Презентація на тему:
Державний борг

\

Державний борг Це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави , включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору Глобальна заборгованість - одна з характерних особливостей сучасних національних економік. Сьогодні вже неможливо знайти державу, яка б була спроможна обходитися без зовнішніх запозичень. Використання державою зовнішніх позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов'язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів, підтримки національної валюти тощо

Управління державним боргом За умови ефективного використання залучені ресурси можуть стати позитивним чинником економічного зростання. Проте збільшення заборгованості може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність Управління державним боргом - одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності.

Боргоутворювальні фактори: незбалансованість державних фінансів ; хронічний дефіцит платіжного балансу в останні роки; нестабільність грошової одиниці; імпортна енергетична залежність; неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент; значний відтік капіталу за межі України нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ. Можна визначати наступні боргоутворювальні фактори політико-економічного й фінансового характеру, що зумовили виникнення проблеми зовнішньої заборгованості в Україні та активізували зовнішні запозичення: — незбалансованість державних фінансів ще з часів початку незалежності та хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу в останні роки; — нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики енергозбереження та надмірна імпортна енергетична залежність; — неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент, значний відтік капіталу за межі України і пов'язана з ними нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ. [13] У теоретичному та практичному аспектах державне управління державним боргом, як правило, здійснюється в контексті бюджетного процесу, де законом «Про державний бюджет» на відповідний рік встановлюються граничні розміри боргу і державні гарантії його повернення. Мета політики управління боргом - одержати найвищий ефект від фінансування за рахунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому. Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління боргом держави. Тому залучені кошти повинні використовуватися для фінансування зростання виробничих потужностей. При цьому повинно збільшуватися виробництво товарів не лише для внутрішніх потреб, а й на експорт продукції. В той же час залучені боргові ресурси було б доцільно використовувати на нові технології. Якщо цього не буде, то платежі з обслуговування боргу досягнуть неприпустимо високої частки експорту та вітчизняного виробництва. В результаті комерційні кредитори, побоюючись імовірних неплатежів, скорочуватимуть кредитування країни.

мінімізація вартості зовнішніх запозичень покращення умов рефінансування переоформлення заборгованості Підтримка стабільності функціонування політичної системи. Своєчасне фінансування соціальної стабільності. Ефективне управління зовнішнім боргом неможливе без постановки чітких цілей і створення механізму для їх реалізації. Це можна вважати однією з пріоритетних задач економічної політики, вирішення якої дозволило б зменшити навантаження на бюджет з обслуговування зовнішньої заборгованості і оптимізувати політику залучення нових запозичень До економічних цілей відносяться, передусім, мінімізація вартості зовнішніх запозичень, які залучаються, покращення умов рефінансування і, або переоформлення заборгованості, зниження загальних витрат по обслуговуванню зовнішнього боргу, підвищення залучених ресурсів. До цієї групи можна також включити бюджетні цілі, такі як загладжування нерівномірності податкових надходжень і фінансування поточних бюджетних витрат. В цілому економічні цілі визначаються ступенем обтяженості країни зовнішнім боргом. Політичні цілі управління зовнішнім боргом полягають у підтримці стабільності функціонування політичної системи. До соціальних цілей відносяться, перш за все, своєчасне фінансування соціальної стабільності. Управління розміщенням залучених фінансових ресурсів характеризується як ключовий активний елемент системи управління зовнішнім боргом. Можна виділити три способи можливого використання залучених ресурсів: — фінансове розміщення тобто фінансування інвестиційних проектів та розвитку економіки. Даний спосіб є найбільш прогресивним видом використання зовнішнього боргу. При цьому надзвичайно важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які забезпечували б повернення одержаних ресурсів. — бюджетне використання, при якому за допомогою залучених ресурсів фінансуються поточні бюджетні витрати, в тому числі на обслуговування зовнішньої заборгованості. Даний спосіб є найменш ефективним; — змішане бюджетно-фінансове розміщення, коли запозичення використовують як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на розвиток економіки в цілому [18]. Роблячи висновки, мінімізація вартості

Макроекономічні ефекти боргу

Інфляційний ефект Ефект витіснення Ефект зростання відсоткових ставок Ефект чистого експорту Ефект зміни валового внутрішнього продукту Зниження темпів економічного зростання зазвичай супроводжується збільшенням рівня безробіття Серед основних теоретичних макроекономічних ефектів державного боргу, зображених на рис. 1, насамперед варто відзначити такі: 1. Інфляційний ефект. У випадку значного збільшення державного боргу в економіці може підвищитися рівень інфляції. Цей ефект зазвичай виникає внаслідок того, що залучені державою кошти не спрямовуються на стимулювання інвестиційних проектів, а видаються населенню у вигляді заробітних плат та інших соціальних виплат. Значне зростання подібних витрат спричинює ріст загального рівня цін в економіці. «Ефект витіснення» - макроекономічний ефект, який виникає тоді, коли разом зі значними обсягами державних запозичень спостерігається відволікання з ринку фінансових ресурсів, які можна було б інвестувати у виробництво [8, c. 205]. Ефект зростання відсоткових ставок. Збільшення державного боргу теоретично може призвести до зменшення чистих національних заощаджень, а згодом - до зростання відсоткових ставок [10, c. 12]. «Ефект чистого експорту» (або «подвійного дефіциту») - негативний економічний ефект, який полягає в тому, що наявність дефіциту бюджету та значного державного боргу спричинює погіршення стану торговельного балансу і поточного рахунку платіжного балансу країни. Ефект зміни валового внутрішнього продукту. Державний борг може викликати позитивний ефект, якщо залучений позичковий капітал використовується ефективно та спрямовується на фінансування інвестиційних проектів у реальному секторі економіки. Відтак збільшуються темпи економічного зростання. У випадку, якщо спрацьовує ефект зростання відсоткових ставок, теоретично можливе зменшення обсягу інвестування та рівня продуктивності праці, а з часом - валового внутрішнього продукту країни [4, с. 11-12]. 6. Зниження темпів економічного зростання зазвичай супроводжується збільшенням рівня безробіття.

