Презентація на тему:
Систематизація кісткових утворень

Систематизація кісткових утворень Запорізький державний медичний університет Кафедра анатомії людини, оперативної хірургії та топографічної анатомії Мартинов Д. В., Чернявський А. В. 2012

Актуальність теми Для студента 1-го курсу медичних вузів, що ще не почав вивчати латинську мову, вивчення анатомії й зокрема такого розділу анатомії, як остеологія, викликає цілий ряд труднощів. Відомо, що в організмі людини кількість кісток, з урахуванням сесамоподібних кісток – більш ніж 210. Відповідно до українського стандарту міжнародної анатомічної класифікації на кістках виділяють 900 структур, з них на кістках черепа - приблизно 500. Тільки на двох кістках, скроневій і клиноподібній, виділяють понад 140 структур. Не розуміючи значення й походження більшості назв, студент змушений їх заучувати механічно. Крім того, навіть зовні схожі утворення на кістках можуть мати різні латинські або грецькі назви, що відображають їхнє походження. Тому є доцільним систематизувати кісткові утворення, що не було зроблено до цього, з метою полегшення розуміння та запом’ятовування назв утворень при вивченні анатомії

Мета роботи Провести систематизацію кісткових утворень з урахуванням розмірів, розташування, форми, формування структури в онтогенезі та історичного походження терміна.

Методи та матеріали В роботі використовувалися препарати кафедри анатомії людини, оперативної хірургії та топографічної анатомії ЗДМУ: кістки скелета у кількості – 150, черепа жіночі та чоловічі – 15. Для систематизації структур були використани класичні методи анатомічного дослідження: описовий, морфометричний та макроскопічний. У роботі зроблена спроба систематизувати назви кісткових структур з обліком їхніх візуальних характеристик, особливостей їхнього формування в онтогенезі, а також історичного походження терміна.

Кісткові утворення Структури, які розташовуються на поверхні Структури усередині кістки

Внутрикісткові утворення Об'ємні Пласкі

Отвори Отвір – діра, відкритий проріз у якому-небудь твердому об'єкті, це наскрізні утворення, різні за формою й діаметром. У російській мові походить від дієслова отверзати (отверзнуть), далі від ст. - слав. отврѣти «відкрити». За походженням термін foramen - має походження, що пов'язане із трудовою діяльністю людини - свердлінням будь-яких предметів. У номенклатурі так само використовується синонім слова foramen - porus (porus acusticus externus). Porus - термін грецького походження, від слова poros (гр.- вихід, отвір, шлях, нора). Останній термін використовується для отворів, що ведуть у нороподобні утворення.

Механізм формування отворів у онтогенезі В основі формування отворів лежить відношення кістки до судин і нервів, які формуються поряд, що надалі визначає їхній розмір і форму. У зв'язку з тим, що отвори формуються навколо судин і нервів, що проходять, на стадії перетинчастого скелета, вони є найбільш ранніми структурами на кістці. Відомо, що вторинні кістки проходять три стадії розвитку: сполучнотканинну, хрящову й кісткову. Первинні кістки минають хрящову стадію, переходячи відразу від сполучнотканинної до кісткової. Надалі, як хрящова, так і кісткова тканина тільки обмежують за ходом судину або нерв, формуючи отвір.

Отвори Круглі Овальні Протяжні по довжині

Круглі отвори формуються, якщо нерв або судина проходять перпендикулярно до кістки (foramen transversum) Якщо ж нерв проходить під кутом до площини кістки – отвір овальний або неправильної форми з рівними краями (foramen ovale).

Якщо нерв або судина входять у кістку майже паралельно поверхні - утворюється отвір з нерівним краєм, протяжний по довжині – щілина (hiatus canalis nervi petrosi majoris et minoris).

До отворів можна віднести й такий різновид отворів як апертура. У випадку, коли через отвір відкривається порожнина - його називають - apertura (apertura sphenoidalis).

У тих випадках, коли багато отворів утворюється навколо артеріол або дрібних нервів (діаметр не більше 100 мкм) на певній площі – отвори мають точковий характер і називаються foramina (від лат. прикметника foraminosus - продірявлений, багатий отворами). Найбільш вдалим прикладом є foramina olfactoria на lamina cribrosa.

Поглиблення Поглиблення – не наскрізна структура, місце на поверхні, що перебуває нижче, глибше щодо рівня навколишньої поверхні кістки. Походить від дієслова поглибити, далі від прикметника глибокий, від праслав. форми, від якої походять: старо-слав. глѫбокъ (грецьк. βαthύς), рус., укр. глубокий.

Яма, ямка - якщо поглиблення в кістці має локальний характер, округлу форму й діаметр якого значно менше, ніж глибина, таке поглиблення називається - яма (fossa olecrani). Альвеола (лат. – alveolus - корито) - різновид поглиблень на верхній і нижній щелепі, значної глибини, у яких розташовуються зуби (аlveola dentalis).

Якщо судина або нерв проходить строго паралельно кістці, доторкуючись із поверхнею, утвориться поглиблення – борозна - sulcus ( від лат. sulcare - борознить) (sulcus sinus sigmoidei). Це може бути відбиток прилягаючої артерії, вени або венозного синуса твердої мозкової оболонки, які постійно давлять на кістку й поступово в постнатальному періоді до зрілого віку утвориться борозна на кістках.

У випадку, якщо судина або нерв у процесі розвитку зміщується на край сполучнотканинної, хрящової або кісткової моделі кістки, в плодовому періоді утворюється не отвір, а поглиблення краю кістки – вирізка (incisura scapulae).

