Презентація на тему:
"Болгарія. Югославія"

Урок 25 Тема. Болгарія. Югославія. Мета уроку: розкрити процес розвитку Болгарії у міжвоєнний пе ріод, показати особливості політичних процесів у країні, з'ясувати причини політичної нестабільності і встанов лення авторитарного режиму; показати процес створення Югославії, охарактеризу вати розвиток Югославії у міжвоєнний період, розкрити суть національної проблеми в країні; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; вихову вати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

ПЛАН 1. Наслідки Першої світової війни для Болгарії. 2. Політика уряду А. Стамболійського. 3. Комуністичне повстання 1923 р. 4. Болгарія у другій половині 1920-1930-х рр. Встановлення монархічної диктатури. 5. Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців. Відовданська конституція. 6. Національна проблема. Криза і розпад першої Югославії.

«Болгарія у Першій світовій війні»

Стрічка часу «Болгарія у 1914–1939 рр.»

Становище Болгарії наприкінці Першої світової війни: вступила у війну в жовтні 1915 р. на боці австро-німецького блоку; виснаження людських й економічних ресурсів; значні збитки у промисловості, сільському господарстві, реміс ничому виробництві; зростання податків через величезні витрати на армію; процвітання корупції, зловживання владою; весна 1918р. – початок кризи влади; посилення антивоєнного руху; формування Фердинандом І уряду із прихильників Антанти на чолі з О. Малиновим, але жодних серйозних змін у зв'язку з цим не відбулося. «Прапор Болгарії у 1913 р.»

Революційний рух у 1918-1919 рр. Передумови революційного вибуху: поразка болгарської армії на Салонікському фронті у вересні 1918 р., погіршення економічної ситуації. Перебіг подій • Вересень 1918р. – виступ відступаючих солдатів на болгарську столицю з метою розправи над царем. • Звільнення з ув'язнення лідерів селянської партії Болгарський землеробський народний союз (БЗНС) О. Стамболійського і Р. Даскалова за умови, що вони зможуть переконати солдатів припинити повстання, але лідери БЗНС перейшли на бік сол датів. • 27 вересня 1918 р. – проголошення у Радомирі повалення мо нархії і встановлення республіки. Обрання О. Стамболійського президентом. • 29 вересня 1918 р. – перемир'я з країнами Антанти. • Початок окупації Болгарії військами Антанти. Поразка повстанців від урядових військ, на допомогу яким при йшли німецькі дивізії. Наслідки повстання: вихід Болгарії із війни; зречення престолу царем Фердинандом на користь свого сина, Борисом III; формування коаліційного уряду Тодорова.

«Борис ІІІ»

Політика уряду О. Стамболійського • Серпень 1919р. – проведення парламент ських виборів, на яких перемогли БЗНС і Болгарська комуніс тична партія (БКП). Формування О. Стамболійським уряду. • 27 листопада 1919р. – укладення Нейїського мирного договору. • Початок загального політичного страйку проти Нейїського договору, зростання податків і цін. • Формування О. Стамболійським однопартійного уряду БЗНС. Соціально-економічні реформи 1) Закон про загальну трудову повинність. Аграрна реформа: відчуження на користь держави земель площею понад 30 га; їх розподіл між безземельними та малоземельними селяна ми; сплата викупу вартості земельного поділу розтягувалася на 20 років. 2) Надання селянським кооперативам монопольного права на вивіз за кордон сільськогосподарської продукції, окрім зерна, торгівля яким залишалася за державою. 3) Запровадження оподаткування на діяльність банків, промислових, торговельних організацій.

Державний переворот у червні 1923 р. Передумови перевороту Кінець 1920р. – початок боротьби правих сил проти «землероб ського» уряду О. Стамболійського. 1922 р. – формування «Народної змови» – правої організації, яка ставила своїм завданням скинути уряд і встановити авторитарний режим. Лідер – О. Цанков. Організатором здійснення перевороту було керівництво «Народної змови», направлене Борисом ІІІ. 8-9.06.1923 р. – арешт змовниками міністрів і депутатів БЗНС. Вбивство О. Стамболійського, який намагався організувати опір. Результати й наслідки: прихід до влади уряду О. Цинкова, призначення на головні по сади військових, встановлення авторитарного режиму.

