Презентація на тему:
Наука і влада. Проблеми державного реглювання науки

Наука і влада. Проблеми державного реглювання науки Підготувла: Студентка групи МБС-112 Строгалова Анна

Нормативно-правова база державного управління у сфері науки визначає «правила гри» стосовно впливу держави на наукову галузь. Керуючись ними, суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері науки здійснюють функції щодо державного регулювання зазначеної сфери. Водночас, важливо орієнтуватись у тих напрямах, які для держави є основними, пріоритетними, на реалізацію яких звертається основна увага та зосереджуються основні зусилля.

Держава не в змозі підтримувати всі наукові дослідження у пов ному обсязі. Йдеться як про значні матеріальні витрати, так і про ефективність розподілу бюджетних коштів. 3 метою оптимізації підтримки вітчизняної науки доцільно визначатися з пріоритетами, себто з тими науковими напрямами (колективами), які здатні забезпечити суттєві позитивні наукові результати чи значну користь практиці. Це завдання вирішується за допомоги експертної діяльності.

Наукова і науково-технічна експертиза - діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінювання науково-технічною рівня об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів. Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають: державні цільові наукові та науково-технічні програми, міждержавні наукові і науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території, галузеві та міжгалузеві програми у сфері наукової та науково-технічної діяльності, інноваційні програми та проекти державного значення (Закон України від 10 чютого 1995 р N° 51/95-ВР «Про наукову і науково-технічну експертизу»).

Загалом метою визначення пріоритетних напрямів наукових досліджень є концентрація ресурсів держави на провідних напрямах науково-технологічного розвитку, забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок. Визначені пріоритетні напрями наукових досліджень зобов'язують органи виконавчої влади України всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реалізацію відповідних пріоритетних напрямів, і концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності (крім видатків на оборону) у розмірі не менше 1,7% ВВП України. Видатки на наукову і науково-технічну діяльність є захищеними статтями видатків Державного бюджету України. Ці норми чинного законодавства позитивно впливають на стан державного регулювання у сфері науки, оскільки вказані відсотки не зменшуються залежно від політичних, соціально-економічних чи інших чинників.

Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом: а) базового фінансування; б) програмно-цільового фінансування. Базове фінансування надається для забезпечення: - фундаментальних наукових досліджень; - найважливіших для держави напрямів досліджень, зокрема в інтересах національної безпеки та оборони; - розвитку інфраструктури наукової та науково-технічної діяльності; - збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання; - підготовки наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі для: науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки; забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням; проектів, що виконуються в межах міжнародного науково-технічного співробітництва (Закон України від 13 грудня 1991 р. № 1977~ХП «Про наукову і науково-технічну діяльність»). Для реалізації цієї ж ідеології в Україні створено Державний фонд фундаментальних досліджень, метою діяльності якого є підтримка на конкурсній основі фундаментальних наукових досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук, що проводяться науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими. Фонд є державною науковою установою, що належить до сфери управління МОН.

Одним із найбільш значущих практичних вгілень результатів наукової діяльності є інновації, під якими необхідно розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Таким чином, інноваційна діяльність спрямована на використання результатів наукових досліджень, і, як наслідок - зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігальних технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Дякую за увагу!