Презентація на тему:
Адаптація першокласника до школи

1 вересня

«Бути готовим до школи - не означає вміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи - означає бути готовим всьому цьому навчитися.» Венгер Л. А.

1.Відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри поступово займає навчання. 2. Кістково-сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, у кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта. 3. У першокласників повільно розвиваються дрібні м’язи кисті рук, через що вони відчувають значні труднощі в оволодінні графічними навичками. 4. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі, тому для підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря.

6. Мислення першокласників конкретно-образне, але під впливом навчання у його структурі зростає роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв’язувати задачі, висловлювати власні судження, міркування. 7. Інтенсивно збільшується словниковий запас, зростає кількість слів у реченнях. Тому важливо привчати дітей висловлюватись чітко, контролювати своє мовлення. 8. Увага першокласників мимовільна, нестійка. Діти активно реагують на нове, яскраве, незвичне, часто відволікаються від роботи. 9. Процеси гальмування починають переважати над процесами збудження, що створює важливі передумови для формування певних вольових якостей: здатності проявити зусилля з метою подолання труднощів, утриматися від небажаних вчинків, контролювати і оцінювати себе. 10. Діти цього віку характеризуються підвищеною емоційною вразливістю, тому важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покарання, вміло володіти словом.

Щоб у дитини не сформувався комплекс неповноцінності через низку невдач, протягом першого року навчання старанність першокласників і їх успішність оцінюється виключно у словесній формі без застосування 12-бальної системи.

Звикання до школи - тривалий індивідуальний процес. Згідно зі статистикою, тільки 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Другий половині потрібно більше часу. Від чого залежить тривалість адаптації? Перш за все, від того, чи була дитина психологічно готова до школи, а також від її стану здоров´я та рівня розвитку. 

це пристосування до нового режиму навчання й життя. життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності; невміння довільно керувати своєю поведінкою; невміння увійти в темп шкільного життя (частіше зустрічається в соматично ослаблених дітей, із затримками розвитку, слабким типом нервової системи); шкільний невроз або «фобія школи» - невміння розв’язати протиріччя між сімейними і шкільними «ми».

Це виявляється в проявах: Підвищення показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму; Зниження комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості ; З’являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками і в поведінці в цілому – надмірна сором’язливість; Зниження успішності, недостатня увага й зосередженість на уроках; Скарги на погане самопочуття, сон, погіршення апетиту, апатія; Втрата інтересу до навчання у школі.

Ступень дезадаптації залежить від багатьох факторів, серед яких є такі, на які школа не може впливати: рівень стану здоров’я і розвитку дитини; рівень тренованості адаптаційних можливостей; позитивний стиль відносин в сім’ї дитини, відсутність конфліктного фону в сім’ї; позитивні установки в сім’ї; сприятливий соціальний статус дитини до вступу в 1 клас; вік початку систематичного навчання.

Зміна режиму життєдіяльності. Дорослий повинен чітко, зрозуміло розкривати вимоги та доброзичливо контролювати їх виконання, використовуючи переважно схвалення дій дитини. Специфіка відносин з учителем. Учитель займає іншу позицію, ніж вихователь дошкільного закладу. Він оцінює, насамперед, результати діяльності учня, а не його особистість. Дитина ж прагне до схвалення своїх дій з боку дорослого, а при відсутності схвалення вважає, що дорослий його "не любить". Нові вимоги в сім'ї, члени якої починають серйозніше ставитись до дитини, до її діяльності в школі. Зростає обов'язковість у поведінці дитини. У центрі відносин з батьками - результати й процес учіння. Згасання інтересу до школи при появі перших труднощів у навчанні, коли потрібно докласти зусиль, проявити наполегливість, працелюбність. Подальший розвиток позитивної навчальної мотивації залежить від формування навчальної діяльності. Основні проблеми соціалізації молодшого школяра

Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки та пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус. Високий рівень адаптації

Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками. Середній рівень адаптації

Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Низький рівень адаптації

(робота над режимом школяра) Учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи (пантоміма, малюнки), будують свій план шкільного дня і обґрунтовують його. Першокласники обговорюють, що на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що – допомагає стати справжніми школярами.

вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.

(контроль освоєння введених раніше правил і прийомів роботи) Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі.

(обмінюються враженнями про шкільне життя) * малюють, що їм найбільше запам'яталося і сподобалося в школі, розподіляють суспільні доручення; * свято "Посвята в учні".

• створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини; • формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;  • обов'язкове знайомство з учнями інших класів і можливість їх спілкування після школи;  • неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків тощо);  • урахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання;  • надання дитині самостійності в навчальній роботі;  • заохочення дитини. Моральне стимулювання досягнень дитини. Розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини. 

• He віднімай чужого, але і своє не віддавай.  • Попросять - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.  • Не бийся без причини.  • Кличуть грати - йди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.  • Грай чесно, не підводь своїх товаришів.  • Не дражни нікого, не випрошуй нічого. Два рази нікого ні про що не проси.  • Через оцінки не плач, з учителем не сперечайся і не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.  • Не наговорюй ні на кого.  • Намагайся бути акуратним.  • Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.  • Пам'ятай: ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх. Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!

1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.  2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.  3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).  4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.  5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.  6. Розвивати комунікабельні здібності.  7. Підтримувати бажання вчитися.  8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.  9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом. 

Порада 1. Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це вашу увагу. Порада 2. Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації. Порада 3. Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині. Порада 4. Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і почуватися впевнено. Порада 5. Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Порада 6. Мудре ставлення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.  2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.  3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.  4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем. 

щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для самої дитини і членів його сім'ї радісними і впевненим

Дякую за увагу!