Презентація на тему:
ГРИП та інші ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ (J10). МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ (А39). ДИФТЕРІЯ (А36)

ГРИП та інші ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ (J10). МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ (А39). ДИФТЕРІЯ (А36) Grippe (influenza). Infectio meningococceae. Diphtheria

Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) – велика група вірусних і бактерійних інфекцій дихальних шляхів, які характеризуються гарячкою, інтоксикацією та катаральними явищами.

ОСНОВНІ НОЗОЛОГІЧНІ ФОРМИ Грип Парагрип Респіраторно-синцитіальна інфекція Риновірусна інфекція Аденовірусна інфекція

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ГРВІ Джерело збудника (пацієнт наприкінці інкубаційного періоду, хворий протягом всього захворювання, реконвалесцент) Механізм передачі – повітряно-крапельний Сприйнятливість - загальна

КЛАСИФІКАЦІЯ ГРИПУ (Ф.Г. Епштейн, 1972, з уточненнями) Серологічний тип вірусу: А (H1N1), (H2N2), (H3N2), В, С. Клінічні форми: типова, атипова (афебрильна, акатаральна, блискавична). Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий, дуже тяжкий. Ускладнення: пневмонія, гайморит, отит, синусити, тонзиліт, енцефаліт, менінгоенцефаліт, пієлонефрит, холангіт й ін.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ТА КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТИ ГРИПУ Висока контагіозність Зв’язок з епідемією Короткий інкубаційний період Раптовий початок, максимальні прояви хвороби в перші години захворювання Наявність двох провідних синдромів – токсикозу і катаральних явищ верхніх дихальних шляхів (першим виникає токсикоз, і він більш інтенсивний) Напади трахеїту Зерниста енантема на м’якому піднебінні Гарячка короткочасна – 3-5 діб Часта і тривала постгрипозна астенія

Клінічні відмінності грипу та інших гострих респіраторних захворювань Аденовірусна інфекція – початок поступовий, інтоксикація помірна, гарячка тривала фебрильна, ураження глотки, кон’юнктив, лімфаденопатія, гепатомегалія Парагрип - початок поступовий, інтоксикація незначна, температура субфебрильна, ларингіт (зміни голосу, “гавкаючий” кашель, несправжній круп) Респіраторно-синцитіальна інфекція - початок поступовий і гострий, інтоксикація помірна, температура субфебрильна, бронхіоліт Риновірусна інфекція - початок гострий, інтоксикація відсутня, температура субфебрильна або нормальна, риніт

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ГРВІ Виявлення збудника в змивах з рото- і носоглотки (при аденовірусній інфекції – також з кон’юнктив і калу) (культивування на курячих зародках або культурі тканин з подальшою ідентифікацією; виявлення вірусних антигенів методом імунофлюоресценції) Експрес-діагностика Серологічні дослідження крові (РГГА, РЗК у динаміці) Загальний аналіз крові – лейкопенія, лімфомоноцитоз, прискорена ШОЕ

ЛІКУВАННЯ ГРВІ Режим ліжковий Дієта молочно-рослинна, збагачена вітамінами, значна кількість рідини Противірусні засоби (ремантадин, арбідол, інтерферони та їх індуктори), протигрипозний імуноглобулін Жарознижувальні засоби – обережно! Показання для призначення антибіотиків наявність ускладнень вік – діти перших двох років життя, особи похилого віку наявність вогнищ хронічної інфекції тяжкий перебіг хвороби

Менінгококова інфекція – гостра інфекція дихальних шляхів, яка спричинюється менінгококом (Neisseria meningitidis) і клінічно перебігає у формі назофарингіту, менінгококцемії або менінгіту.

Джерело збудника безсимптомні носії хворі на менінгококовий назофарингіт хворі на генералізовані форми інфекції На 1 хворого припадає до 2000 носіїв

Класифікація менінгококової хвороби (В.І. Покровський та ін., 1965) Клінічні форми локалізована (менінгококоносійство, гострий назофарингіт); генералізована – менінгококцемія (типова, блискавична), хронічна, менінгіт, менінгоенцефаліт, змішана (менінгіт + менінгококцемія); рідкісні форми – ендокардит, артрит, поліартрит, пневмонія, іридоцикліт. Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий. Ускладнення: гострий набряк і набухання головного мозку, інфекційно-токсичний шок.

Особливості висипки геморагічний характер; локалізація на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі; рясна висипка; різні розміри елементів – від петехій до великих крововиливів; неправильна форма, часто зірчаста; різне забарвлення і яскравість елементів; некроз у центрі елементів висипки з утворенням дефектів;

Менінгококцемія

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА Виявлення збудника в мазках з ротоглотки, крові, ліквору забір матеріалу із ротоглотки, не торкаючись тампоном зубів, слизової щік і язика (лізоцим) при мікроскопії – грамнегативні диплококи, розташовані внутрішньоклітинно посів матеріалу на середовища з додаванням людського або тваринного білка доставка матеріалу в лабораторію при температурі 35-37 °С Серологічні дослідження крові (у динаміці з інтервалом 5-7 днів) Експрес-діагностика (РЕМА, імунофлюоресценція)

ЛІКУВАННЯ При генералізованих формах – негайна госпіталізація антибіотики у великих дозах (бензилпеніцилін 200-500 тис. ОД/кг) глюкокортикоїди дегідратація (при менінгіті) дезінтоксикация боротьба з ДВЗ-синдромом (гепарин, контрикал, свіжозаморожена плазма) При менінгококоносійстві – антибіотики у звичайних дозах, місцева санація (УФО, ультразвук, полоскання), антигістамінні, загальнозміцнюючі засоби