Розпочалось співробітництво з МВФ Березень 2004 1й транш кредиту 2й транш кредиту 3й транш кредиту Програма МВФ «попереджуючий stand by»: З таблиці видно, що спостерігається тенденція до зростання зовнішнього державного боргу. Це зумовлено також тим, що саме в березні 2004 року почалося тісне співробітництво України і МВФ. Тоді рада директорів Міжнародного валютного фонду затвердила програму «попереджуючий stand by» для України терміном 12 місяців, згідно з якою країна може звертатися до організації з метою отримання кредиту на суму 605 мільйонів доларів США у разі різкого погіршення платіжного балансу. Програма була спрямована на забезпечення тривалої макроекономічної стабільності та підтримку сталого економічного зростання. І якщо до настання кризи Україні не відчувала необхідності звернення за позикою, то через стрімкий економічний спад уряд країни прийняв рішення звернутися до організації за допомогою. У кінці жовтня 2008 року МВФ підтвердив готовність виділити Україні кредит на суму 16,5 мільярдів доларів США на 15 років під 4% річних для подолання проблем в економіці. На тій момент умови надання Фондом фінансової підтримки були прийняття Україною низькі заходів економічного характеру, спрямованих на вирівнювання платіжного балансу, збалансування бюджету и підтримки банківського сектора, включаючи прийняття Верховною Радою законодавчого змін, спрямованих на фінансово-економічну стабілізацію. Таким чином, перший транш кредиту МВФ 10 листопада 2008 р. України отримала перший транш кредиту stand by у розмірі 4,5 млрд. доларів США. Відразу ж після отримання коштів постало питання про подальші грошових перерахувань. Другий транш кредиту МВФ 17 квітня 2009 р. МВФ знову оголосив про готовність виділити Україні другий транш кредиту у розмірі 2, 8 мільярдів доларів США [7]. Тож, у 2009 р. зовнішній державний борг збільшився за рахунок другого та третього (3,3 млрд. дол. США) траншів кредиту МВФ. Протягом першого кварталу 2011 року обсяг України збільшився на 3,1 млрд. доларів (на 2,7%) і станом на 1 квітня 2011 року досяг 120,5 млрд. доларів (84,1% від ВВП). Сукупний зовнішній борг України в першій половині 2011 року підвищився на 6 млрд. доларів. У процентному співвідношенні приріст склав 5,1%. За даними НБУ, розмір валового зовнішнього боргу України на початок другого півріччя дорівнював 123,4 млрд. доларів. Зростання зовнішнього боргу України відбувся внаслідок наступних подій: випуск ОВДП на 2,8 млрд. доларів; розміщення єврооблігацій ряду секторів економіки під держгарантії на 0,7 млрд. доларів; накопичення простроченого боргу та короткострокової заборгованості інших секторів за торговими кредитами на суму 2,9 млрд. доларів [6].

З табл. 2 видно, що спостерігається тенденція зростання валового зовнішнього боргу за усіма секторами економіки протягом 2005 - 2013 р. р. Однаково зростає й сума довгострокового та короткострокового боргів, значний збільшення спостерігається після 2009 р. Незважаючи на незначне зменшення частки гарантованого боргу у 2009 р., його обсяги продовжують зростати (порівняно з 2008 р. приріст склав понад 2 млрд. дол. США). В загалі, розмір державного боргу України є невисокий у порівнянні з іншими розвинутими країнами, але темпи його зростання виглядають дійсно небезпечно. Наприклад, до кризи відсоток до ВВП складав менше 10%, а зараз — більше 40%. Якщо не почати знижувати темпи зростання державного боргу, то це надалі може привести до більших проблем в економіці країни [11]. Зокрема це може призвести до падіння життєвого рівня; девальвації національної валюти; зростання на імпортні товари (у тому числі на пальне); інфляція; відставання зарплат і соціальних виплат від зростання цін. Цього року, як прогнозують міжнародні економісти, обсяг держборгу буде тільки рости. При цьому в наступні роки очікується його скорочення. Так, в 2013 р. боргові зобов'язання України

Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу, який відповідає 40% ВВП. Перевищення даного критичного рівня означає для країни зростання обсягів відпливу національного капіталу за кордон та зменшення рівня інвестування в економіку через необхідність обслуговувати значні обсяги державної заборгованості. Згідно статистичних даних за 2008 - 2013 роки спостерігається зростання показника до 35% , досягає майже критичного стану (рис. 1) [4]. Одним з кроків вирішення врегулювання зовнішнього боргу є затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2013-2015 роки. Відповідну постанову № 320 «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2013-2015 роки» Кабінет Міністрів прийняв 29 квітня 2013 року. В документі визначено цілі та завдання Стратегії, основні заходи, спрямовані на виконання завдань Стратегії, а також очікувані результати. Зокрема, реалізація Стратегії дасть змогу досягти на кінець 2014 і 2015 років відповідно таких результатів: - відношення обсягу державного боргу до внутрішнього валового продукту - на рівні не більш як 30,6 відсотка, 30,9 відсотка і 31відсотка; - частка державного внутрішнього боргу - не менш як 50 відсотків; - середньозважений строк до погашення державного боргу - не менш як 5,1, 5,3 і 5,4 року; - частка державного боргу з фіксованою ставкою - не менш як 65 відсотків; -частка державного боргу, який рефінансується у відповідному періоді, у загальній сумі державного боргу на початок такого періоду - орієнтовно не більш як 20 відсотків.