Презентація на тему:
Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях. Зміст і організація режимно-обмежувальних заходів у епідемічних осередках

Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях. Зміст і організація режимно-обмежувальних заходів у епідемічних осередках Кафедра медицини катастроф і військової медицини Автор: Cт. викл. Ярошенко М.Б. Лекція 7

1.Засвоїти причини виникнення та медико-тактичну характеристику епідемічних осередків інфекційних захворювань у районах НС. 2.Вміти організовувати санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи в осередку бактеріологічного забруднення, в осередку масових інфекційних захворювань. 3.Засвоїти і володіти режимно-обмежувальними заходами в епідемічних осередках (карантин,обсервація). 4.Знати особливо небезпечні інфекції і володіти санітарно-гігієнічними та протиепідемічними заходами при виникненні цих інфекцій. Мета лекції:

Причини виникнення та медико-тактична характеристика епідемічних осередків інфекційних захворювань у районах надзвичайних ситуацій. Організація санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів в осередку бактеріологічного забруднення. Організація роботи лікувально-профілактичних установ у разі виникнення осередків масових інфекційних захворювань. Зміст і організація режимно-обмежувальних заходів в епідемічних осередках (карантин, обсервація). Особливо небезпечні інфекції, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи при виникненні випадків цих інфекцій. Ключові питання:

Причини виникнення і характеристика можливих епідемічних осередків під час НС Надзвичайна ситуація для санітарно-епідемічної служби - це різкі, часто непередбачені зміни в звичайній обстановці, що виникнули в результаті катастрофи і її наслідків, і характеризуються численними людськими жертвами, масовими захворюваннями і ураженням людей, різким погіршенням санітарно-епідемічної обстановки і вкрай складною епідемічною ситуацією.

руйнація комунальних об'єктів (системи водопостачання, каналізації, опалення тощо); різке погіршення санітарно-епідемічного стану території в зв'язку з руйнацією хімічних, нафтопереробних і інших промислових підприємств, наявністю трупів людей і тварин, продуктівтваринного і рослинного походження, що гниють; Можливість виникнення епідемічних осередків у районах стихійних лих і катастроф залежить від багатьох причин. Як відомо з досвіду ліквідації наслідків землетрусу у Вірменії (1988), аварії на Чорнобильській АЕС (1986) та інших катастроф, такими причинами можуть бути:

масове розмноження гризунів, поява епізоотій серед них і активізація природних осередків; інтенсивна міграція організованих і неорганізованих контингентів людей, пересування рятувальників, різноманітних сил і засобів, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; зміна сприйнятливості потерпілого населення до інфекцій за рахунок виникнення стресових станів тощо; зниження ефективності роботи санітарно-епідеміологічних і лікувально-профілактичних установ, що раніше розташовувалися в зоні катастрофи.

В екстремальних ситуаціях особливе значення отримує і своєчасно організоване управління протиепідемічною роботою, і попередження про погіршення санітарно-епідемічного стану районів лиха. Заходи повинні відповідати звичайній системі управління в службі ЕМД у НС, враховувати загальні принципи організації протиепідемічної роботи, особливості гігієнічного стану навколишнього середовища під час різноманітних катастроф і багатофакторність їхнього впливу на епідемічні наслідки.

У районах стихійних лих та інших НС епідемічним осередком варто вважати територію, на якій у визначених тимчасових і просторових межах відбулося зараження людей збудниками заразних хвороб і набуло масового характеру поширення інфекційних захворювань.

Ці межі визначають такі чинники епідемічного осередку: - наявність у зонах катастроф неізольованих інфекційних хворих серед потерпілого населення і можливість поширення ними збудників; - уражені, що потребують госпіталізації, сприймаються як фактор ризику зараження; - здорове населення, що контактувало з інфекційними хворими і перебуває в обсервації, оцінюється як фактор ризику зараження; - зовнішнє середовище, яке є небезпечним для зараження людей.

Кожна окрема інфекційна хвороба серед різноманітних груп населення навіть у тому самому регіоні лиха поширюється неоднаково. На інтенсивність виникнення і поширення інфекційних захворювань істотний вплив мають комунально-побутовий устрій і санітарно-гігієнічні умови життя людей у зонах катастроф і в місцях розміщення, куди евакуюється населення, а так само особливостями сприйнятливості організму людей до кожної окремо узятої хвороби в екстремальних ситуаціях.

Потенційна небезпека зараження людей залежить від комунальної характеристики, що включає: - географічне положення і кліматичні умови, економічні ресурси і соціально-економічний статус; - рівень гігієни в житлах; - медичне спостереження і профілактику; - систему водопостачання питною водою і харчовими продуктами; - систему очищення і каналізації; - міграцію, контакти з тваринними; - спалахи інфекцій та епідемічні хвороби.

Організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів Соціально-економічні і медико-санітарні протиепідемічні заходи повинні проводитися не тільки медичними, але і немедичними силами та засобами. До медичних сил і засобів системи протиепідемічного захисту населення відносяться: - амбулаторно-поліклінічні установи; - станції швидкої і невідкладної медичної допомоги; - центри екстреної медичної допомоги; - лікувальні (стаціонарні) установи і прибулі в район лиха лікувально-профілактичні установи; - медичні формування (бригади екстреної медичної допомоги різного профілю); - установи і формування санітарно-епідеміологічної служби (санітарно-епідеміологічні загони, санітарно-профілактична бригада, протиепідемічна бригада тощо); наукові і медичні установи.

Немедичні сили і засоби включають: - територіальні та регіональні адміністративні органи, надзвичайні протиепідемічні комісії тощо; - господарські органи і установи, підприємства, організації; - рятувальні формування різноманітних міністерств і відомств, підрозділи МВС, МО; - населення.

У перші години після катастрофи повинна проводитися поглиблена медична розвідка за участю спеціалістів, підготовлених до роботи в екстремальних умовах: лікарів-гігієністів, токсикологів, радіологів, епідеміологів, паразитологів, а також представників служб комунально-побутового забезпечення.

За результатами такої розвідки санітарно-епідеміологічний стан району НС може бути визначене як благополучне, хитливе, неблагополучне і надзвичайне. Благополучний стан - інфекційні захворювання серед населення відсутні або мають місце поодинокі випадки захворювання, які не пов'язані між собою. Хитливий стан - серед населення з'являються окремі не зареєстровані раніше інфекційні захворювання, виникають групові захворювання без подальшого поширення, тобто без ознак епідемії.

Несприятливий стан - виникають групові інфекційні захворювання з тенденцією до подальшого їхнього поширення або відзначаються поодинокі випадки захворювання особливо небезпечними інфекційними хворобами (чума, холера тощо). Надзвичайний стан - виникає епідемія або відзначаються групові ураження особливо небезпечними інфекційними захворюваннями.

Під осередком бактеріального зараження варто розуміти міста, населені пункти (місця тимчасового розміщення населення) або об'єкти народного господарства, що піддалися зараженню бактеріальними засобами. Межами осередку зараження в таких випадках є межі цих міст, окремих населених пунктів або об'єктів народного господарства.

Всі заходи щодо локалізації і ліквідації осередків ураження біологічними агентами проводяться згідно з планом протибактеріологічного захисту, що завчасно розробляється спеціалістами санітарно-епідеміологічної служби разом із співпрацівниками загальнолікарської мережі. План погоджується з вищим органом охорони здоров'я і затверджується мером міста, адміністрацією району, міста тощо. Рішення про введення плану протибактеріологічного захисту населення приймає Надзвичайна протиепідемічна комісія (НПК).

Загальне керівництво і контроль за проведенням заходів щодо локалізації і ліквідації осередку лиха здійснює НПК. У задачі НПК входить: - затвердження плану ліквідації осередку; - визначення термінів уведення і зняття обмежувальних і режимних заходів; - надання адміністративної, консультативної і методичної допомоги службам; - заслуховування відповідальних осіб про стан роботи з ліквідації осередку; - коригування плану ліквідації осередку в залежності від обстановки, що укладається.

У загальній системі заходів, спрямованих на локалізацію і ліквідацію осередків інфекційної захворюваності, головне місце приділяється карантинним (обсерваційним) заходам.

Під карантином варто розуміти систему державних заходів, що включають режимно-ізоляційні, адміністративно-господарські, протиепідемічні, санітарні і лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на локалізацію і ліквідацію осередків інфекційних захворювань. Уведення карантину передбачає обов'язкове проведення таких основних груп заходів: - оточення осередку або збройної його охорони, уведення в осередку комендантської служби; - суворий контроль за в'їздом і виїздом населення і вивозом майна із зони карантину; - заборона проїзду автомобільного транспорту через осередок зараження; - створення обсерваторів і проведення заходів щодо обсервації осіб, що знаходилися в осередку і вибувають за межі карантинної зони;

- обмеження спілкування між окремими групами населення; - установлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, торгової мережі і підприємств громадського харчування, об'єктів народного господарства, в залежності від епідемічної обстановки , що укладається , з умовою забезпечення їхньої безперебійної роботи; забезпечення населення продуктами харчування і промислових товарів першої необхідності з дотриманням протиепідемічного режиму; - санітарна експертиза продуктів харчування і питної води;

- установлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних установ; - проведення заходів щодо знезаражування об'єктів зовнішнього середовища, промислової продукції і санітарної обробки населення; проведення екстреної і специфічної профілактики; - раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція і госпіталізація; - знищення переносників захворювання (дезінсекція та дератизація); - контроль за суворим виконанням населенням, підприємствами, міністерствами і відомствами встановлених правил карантину; - проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення тощо.

