Презентація на тему:
Розхитування норм української мови під впливом російської мови

Розхитування норм української мови під впливом російської мови

Скільки існують мови - стільки вони взаємодіють одна з одною. Кожна мова щось переймає у своїх сусідок, а ті, своєю чергою, щось позичають у неї. Найчастіше запозичуються слова та фразеологізми, рідше - префікси й суфікси, набагато рідше - синтаксичні звороти, найрідше - звуки. Мовні контакти, надто в сучасному глобалізованому світі, природні й неминучі. їх не можна оцінювати однозначно, адже вони мають як позитивні, так і негативні сторони.

До перших можна зарахувати те, що одна мова "сигналізує" іншим про появу нових явищ і понять, яким треба дати назву. І тоді інші мови вирішують, як заповнити цю лексичну прогалину: перейняти чужу назву чи утворити власну. До інших - негативних - проявів мовних контактів зараховуємо впливи надмірні, коли чужомовний тиск настільки употужнюється, що загрожує витіснити з ужитку усталені нормативні одиниці. Характерним прикладом тут був і, на жаль, досі лишається вплив російської мови на всіх структурних рівнях (вимова, слововжиток, граматика) і призводить до дедалі більшого поширення сумнозвісного суржику

У сучасних виданнях (перекладах) для дітей дуже часто зустрічаються такі порушення норм української мови. На граматичному рівні найпоширенішими є порушення формотворчих і морфологічних норм української мови, зокрема використання закінчень -ем, -єм, -им у дієсловах 1-ї особи множини теперішнього і майбутнього часів дійсного способу. "-Ходім, - прошепотів Сергій" (З газ.). У зазначеному прикладі неправильною є форма наказового способу дієслова 1-ї особи множини. Слід говорити і писати ходімо.

Фіксуємо у таких виданнях і зміну роду. "Дівчинка лягла спати у мереживну постелю" (О. Толстой. пер. Н. Забіли). "Постіль, -телі, ж. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання." В аналізованому контексті зауважуємо зміну форми, пов'язану з категорією роду. За чинним правописом, для іменників - неістот у знахідному відмінку вживається форма, тотожна з формою називного відмінка, тобто постіль. "Дівчинка не злякалась і продовжувала свій путь" (Г. Кротова). "Путь, - і, ж. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога". Оскільки іменник путь жіночого роду, то правильним є використання з ним присвійного займенника теж у формі жіночого роду, тобто свою путь.

Часто фіксуємо також і відсутність кличного відмінка. "Розцвітай, мій рідний край" ( 36. творів ). У кличному відмінку однини іменник ІІ відміни м'якої групи край має закінчення -ю: краю. "Прощай, прощай, зима. Скінчились холода" ( 3 журн.). У кличному відмінку однини іменник 1 відміни твердої групи зима має закінчення -о: зимо. Принагідно зауважимо, що іменники ІІ відміни твердої групи у формі називного і знахідного відмінків множини мають закінчення -и. Отже, скінчились холоди.

Часто письменники використовують російські закінчення у формах як однини, так і множини іменників. "Містечко на горбу і сонце над ним були видні то праворуч, то ліворуч" (О. Толстой, пер. Н. Забіли ). "Горб, -а, ч. Невелике округле підвищення на площині; пагорок". За чинним правописом іменники ІІ відміни твердої групи чоловічого роду в місцевому відмінку мають закінчення -у. Тобто, тут правильною є форма на горбі ("на горбу" виникла, можливо, під впливом російського "на своєм горбу" ). "Усі наші мами, усі наші тата..." (З газ.). Виділене слово має неправильне закінчення, оскільки іменник тато в називному відмінку множини має закінчення -и: тати.

