Презентація на тему:
граматична категорія числа

ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ ЧИСЛА

План 1. Поняття про категорію числа. 2. Іменники, що вживаються тільки в однині. 3. Іменники, що вживаються тільки в множині.

Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох форм – однини і множини. Ці ряди форм становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга – книги, дерево – дерева, зошит – зошити, будинок – будинки функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.

В іменниках категорія числа є самостійною, оскільки вони формами числа виражають предметність у кількісному її виявленні. У прикметниках, числівниках, займенниках прикметникової форми і дієсловах категорія числа служить засобом синтаксичного зв’язку з іменниками і є суто граматичною.

За граматичним значенням числа іменники в сучасній українській літературній мові поділяються на дві групи: 1) слова з формально вираженим протиставленням кількісного вияву; 2) слова, що кількісного протиставлення не виражають.

У сучасній українській мові розрізняються дві форми числа – однина і множина. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два і більше однорідних предметів. Форми множини виражають невизначену й узагальнену множинність, а не арифметично помножене значення тих чи тих форм однини.

За наявністю форм числа іменники поділяються на три групи: а) іменники, що мають форми однини і множини; б) іменники, що вживаються тільки в однині; в) іменники, що вживаються тільки в множині.

Найбільшу за обсягом групу становлять іменники, що вживаються як в однині, так і в множині. До цієї групи належать назви осіб, предметів, що піддаються рахунку або кількісному вираженню: учень – учні, будинок – будинки, море – моря, плем’я – племена, пам’ятник – пам’ятники.

Іменники, що мають і однину, і множину, означають предмети, що сприймаються роздільно. Ці іменники поєднуються з кількісними числівниками: дві бабусі, п’ять днів, десять яблунь, шість уроків.

Іменники, що вживаються тільки в однині, виражають назви предметів чи понять, які в практиці мовлення не треба уявляти в якійсь кількості. Однинні (singularia tantum) іменники поділяються на такі групи: а) абстрактні іменники, що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття: гордість, далечінь, сміливість, гнів, братерство; б) збірні іменники, що означають сукупність осіб, предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле: деканат, жіноцтво, рідня, піхота, листя;

в) матеріально-речовинні іменники: молоко, нафта, кисень, борошно, вода, асфальт. Матеріально-речовинні іменники можуть вживатися у формі множини тоді, коли набувають спеціалізованих значень, а саме: сортів або різновидів речовин і матеріалів: масло – технічні масла, вода – весняні води, сік – фруктові соки, пісок – піски Каракумів, земля – цілинні землі. г) власні назви: Дніпро, Марія, Полтава, Дорошенко. Набуваючи узагальненого, метафоричного значення, власні назви можуть вживатися у множині: сучасні Гомери, юні Шевченки; форма множини прізвищ позначає представників одного роду, однієї родини: рід Лазаренків, родина Кравців; форми множини набувають власні назви в поєднанні із числівниками, займенниками: дві Олесі, три Дениси, наші Олександри.

До іменників множинної форми (pluralia tantum) належать: назви одиничних, парних або ж таких, що складаються з кількох частин, предметів: ворота, ножиці, двері, ковзани, штани, сіни; назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування: вершки, дріжджі, дрова, білила, макарони, висівки, прянощі, васильки; назви ігор, обрядів, часових понять: шахи, оглядини, піжмурки, канікули, сутінки, зажинки, роковини;

окремі географічні назви: Черкаси, Карпати, Прилуки, Піренеї, Суми; назви дій і процесів: проводи, переговори, перегони, дебати, хвастощі; назви емоцій, переживань: радощі, заздрощі, жалощі, хитрощі, ревнощі, веселощі; назви не визначених чітко грошових понять: кошти, фінанси, гроші.

Іменники множинної форми, що означають конкретні предмети і семантично виражають однинність, можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, сполучаючись із збірними числівниками: п’ятеро ножиць, двоє дверей. До іменників множинної форми наближаються за значенням і ті однинні іменники, що утворюють множину із зміною семантичного відтінку: матеріали, грязі, вина, каплі.

Граматичне значення числа в іменниках множинної форми знаходить своє вираження у відмінкових флексіях множини та через синтаксичний зв’язок іменника з числівником. Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається синтаксично: цікаве інтерв’ю – цікаві інтерв’ю, нове кашне – нові кашне.