Презентація на тему:
"Білий кінь Шептало"

В. Дрозд «Білий кінь Шептало»

Портфоліо письменника: Прізвище при народженні: Дрозд Володимир Григорович Дата народження: 25 серпня 1939 Місце народження: с. Петрушин Чернігівської області Дата смерті: 23 жовтня 2003р. Місце смерті: Київ Національність: українець Мова творів: українська Рід діяльності: письменник Роки активності: 1959 –2003 Жанри: оповідання, новели, повісті

Перечитайте сторінки веселої автобіографії під назвою «Як я народився» чи в’язку небилиць із далекого минулого, чи фантастичне оповідання «Пігмаліон», чи, наприклад, притчу «Сонце», і перед вами відкриється багатобарвний, іронічно-химерний, парадоксально «зміщений» світ казкових образів і реальних проблем… Його звернення до умовно-символічних засобів відображення зумовлено прагнення поглибити й урізноманітнити аналіз соціально-морального стану сучасника. М. Жулинський

«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.

Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння. Народна мудрість

Епіграф до твору: ...сутеніє; раптом на галявині - кінь – самотній. Р.М.Рільке

Тема: розповідь про буденне життя коня Шептала.

Ідея: возвеличення гармонії, яка простежується у взаємостосунках людини із світом тварин.

Основна думка: людина і природа — взаємопов’язані, бо становлять єдине ціле.

Жанр: оповідання. Проблематика: - людина в суспільстві; - свобода і неволя; - особистість і натовп; - дійсність і мрія.

Композиція: Експозиція: знайомство читача з конем. Зав’язка: Степан з конем Шепталом вирушив за зеленим харчем для свиней. Кульмінація: Шептало на волі, насолодження нею. Розв’язка: повернення коня додому.

Лейтмотив твору: краса природи належить тому, хто її розуміє, цінує, вшановує.

Головні герої оповідання«Білий кінь Шептало»: кінь Шептало конюх Степан

Шептало Образи покірний роботящий повага до Степана здатність глибоко критично мислити любить волю пишається своїм походженням і білим кольором шкіри

Степан Образи добрий розуміє коней всесильний (для Шептала) милостивий і злий турботливий невиразна зовнішність

Білий кінь: Наші предки вірили в те, що колісницю Сонця возять білі коні. При арконському храмі пошановували білого коня, присвяченого Світовиду. Кельтську богиню творення Епону часто зображували верхи на білому коні. Отже, образ білого коня асоціюється з благородством, вищістю, обраністю.

Образ білого коня Шептала: Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії.

«Соціалізація душі» (виправдальні підстави для будь-якого стану) головного героя оповідання «Білий кінь Шептало». — Внутрішнє мовлення Шептала містить позитивну характеристику Степана «Степанова добрість, Степан ніколи не вб'є його, ніколи не посилає на важку роботу, Степан терпить». — Роздуми Шептала про Степана, які є носіями лінії виправдання. «Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі...» — Сліпа відданість тому, на чиєму боці сила. «Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника». — Духовна деградація. «Він не метатиметься Степанові за ті випадкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней». — Внутрішнє мовлення Шептала містить позитивну характеристику Степана «Степанова добрість, Степан ніколи не вб'є його, ніколи не посилає на важку роботу, Степан терпить». — Роздуми Шептала про Степана, які є носіями лінії виправдання. «Степан справді буває дуже злий. Немов щось находить на нього, але з ким цього не трапляється, та ще при такій службі. Скільки нас на одні плечі...» — Сліпа відданість тому, на чиєму боці сила. «Білому коневі бувало по-справжньому гірко, коли його зневажали та били, але незабаром у Шептала прокидалася винувата довірливість до кривдника». — Духовна деградація. «Він немститиметьсяСтепанові за ті випадкові удари, без цього не можна, без цього ніякого порядку не було б серед коней».