У виданнях для дітей поширене творення демінутивів на зразок російських. "Ось Маринка й Юрочка кришать ціпкам хліб." (Н. Забіла). Дітей з ім'ям Юрій по-українськи треба називати Юрко, Юрасик, Юрась. Принагідно зазначимо, що в цьому реченні порушено закон милозвучності: й стоїть перед йотованим (йу). Тому правильним є такий вираз: "Ось Маринка і Юрасик". "Романець чи Серьожа?" (3 газ.). Значний російськомовний вплив спостерігаємо у використанні власних імен людей, особливо здрібнілих форм у називному відмінку. "Серьожа" по-українськи - Сергійко. Не варто оминати й цуратися здрібнілих, пестливих форм у використанні власних імен людей, які по-українськи звучать дуже милозвучно

Поширеним в літературі й пресі є порушення формо- і словотворення інших частин мови. "Всю посуду перебила, накухарничала." (Л.Ярешко). У цьому випадку значення слова "накухарничала" зрозуміле, проте спосіб його творення - російський. Правильною є форма накухарювала. "Кухарювати, -юю, -юєш, недок., розм. - Готувати їжу; бути кухарем або кухаркою." Невдалим у реченні є також словосполучення "всю посуду ", оскільки слово "посуда" - русизм. В українській мові маємо відповідник посуд

У творах, адресованих дітям, часто використовуються не властиві українській мові форми типу" самий добрий", самий правильний" тощо. "Він хвалиться, що дуже сильний, розумний і самий ліпший.. "(З журн.). Замість неправильної виділеної конструкції треба використовувати синтетичну форму ліпший чи кращий . Слово "самий" тут зайве. Для вираження ступеня найвищої ознаки в українській мові існують префіксовані синтетичні прикметники. В аналізованому контексті доречно використати слово найкращий.

Неточності на фонетичному рівні текстуально закріплені в багатьох прикладах. "Дайте, дядьку, пирожок" (Л. Ярешко). "Пиріжок , -жка, ч. зменш.- пестл. до пиріг. Печений виріб із тіста з начинкою". Отже, на місці о у слові, що його використав автор, має бути буква і - пиріжок "Це була старенька черепаха Тортіла з підсліпуватими очима" {О. Толстой, пер. Н.Забіли). За так званим правилом дев'ятки у слові "Тортіла" на місці і має бути и. Н. Забіла, перекладаючи з російської мови казку "Золотий ключик...", використала це слово, орієнтуючись на чинний у її час правопис. Проте сучасний коректор, готуючи цю книжечку до перевидання, відповідно до чинного нині правопису повинен був замінити і на и, щоб дитяча пам'ять і зір не фіксували неправильних форм. Отже, правильно – Тортила.

Русизм - в українській мові невмотивоване запозичення з російської мови, що виникло внаслідок русифікації та повсякденних масових мовних контактів українського населення з носіями російської мови. До русизмів відносять: окремі слова, наприклад: тормозити замість гальмувати, порівняйте рос. тормозить; самольот замість літак, порівняйте рос. самолет; січас замість зараз, порівняйте рос. сейчас;, зросійщене значення співзвучного українського слова, наприклад: неділя в значенні тиждень, порівняйте рос. неделя; гостра біль замість гострий біль по кордону замість уздовж кордону, порівняйте рос. по границе; -

зросійщена вимова українського слова, наприклад: налєво замість наліво, порівняйте рос. налево; пашлі замість пішли (ходімо), порівняйте рос.пошли. скальковані російські словотворчі моделі, наприклад: співпадати замість збігатися, порівняйте рос. совпадать; самий розумий замість найрозумніший, порівняйте рос. самий умный. скальковані російські вирази, наприклад: шкода до сліз замість шкода, аж плач бере, порівняйте рос. жалко до слез; кидатися в очі замість впадати в око, порівняйте рос. бросаться в глаза; залізна дорога замість залізниця, порівняйте рос. железная дорога

Разом із тим, не всі елементи, що здаються русизмами, є такими, адже поза літературною українською мовою залишилися й давньоукраїнські слова, які були відкинуті тими, хто упорядковував літературну мову наприкінці 19 ст. Сюди відносяться такі слова, як наприклад, строїти (= будувати), город (= місто). Ці слова подаються як українські ще на початку 20 ст. упорядником "Словаря української мови" Б. Грінченком, але до складу сучасної літературної мови не входять.