У тих випадках, коли судина або нерв поринають у кістку глибше, замість вирізки формується отвір. На препараті черепа над лівою орбітою присутній foramen supraorbitale, над правою - incisura supraorbitalіs. На малюнку праворуч foramen й incisura scapulae (Препарати кафедри анатомії людини ЗДМУ).

Кісткові виступи Структурами протилежними поглибленням є кісткові виступи, які піднімаються над поверхнею кістки. Виступ - ділянка поверхні об'єкта, що піднімається, виступає щодо інших ділянок, далі інших віддалений від центра об'єкта. В російській мові походить від дієслова виступати, з ви- і ступати, далі від праслав’янськ. форми, від якої походять: др. - рус. ступити, др. - слов. стѫпити (ін. -грецьк. πατεῖν), рус. ступати, ступити, укр. ступати, ступити.

При невеликому розмірі сухожилка й незначній тракції утвориться горбок (tuberculum) - горбок у вигляді вузлика, пухлини, незначного виступу (зменшувальне від лат. tuber - пагорб, шишка). (tuberculum majus et minus humeri) У тих випадках, коли м'яз має широкий, тонкий сухожилок або прикріплюється за допомогою фасції, відбувається формування кісткових ліній (linea glutea).

Якщо тракція більше виражена – утворюються різної форми відростки (processus). Структури, в яких висота переважає над шириною основи. Залежно від напрямку сили впливу, відростки можуть мати різну форму: а. пряму (напр. - processus spinosus). Processus - термін походить від лат. pro (префікс) - перед + cedere (дієслово) – выступать. в. вигнуту, такий відросток називається ріг (cornu minus et majus ossis hyoidei) – якщо відросток незначно зігнутий по осі (напр. - cornu sacralе). Якщо відросток зігнутий по осі значно - він називається гачок - hamulus (лат. hamus - гак) (напр.- hamulus ossis hamati).

Особливою формою відростків є: Acromion - відросток лопатки (грецьк. Akros - найвища точка + omos - плечі) і Olecranon - ліктьовий відросток (грецьк. - Olene - лікоть + Akros - найвища точка). При більшій площі сухожилка й незначній тракції - утворюється горбистость - tuberositas ( від лат. tuber - бугор + os, itos - суффікси) (tuberositas tibiae).

Вертлюг - trochanter(від лат. trochao (дієслово) – бігати, вертіти). Останній термін позв'язаний з розумінням зв'язку між формуванням вертлюга й можливістю рухатися, зокрема бігати. (trochanter femoris major et minor) Надвиросток - epicondylus (греч. epi- (префікс) - над + kondylos), кістковий виступ над виростком, куди прикріплюються сухожилки й фасції м'язів, і не бере участь в утворенні суглоба. (epicondylus humeri medialis)

Голівка – caput (лат. caput – голова) - генетично детерміноване кісткове утворення для формування суглобів кулястої форми, розташовується на проксимальному або дистальному епіфізі кістки (caput humeri). Блок – trochlea (грецьк. - trochilia - воріт, валик, блок) - виступ особливої форми (наближеної до циліндричної), що бере участь в утворенні суглобів. (trochlea tali)

Кісткова мушля – concha (греч. – черепашка, раковина) - плоский вигнутий виріст на поверхні кістки, який за формою нагадує мушлю. Такі вирости є в порожнині носа (сoncha nasalis) - збільшують площу поверхні порожнини носа й розділяють її на носові ходи. Кісткова дуга - arcus (лат. arcus – лук, дуга, арка) - дугоподібно вигнутий виступ, між яким і поверхнею кістки утворюється отвір (аrcus zygomaticus). Такі виступи формуються шляхом зрощення двох відростків.

Крило - ala (лат. ala – крило птаха, що рухається) - плоский кістковий виступ, за формою нагадує крило птаха. Кіль - rostrum (лат. rostrum – кіль, дзьоб птаха, морда тварини) - плоский кістковий виступ, що нагадує за формою кіль човна.

Канали - при зануренні судини або нерва в товщу кістки, що формується, відбувається утворення об'ємного кісткового каналу (canalis, від лат. canalis - труба, жолоб, водопровід), із вхідним і вихідним отвором (canalis caroticus з foramen caroticum internum et foramen caroticum externum). Термін має походження від єгип. canna - очерет й у цілому позначає хід усередині чогось.

Для позначення комплексних утворень великого діаметра, частіше обмежених декількома кістками, замість каналу використовується термін - прохід, хід (meatus, від лат. дієслова meare - ходити, проходити) (meatus acusticus externus). Пазуха - sinus (лат. sinus - пазуха, затока) - порожнина неправильної форми, відносно великих розмірів, з'єднана з повітряносними шляхами. Такі пазухи розташовуються в кістках черепа й мають дві основні функції - по-перше, знизити масу кісток черепа й, по-друге, збільшити площу поверхні повітряносних шляхів (sinus frontalis).

Комірка - сellula (греч. celo - ховаю, cella - кімната + суф. - ula - коморка) - множинні утворення усередині кістки, відносно невеликих розмірів і невизначеної неправильної форми (cellulae ethmoidales).

Висновки: З огляду на розташування структури на кістках можна розділити на структури, які розташовуються на поверхні й структури усередині кістки. З огляду на візуальні характеристики всі поверхневі кісткові утворення доцільно поділити на три основні групи: отвори, поглиблення, виступи. Отвори за формою доцільно поділити на локальні та протяжні. Поглиблення за формою доцільно поділити на локальні та протяжні по довжині. Виступи за формою доцільно поділити на виступи з відносно вузькою основою й виступи з відносно широкою основою. Структури у середині кістки доцільно поділити на об’ємні, які поділяються на наскрізні та ті, що закінчуються сліпо та плоскі структури.

Дякуємо за увагу!