ПРОФІЛАКТИКА Своєчасна нейтралізація джерела збудника виявлення і госпіталізація хворих на менінгококовий менінгіт і сепсис; госпіталізація в інфекційну лікарню або ізоляція вдома хворих на менінгококовий назофарингіт та носіїв з осередків інфекції, до клінічного видужання; контроль носійства менінгококів через 5 діб після виписки із стаціонару реконвалесцентів, які відвідують дитячі заклади, школи, інтернати, мешкають у гуртожитку Медичне спостереження за контактними особами протягом 10 діб (термометрія, огляд шкіри і носоглотки) Бактеріологічне обстеження ( дітей двічі, дорослих одноразово) 10-денний карантин на дитячий заклад, який відвідував хворий, санація виявлених носіїв антибіотиками (ампіцилін, еритроміцин) Дезінфекція (провітрювання, кварцове опромінювання, вологе прибирання приміщень з використанням дезінфікуючих засобів) За епідпоказаннями – щеплення менінгококовою вакциною серогруп А, В і С

ДИФТЕРІЯ Гостра інфекційна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується фібринозним запаленням слизових оболонок рото- і носоглотки, гортані та токсичним ураженням серцево-судинної і нервової систем ЕПІДЕМІОЛОГІЯ Джерело збудника – хвора людина чи носій (реконвалесцент або здоровий) токсигенних штамів Шляхи передачі – повітряно-крапельний, контактно-побутовий (зрідка) Сприйнятливість висока, але хворіють переважно дорослі та не щеплені (або неправильно щеплені) діти Захворюваність спорадична, можливі спалахи

КЛАСИФІКАЦІЯ ДИФТЕРІЇ За локалізацією – ротоглотки, носа, гортані, трахеї та бронхів, рідких локалізацій (шкіра, очі) За тяжкістю – легка, середньотяжка, тяжка, геморагічна, гіпертоксична За поширенням – локалізована, поширена, комбінована За характером процесу – катаральна, острівцева, плівчаста Ускладнення – інфекційно-токсичний шок, ДВЗ-синдром, міокардит (ранній, пізній), полірадикулоневрит (ранній, пізній), нефрозонефрит та ін. Субклінічна (бактеріоносійство)

КЛІНІКА ДИФТЕРІЇ Підвищення температури тіла Явища інтоксикації (нездужання, загальна слабкість, біль голови) Біль у горлі - незначний Зміни ротоглотки – неяскрава гіперемія, збільшення (набряклість) мигдаликів, на їх поверхні плівка (сірого кольору, щільна, погано знімається, слизова під нею кровоточить), яка виходить за їх межі (на дужки, язичок, м’яке піднебіння) Набряк підшкірної клітковини шиї Можливий геморагічний синдром Розлади свідомості, корчі (при гіпертоксичній формі)

ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА Виявлення збудника у мазках із ротоглотки і носа (забір матеріалу на межі плівки й здорової ділянки слизової оболонки) При мікроскопії (фарбування за Нейсером) – типове розташування паличок у вигляді розчепірених пальців, зерна волютину у бактеріях Посів матеріалу на зсілу сироватку або телуритовий кров’яний агар для виділення чистої культури і визначення її токсигенності Серологічні реакції відображають стан попереднього імунітету

ЛІКУВАННЯ ДИФТЕРІЇ Негайна госпіталізація Суворий ліжковий режим Специфічне лікування – введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (від 30-40 тис. МО при локалізованій формі до 100-120 тис. МО при токсичних) (за методом Безредки) Антибіотики (пеніцилін, тетрациклін, еритроміцин та ін.) Глюкокортикоїди (при токсичних формах і крупі) Стрихнін (при токсичних формах) При крупі – інгаляції, відволікаючі, заспокійливі, бронхолітики, протинабрякові, глюкокортикоїди, протидифтерійна сироватка, антибіотики, антигістамінні, літична суміш; за показаннями – інтубація, трахеотомія

ПРОФІЛАКТИКА ДИФТЕРІЇ Планова імунізація за Календарем щеплень (вакцинація в 3, 4, 5 міс. вакциною АКДП, ревакцинація в 18 міс., 6, 11, 14, 18 років і дорослим кожні 10 років вакциною АДП-М) В осередку – медичне спостереження контактних 7 днів бактеріологічне обстеження санація виявлених носіїв заключна дезінфекція ревакцинація

Дезінфекція при захворюваннях з переважно повітряно-крапельним механізмом передачі Провітрювання та ультрафіолетове опромінення приміщень, використання для знезараження повітря аерозолів з перекисом водню (“Букет”, “Рожевий”), вологе прибирання з використанням 2/3-основної солі гіпохлориту кальцію (ДТСГК), кальцію гіпохлориту (КГ), 3 % розчину хлораміну, 1 % розчину амфолану. Харкотиння, змиви із носоглотки перемішують з подвійною кількістю деззасобів, експозиція 2 год. Посуд з-під виділень занурюють у деззасоби на 2 год. Столовий посуд кип’ятять у 2 % розчині соди 30 хв чи замочують в 1 % розчині ДТСГК, КГ чи 3 % розчині хлораміну. Постільні речі та одяг при необхідності знезаражують у дезкамерах.