«А. Цанков»

Вересневе повстання 1923 р. Передумови. Після встановлення військової диктатури БКП та ліве угруповання БЗНС взяли курс на збройне повстання з метою захоплення пледи в країни. Хід подій • Серпень 1923р. – створення комуністами Головного революцій ного комітету на чолі Г. Димитровим, В. Коларовим і Г. Гєновим з метою підготовки до збройного повстання. • 22-23 вересня 1923 р. – початок повстання; у Софії заколот під няти не вдалося. • 30 вересня 1923 р. – придушення повстання урядовими війська ми, репресії проти учасників збройного виступу. Результати – зміна тактики БКП: перехід комуністів до терористичної діяль ності; січень 1924 р. – заборона болгарським парламентом діяльності БКП.

Г. Димитров»

Болгарія в 1923-1934 рр. За уряду Цанкова відбулося: підвищення платні військовим і чиновникам; надання податкових пільг ремісникам; прийняття закону про страхування робітників; падіння популярності уряду та його відставка. Уряд центристів сформувався у 1926 р. на чолі з А. Лянчевим. Програма будувалася на прихильності до конституційного по рядку і парламентських методів управління. Дозволено діяльність громадських і політичних організацій. Відновлення діяльності комуністів, які утворили Болгарську робітничу партію . Економічна криза 1928-1934 рр. та її наслідки. Важке становище галузей – текстильної, харчової, тютюнової, вуглевидобувної; аграрна криза; скорочення експорту; безробіття (200 тис. чоловік). 1931 р. – перемога на виборах Народного блоку, в який увійшли Демократична партія, Робітнича партія, БЗНС. Створено новий уряд на чолі з О. Малиновим, якого змі нив М. Мушанов. Проведено дві політичні амністії, але обіцяна демократиза ція країни не була здійснена.

Державний переворот 1934 р. Передумови перевороту: катастрофічні наслідки економічної кризи; поширення фашистських ідей. Хід подій 19 травня 1934 р. – здійснення державного перевороту групою «Ланка» та Військовою лігою. Формування військового уряду на чолі з полковником К. Георгієвим. Діяльність уряду К. Георгієва: Консолідація нації та відстоювання її інтересів. Намагався створити сильну державу і зосередити владу в своїх руках. Скасування дії конституції. Заборона усіх політичних партій і профспілок. Запровадження державної монополії на спирт, сіль, тютюн, на фтопродукти. Невдоволення прихильників співпраці з Німеччиною нормалізацією відносин з Югославією; початком зближення з Великобри танією і Францією. Прагнення уряду К. Георгієва включити Болгарію до Балканської Антанти. Балканська Антанта – оборонний союз Греції, Туреччини, Румунії, Югославії.

«К. Георгієв»

Болгарія в другій половині 30-х рр. Встановлення монархічної диктатури – Провокація царем Борисом III розколу в урядовому таборі. – Січень 1935р. – відставка уряду К. Георгієва. – Зосередження усієї влади в руках монарха, який прагнув надати своєму правлінню надпартійного характеру. – Заборона усіх партій і політичних організацій. – Основа монархічної диктатури – офіцери болгарської армії. Орієнтація на Німеччину – збільшення обсягу торгівлі з Німеччиною; монопольне становище Німеччини на болгарському ринку; прагнення Болгарії нормалізувати відносини з балканськими країнами; укладення договору про ненапад з державами, що входили до Балканської Антанти; приєднання до Антикомінтернівського пакту. 1 березня 1941 р. – окупація Болгарії гітлерівськими військами, перетворення країни на сателіта нацистської Німеччини.  

Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців Королівство сербів, хорватів і словенців – офіційна назва в 1918-1929 рр. держави, створеної в результаті об'єднання Хорватії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Далмації та Воєводини (що входили до 1918 р. в Австро-Угорщину) з королівствами Сербія й Чорногорія. У 1929 р. дістало назву Югославія. 20 червня 1917р. – підписання Корфської декларації, яка перед бачала об'єднання Сербії і південнослов'янських земель Австро-Угорщини в незалежну державу під егідою династії Карагеоргієвичем після закінчення війни. 29 жовтня 1918 р. – оголошення Народним утворення незалежної держави словенців, хорватів і сербів. Ця держава виявилася нежиттєздатною, через відсутність армії, апарату управління тощо. 1 грудня 1918 р. – підписання угоди про створення єдиної держави – Королівства сербів, хорватів і словенців на чолі з Олександром Карагеоргієвачем; нова держава проголо шувалася парламентською монархією.