Розбіжність між високою самооцінкою людини, гідної поваги, і її низькою соціальною роллю. — Несуміжне протиставлення. «Вони, люди, знають: на Шептала можна покластися. Такий покірний і роботящий, тільки віжок торкнись, уже чує, вже розуміє, підганяти не доводиться». — Негативний досвід існування в соціумі спричинює духовне спустошення, неспроможність, травмованість вольової сфери. «Степан озирається і, ніби вперше помітившиШепталовусваволю, люто блимає з-під рудих брів:— «Ах ти ж, ледаче зілля!» «Робоча худобина, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові». — Поділяємо ті погляди, котрі диктує наша «роль». «Протягом усього життя в конюшні обманював себе: він давно не був білим конем». — Пристосування до того, що є. «Хай завтра у привід відправить чи до міста, а згодом вони з конюхом порозуміються. Недаремно ж білим коням дано розум».

Соціальне становище через «батіг», «Степанову руку». — Ідея покарання за непослух. «Свистів батіг, і вибухав лайкою Степанів голос»: «Батіг гострий, наче коса, — з чіпкої білої сириці, він (кінь) біжить по стерні, а батіг жалить,жалить». — Маніпулювання людиною, її волею. «Шепталовіподумалося, що весь сьогоднішній вечір — і коли біг, вирвавшись із хлопчачих рук, і коли вигулювався серед високих трав та в річці — він відчував владну Степанову руку». — Інстинкт залежності від можновладців. «Так застоялий жеребець змагається з вітром у прудкім бігу по колу, напнувши довгі віжки, один кінець яких тримають сильні руки». — Вторгнення у світ почуттів і відчуттів людини зумовлює несправжність її суспільної поведінки. «Він тільки прикидався покірним і рвав голоблі з останніх сил».

Під впливом соціуму зникає «самобуття» особистості, що, власне, й становить її елітарність, бо XX ст. не знає іншої еліти, крім людей, які в несприятливих соціальних обставинах залишилися собою. В.Дрозд

Тестове опитування: 1. Епіграфом до твору В. Дрозд обрав слова: а) Е. Ремарка; б) Р. Рільке; в) О. Пушкіна; г) П. Загребельного. 2. Якої шкоди завдав підпасок коню? а) Поранив ногу; б) вибив око; в) поранив шкіру на спині; г) обпік худобу. 3. Робота, яку недолюблював виконувати білий кінь: а) перевозити гній; б) орати поле; в) їздити до міста; г) катати малий дітей у святкові дні.

4. Якого кольору був Шептало, коли повернувся додому після вільної прогулянки? а) Сірого; б) білого; в) вороного; г) чорного. 5. За Шепталову сваволю Степан називав його: а) ледачим зіллям; б) старою клячею; в) лиходієм; г) хитрим стрибунцем. 6. Мати білого коня працювала у: а) селян, обробляючи землю; б) цирку, розважаючи публіку; в) фермера; г) лісника.

7. Вирвавшись на волю, кінь Шептало побіг: а) до лісу; б) понад берегом річки, по мілинів; в) вздовж проїжджої частини дороги; г) додому. 8. Стукіт копит коня порівнювався із: а) гуркотом на небі; б) рухом поїзда по залізничній колії; в) звуком дятла, який перебував на стовбурі дерева; г) музичним тактом. 9. Предки Шептала: а) були спортивними конями; б) виступали в цирку; в) возили конів; г) брали участь у військових подіях.

10. На думку Шептала, головне, що дано білим коням, так це: а) спритність; б) кмітливість; в) розум; г) вміння поводити себе з людиною. 11. Як білий кінь охарактеризував сам себе? Він був: а) брикливим і жорстоким; б) байдужим до всього; в) принциповим і водночас відповідальним; г) покірним і роботящим. 12. Про що розповідала мати Шепталу, коли той був малим? а) Важке коняче життя; б) дідів і прадідів; в) майбутню його красу, силу і велич; г) необхідність якісного харчування.