У загальній системі попереджувальних і протиепідемічних заходів у випадку виникнення висококонтагіозних інфекційних захворювань велике місце приділяється екстреній профілактиці. Екстрена профілактика - це комплекс медичних заходів, здійснюваних стосовно людей, що зазнали інфікування збудниками небезпечних інфекційних захворювань, із метою попередження розвитку в них інфекційного процесу. До цього заходу приступають негайно - із моменту появи інформації про зараження або захворювання людей небезпечними інфекціями, а також під час спалахів серед населення інфекційних хвороб невідомої етіології.

Екстрена профілактика поділяється на загальну і спеціальну. Загальна екстрена профілактика проводиться до встановлення виду збудника, що викликав інфекційне захворювання. Спеціальна екстрена профілактика проводиться після встановлення виду мікроорганізма, його антибіотикочутливості і підтвердження клінічного діагнозу в інфекційних хворих.

Карантин може бути замінений обсервацією під час таких інфекційних захворювань, як бруцельоз, черевний тиф, риккетсіози, глибокі мікози тощо, тобто за інфекцій, де людина не є джерелом інфекції або якщо виявлені збудники не відносяться до особливо небезпечних інфекцій. При цьому заміна карантину режимом обсервації провадиться тільки після проведення дезінфекції або самознезаражування об'єктів зовнішнього середовища і повної санітарної обробки населення в осередку зараження.

Обсервацією називається система обмежувальних заходів, що передбачає проведення ряду лікувально-профілактичних заходів щодо попередження поширення інфекційних захворювань і посилення медичного спостереження.

Під час обсервації передбачається проведення таких заходів: - обмеження виїзду, в'їзду, транзитного проїзду усіх видів транспорту обсерваційною територією; - знезаражування об'єктів зовнішнього середовища; - активне, раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація; - проведення санітарної обробки зараженого населення; - проведення екстреної профілактики серед осіб, що піддалися загрозі зараження; - посилення ветеринарно-бактеріологічного контролю за зараженістю сільськогосподарських тварин і продуктів тваринництва; - уведення протиепідемічного режиму роботи медичних установ.

РЕЖИМ РОБОТИ ІНФЕКЦІЙНОГО СТАЦІОНАРУ ТА ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ У НЬОМУ Усі приміщення, призначені для розгортання постійних чи тимчасових інфекційних стаціонарів, повинні бути попередньо ретельно прибрані і продезинфіковані. Режим роботи стаціонару встановлюється так, щоб попередити можливість зараження обслуговуючого персоналу, перешкодити винесенню інфекції за межі лікувальної установи і заносу її іззовні.

Бактеріальні особливо небезпечні інфекції Сибірська виразка – гостре інфекційне захворювання сільськогосподарських тварин і людей. При порушенні екологічної рівноваги зараження людини відбувається через пошкоджену шкіру, травильний канал, дихальні шляхи. Сибіровиразкова бацила являється винятково висококонтагіозною стосовно людини і тварин (корів, коней, свиней, овець, коз).

Холера – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується важкою інтоксикацією, знезводнюванням організму, блювотою, сильним поносом і різким ослабленням організму. Чума – гостре, висококонтагіозне інфекційне захворювання з високою летальністю (від 30 до 90 %). Збудник чуми – паличка чуми – зберігає життєздатність у воді до 30 діб, на поверхні хліба, овочів – декілька тижнів, у молоці – до 3 міс., у грунті – до 2 міс., у трупах загиблих людей – до 7 міс.

Виявлення навіть одиничних захворювань особливо небезпечної бактеріологічного осередку, термінової ізоляції хворих, проведення жорстких режимно-обмежувальних заходів (введення карантину), роз'єднання населення на окремі групи і виключення між ними контакту, проведення в терміновому порядку епідеміологічного обстеження району стихійного лиха, екстреної неспецифічної і специфічної профілактики всього населення регіону, лікування хворих особливо небезпечною інфекцією і спостереження за населенням, яке інфекції завжди потребує самих екстрених заходів щодо локалізації контактувало з ними.

Дякую за увагу !