у його діалектично суперечливій єдності і різноманітті культурно-історичних форм з найдавніших часів до наших днів.

Гуманізація і демократизація освіти, відмова від авторитаризму стали прапором сучасної епохи. Історія педагогіки є однією з наукових дисциплін педагогічного циклу і, отже, має свій предмет вивчення й завдання. Це дозволяє зняти штучний поділ у вивченні зарубіжної і вітчизняної, дореволюційної і радянської педагогіки. До ХІХ ст. історія педагогіки сформувалась як самостійна галузь педагогічного знання. Як сказав Гегель: "Без знання минулого не можна зрозуміти сьогодення і тим паче роздивитись майбутнє". У ІІ половині ХІХ ст. був створений ряд історико-педагогічних праць, автори яких перейшли від коментованого викладу фактів до спроб виявлення їх причин.

В основу вивчення курсу історія педагогіки покладений цивілізаційний підхід - висвітлення історії школи і педагогіки в єдиному історико–педагогічному процесі світу. Еволюційно-біологічний підхід (Ш.Летурно) - розгляд історії виховання і суспільства з погляду еволюції людського роду(інстинктивна турбота про нащадків). Психологічний підхід (П. Монро) - виділення філософсько-етичної сторони педагогічних вчень і практики виховання (інстинктивно-несвідоме прагнення наслідувати дорослих).

Культорологічний підхід (К. Шмідт) - розгляд виховання як складової частини розвитку культури. Релігійний підхід (П. Каптєрєв і П. Соколов) - інтерпретація з погляду співвідношення християнської церковно-теологічної і світсько-реалістичної спрямованості виховання. Соціологічний підхід (В. Ленін, К. Цеткін) - розгляд школи і виховання як знаряддя соціальних перетворень. Соціокультурний підхід (І.Бех,І.Зязюн, А.Дубасенюк, М.Левківський, О.Сухомлинська) - інтеріорізація всього людського досвіду для оптимальної соціалізації особистості в суспільство. .

Багато років у вивченні історії педагогіки ігнорувалася наступність дореволюційної та сучасної школи і педагогіки, радянські школи протиставлялися зарубіжним, насаджувалася нігілістична оцінка досвіду 20- х років. Негативні явища ігнорувались і замовчувались. Усе це призвело до відчуження цінностей вітчизняної, світової педагогічної культури.

1. Вивчати закономірності виховання як загальнолюдського і суспільного явища, розкривати зв'язок цілей, змісту виховання з рівнем економічного розвитку суспільства. 2. Виявляти раціональні, гуманістично-орієнтовані педагогічні засоби, які розробляють покоління педагогів. 3. Розкривати шляхи розвитку педагогічної науки, узагальнювати позитивне, що накопичене історичною епохою. 4. На кожному етапі розвитку представляти історично вірну картину стану світової і вітчизняної педагогіки. 5. Історико-педагогічні знання повинні активно формувати історичну свідомість майбутніх педагогів.

Прочитайте вислови великих класиків філософії і педагогіки: 1. "Виховання дітей - ризикована справа, тому що у випадку удачі, остання ,придбана ціною великої праці і турботи, у випадку ж поразки - горе непорівняне ні з яким іншим“. 2. "Одна з грубих помилок вважати, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину. Запальна дитина, не пам'ятаючи себе, вдарила; дорослий, не пам'ятаючи себе, убив. У простодушної дитини забрали іграшку; у дорослого - підпис на векселі. Легковажна дитина на гроші, що дали йому на театр, купила цукерок; дорослий програв у карти все своє майно. Дітей немає - є люди, але з іншим масштабом понять, іншим запасом досвіду, іншим потягом, іншою грою почуттів. Пам’ятай, що ми їх не знаємо". 3."Якщо педагогіка прагне виховувати людину у всіх відношеннях, то вона повинна колись пізнати її у всіх відношеннях…. Вихователь повинен прагнути пізнати людину якою вона є в дійсності, з усіма її вадами та у всій її величі, з усіма її буденними, дрібними потребами й з усіма її великим духовними вимогами".

Кому належать ці висловлення? 2) Якому історичному періоду? 3) Що між ними спільного?

Методологічною основою історії педагогіки, є філософія, вчення про пізнання. Логічне пізнання - рівень розвитку науки, якого вона досягла на сьогоднішній день. Історичне пізнання - рівень розвитку науки в різні етапи свого розвитку.

В основі курсу лежать такі закони філософії: 1. Взаємопроникнення наук, як закон діалектики дає можливість визначити місце історії педагогіки та її зв'язки. 2. Закон відповідності виховання характеру суспільних відносин. 3. Закон зв'язку виховання, освіти, навчання з життям. 4. Закон єдності логічного та історичного пізнання.

