Презентація на тему:
Адаптація першокласника до школи

1 вересня Підготувала Кащенко Ірина Петрівна, вчитель початкових класів Уманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 ім. В.І.Чуйкова Уманської міської ради Черкаської області

«Бути готовим до школи - не означає вміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи - означає бути готовим всьому цьому навчитися.» Венгер Л. А.

1.У цей час відбувається зміна провідного виду діяльності: місце гри поступово займає навчання. 2. Кістково-сполучний апарат дитини відзначається гнучкістю, у кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта. 3. У першокласників повільно розвиваються дрібні м’язи кисті, через що вони відчувають значні труднощі в оволодінні графічними навичками. 4. Діти в цьому віці дихають частіше, ніж дорослі, тому для підтримання їхньої працездатності важливо, щоб у приміщенні було чисте повітря. 5. Поряд з мимовільним запам’ятовуванням розвивається довільна пам'ять, найпростішим способом розвитку якої є переказ.

6. Мислення першокласників конкретно-образне, але під впливом навчання у його структурі зростає роль абстрактних компонентів. Це виявляється в здатності аналізувати і узагальнювати, розв’язувати задачі, висловлювати власні судження, міркування. 7. Інтенсивно збільшується словниковий запас, зростає кількість слів у реченнях. Тому важливо привчати дітей висловлюватись чітко, говорити у відповідному темпі, контролювати своє мовлення. 8. Увага першокласників мимовільна, нестійка. Діти активно реагують на нове, яскраве, незвичне, часто відволікаються від роботи. Розвиток довільної уваги здійснюється шляхом включення у навчальну діяльність. 9. Процеси гальмування починають переважати над процесами збудження, що створює важливі передумови для формування певних вольових якостей: здатності проявити зусилля з метою подолання труднощів, утриматися від небажаних вчинків, контролювати і оцінювати себе. 10. Діти цього віку характеризуються підвищеною емоційною вразливістю, тому важливо у процесі спілкування враховувати внутрішній стан дитини, розумно застосовувати заохочення і покарання, вміло володіти словом.

це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності; невміння довільно керувати своєю поведінкою; невміння увійти в темп шкільного життя (частіше зустрічається в соматично ослаблених дітей, із затримками розвитку, слабким типом нервової системи); шкільний невроз або «фобія школи» - невміння розв’язати протиріччя між сімейними і шкільними «ми».

Зміна режиму життєдіяльності. Дорослий повинен чітко, зрозуміло розкривати вимоги та доброзичливо контролювати їх виконання, використовуючи переважно схвалення дій дитини. Специфіка відносин з учителем. Учитель займає іншу позицію, ніж вихователь дошкільного закладу. Він оцінює, насамперед, результати діяльності учня, а не його особистість. Дитина ж прагне до схвалення своїх дій з боку дорослого, а при відсутності схвалення вважає, що дорослий його "не любить". Нові вимоги в сім'ї, члени якої починають серйозніше ставитись до дитини, до її діяльності в школі. Зростає обов'язковість у поведінці дитини. У центрі відносин з батьками - результати й процес учіння. Згасання інтересу до школи при появі перших труднощів у навчанні, коли потрібно докласти зусиль, проявити наполегливість, працелюбність. Подальший розвиток позитивної навчальної мотивації залежить від формування навчальної діяльності.

Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

(робота над режимом школяра) Учні отримують перший досвід учбової співпраці в групах. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи (пантоміма, малюнки), будують свій план шкільного дня і обґрунтовують його. Першокласники обговорюють, що на їх погляд найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що – допомагає стати справжніми школярами.

вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи (правильність, акуратність, краса, старанність, інтерес та ін.) і способи, як всього цього можна досягти.

(контроль освоєння введених раніше правил і прийомів роботи) Важливо, щоб вчитель створив ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цьому етапі є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнучи домовитися в ситуації зіткнення думок. Найнепростішою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного. Шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи учні оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і обстоювали свою думку, аналізують труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу наскільки по-шкільному працюють діти, і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.

(обмінюються враженнями про шкільне життя) * малюють, що їм найбільше запам'яталося і сподобалося в школі, розподіляють суспільні доручення; * в шкільному дворі вони беруть участь в конкурсі малюнків на асфальті; * закінчується адаптаційний період першокласників святом "Посвята в учні".

• створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини; • формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;  • обов'язкове знайомство з учнями інших класів і можливість їх спілкування після школи;  • неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків тощо);  • урахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання;  • надання дитині самостійності в навчальній роботі;  • заохочення дитини. Моральне стимулювання досягнень дитини. Розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини. 

• He віднімай чужого, але і своє не віддавай.  • Попросять - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись.  • Не бийся без причини.  • Кличуть грати - йди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно.  • Грай чесно, не підводь своїх товаришів.  • Не дражни нікого, не випрошуй нічого. Два рази нікого ні про що не проси.  • Через оцінки не плач, з учителем не сперечайся і не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть.  • Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.  • Намагайся бути акуратним.  • Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому.  • Пам'ятай: ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх. Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів! Правила Симона Соловейчика

1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.  2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.  3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).  4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.  5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.  6. Розвивати комунікабельні здібності.  7. Підтримувати бажання вчитися.  8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.  9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом. 

Порада 1. Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це вашу увагу. Порада 2. Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації. Порада 3. Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині. Порада 4. Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і почуватися впевнено. Порада 5. Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя. Порада 6. Мудре ставлення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих неприємностей дитини.

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.  2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.  3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.  4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем. 

щоб найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для самої дитини і членів його сім'ї радісними і впевненими.

Бєлкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.  Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998.  Бугайова М.М. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності / / Поч. школа., 2004, № 2.   Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005. Ніконенко В. До Адаптація першокласників до школи. / / Інтернет-ресурс: Netparents. ru., 02.10 2006 Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. / Під ред.Д.Б. Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988. Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника / / Поч. школа., 2005, № 5. Тишко Ірина «Педагогічна адаптація першокласників до навчання в школі: поради для батьків» http://inmukachevo.com.ua/novini-suspilstva/927-pedagogichna-adaptacija-pershoklasnikiv-do-navchannja-v-shkoli-poradi-dlja-batkiv.html Матеріали власного сайту “Вчитель вчителю, учням та батькам” http://teacher.at.ua/