Король Александр «Прапор королівства Югославія»

«Сербія у 1914 р. та Королівство СХС у 1920 р.»

Економічний розвиток у 1919–на поч. 1920-х рр. Промисловість: господарство зруйновано війною, фактична відсутність промисловості, фінансовий хаос; зростання у роки часткової стабілізації ролі Сербії, яка отриму вала основну частину кредитів Національного банку: інтенсивне залізничне будівництво; прокладання шосейних доріг; створення нових промислових підприємств; фактична відсутність важкої промисловості, за винятком гірничовидобувної галузі; переважання дрібних підприємств у легкій промисловості. Сільське господарство: 1019 р. – агарна реформа, яка обмежила поміщицьке землеволодіння в Словенії, Хорватії і Воєводині, збереження дрібного селянського землеволодіння у сербському селі; близько 70 % землі залишилося у власності великих і середніх господарів.

28 червня 1921 р. – ухвалення Установчими зборами Конституції Королівства сербів хорватів і словенців, яка дістала назву Видов данської (була прийнята у день Святого Вида). Основні положення Видовданської конституції: проголошення сербо-хорвато-словенської держави конституцій ною, парламентською і спадкоємною монархією; оголошення недоторканності короля; наділення короля широкими повноваженнями: здійснення разом з Народною скупщиною (парламентом) за конодавчої влади; через Раду міністрів – виконавчої; право здійснення зовнішньої політики; закріплення унітарного державного устрою; поділ держави на 33 жупанії (губернаторства); положення про демократичні свободи і громадянські права, рівність всіх громадян перед законом. Результат: завершення процесу формування нової держави з прийняттям конституції.

Загострення національного питання. Ігнорування урядом особливостей історичного розвитку і політичного становища народів і територій Королівства. Наростання релігійної нетерпимості: хорвати і словенці – като лики, серби – православні, жителі Боснії і Герцеговини – пере важно мусульмани. Загострення сербо-хорватських суперечностей: масові мітинги протесту проти політики сербських панівних кіл, особливо піс ля вбивства С. Радила – лідера Хорватської республіканської селянської партії, яка висувала гасло національної незалежності Хорватії. Боротьба проти сербізації різних політичних сил Словенії, Боснії і Герцеговини. Знищення сербською владою національних установ і організа цій – Хорватського собору, Народного собору Боснії і Герцего вини, Народної скупщини в Чорногорії. Експансія сербської буржуазії, яка прагнула підпорядкувати собі всі ринки нової держави.

Державний переворот 1929 р. 6 січня 1929р. – державний переворот, який ознаменував пере хід від парламентської монархії до диктаторського режиму. Характерні риси режиму: скасування королем Олександром Видовданської конституції та розпуск Народної скупщини; зосередження усієї повноти влади в руках короля; розпуск політичних партій та організацій, запідозрених в анти державній діяльності; перейменування Королівства сербів, хорватів і словенців на Ко ролівство Югославія; запровадження нового адміністративного поділу на банати, які най менувалися за назвами рік; кордони проведені з таким розрахунком, щоб сербське населення становило більшість у кожному банаті. Результат: встановлення монархічної диктатури.

Югославія в 30-ті рр. Погіршення економічного становища з кінця 1929 р.; у 1931-1933 рр. криза охопила промисловість, сільське господарство і фінанси; скорочення виробництва у гірничорудній галузі на 50-70%; зростання безробіття (300 тис. чол.); розорення селян, спричинене різким зниженням цін на сільськогосподарську продукцію; Зовнішня політика: орієнтація на Францію; участь у створенні Малої Антанти; укладення з Німеччиною торговельного договору; організація гітлерівцями убивства короля Олександра; орієнтація з другої половини 30-х років на Німеччину. 1937р. – укладення договору про нейтралітет з Італією, який значною мірою привів до розпаду Малої Антанти і Балканської Антанти. Внутрішньополітична обстановка. Після убивства Олександра королем проголосили його 11-річного сина Петра. 1935 р. – створення уряду на чолі з М. Стоядиновичем. Новий уряд заявив про своє прагнення «дотримуватися законнос ті» і бажання домогтися пом'якшення політичного напруження и країні.

Вбивство Луї Барту та югославського короля Александра, Марсель, 9 жовтня 1934 р.»