- хронологічний принцип (розгляд педагогічної культури як багатомірного явища, що розвивається, має складну структуру і різноманітні форми взаємодії з суспільством, культурою, філософією, релігією та іншими формами соціального життя); - принцип історизму (розгляд педагогічних факторів, явищ, подій у широкому контексті конкретного історичного періоду); - принцип ретроспективізму (розгляд прогностичної значимості історико-педагогічної спадщини, що має велике значення для вирішення сучасних проблем педагогічної теорії); - принцип цілісності (орієнтація на наскрізний розгляд історико-педагогічних проблем у єдності із загальними тенденціями розвитку світової культури і людської цивілізації в цілому); - принцип варіативності (внесення певної авторської корекції в представлений курс відповідно до власної концептуальної моделі); - принцип рівневої диференціації (засвоєння змісту курсу на декількох рівнях, обумовлених активністю і самостійністю студентів при виконанні контрольних, індивідуальних та творчих завдань).

ті ж, що і в педагогіці: освіта, навчання, школа і т.п. (доповніть цей перелік). - резолюції та рішення з'їздів, конференцій; - архівні матеріали; - праці видатних педагогів різних часів, - офіційні документи: закони, постанови, проекти в галузі народної освіти в різних країнах і історичних періодах; - мемуари; - художні твори.

Філософія Соціологія Історія філософії Історія суспільства Історія культури Історія літератури Педагогіка Історія Історія педагогіки

Педагогіка Історія педагогіки Дошкільна педагогіка Виробнича педагогіка Воєнна педагогіка Теорія педагогіки Спеціальна педагогіка Педагогіка школи Психологія Логіка Вступ до педагогіки Порівняльна педагогіка Педагогіка вищої школи Фізіологія Методики дисциплін

Історія педагогіки побудована в єдиному потоці всесвітньої історії людства і базується на основі загальновизнаної періодизації: 1. Виховання у первісному суспільстві; 2. Виховання і педагогічна думка в найдавніших Східних цивілізаціях і Античному світі; 3. Виховання та педагогічна думка Середньовіччя і Відродження; 4. Виховання і педагогічні теорії Нового часу; 5. Школа та педагогіка Новітнього часу.

базується на основі цілісного розгляду світового історико-педагогічного процесу в руслі універсальної еволюції загальнолюдської цивілізації і орієнтований на цивілізаційний підхід, що дозволяє визначити як загальні тенденції світової педагогіки, так і її національні інваріанти,які детермінуються особливостями культури великих (Далекосхідної, Південно-азіатської, Близькосхідної, Західної) і локальних (Мезоамерика й ін.) цивілізацій.

1. Розширити загальнопедагогічний світогляд вчителя. 2. Дати уявлення про найважливіші педагогічні концепції, які розроблялися в різні періоди становлення науки. 3. Виробити правильне відношення до спадщини минулого. 4. Критично використовувати досвід зарубіжної педагогіки. 5. Сформувати науково-матеріалістичний світогляд.

"Кому належать висловлення?" Відповідь до вислову №1- Демокріт (460-370 до н.е.) Відповідь до вислову №2- Януш Корчак (ХХ ст.) Відповідь до вислову №3- К.Д.Ушинський (1824-1870 рр.) (Відповідь: актуальність, вагомість, своєчасність).

1. Що є предметом вивчення курсу "Історія педагогіки"? а) педагогічна думка різних часів; б) двоєдиний процес становлення і розвитку виховно-освітньої практики й педагогічної думки людства; в) діяльність видатних педагогів; г) історико-педагогічні праці. 2. Що можна віднести до найдавніших джерел в курсі історії педагогіки? а)манускрипти; б)звукописи; в)піктограми; г)рукописи

3. Який закон філософії не знаходить свого відображення в історії педагогіки?(Знайдіть неправильну відповідь). а) Взаємопроникнення наук. б) Закон заперечення. в) Закон відповідності виховання характеру суспільних відносин. г) Закон єдності логічного й історичного пізнання. д) Закон зв'язку виховання, освіти, навчання з життям. 4. Автором психологічної концепції виховання є: а) Ш. Летурно; б) Дж. Сімпсон; в) А. Еспінас; г) П. Монро. 5. Який принцип не належить до принципів відбору змісту і структурування курсу історії педагогіки? а) причинно-наслідковий принцип; б) хронологічний принцип; в) принцип історизму; г) принцип цілісності; д) принцип варіативності; е) принцип рівневої диференціації.