Життєвий і творчий шлях В.Стуса
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Біографія.Дитинство Народився 6 січня1938 р. в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області. Був четвертою дитиною в родині 1938 р. сім'я Стусів, рятуючись від "розкуркулення", перебралася у м. Сталіно (нині - Донецьк).
Освіта 1944—54 -донецька міська середня школа № 265(срібна медаль). Історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно(1959р.червоний диплом). Член літературного об'єднання «Обрій».
Талановитий учитель Учителював у Кіровоградській області ( укр.мова і література) Середня школа № 23 м. Горлівки Вступ до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Т. Шевченка у Києві із спеціальності «Теорія літератури».
Служба на Уралі Під час навчання і служби став писати вірші. Тоді ж відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке; переклав близько сотні їх віршів.
Шістдесятник Активна боротьба за відродження національної культури, протест проти реставрації сталінізму, обмежень свободи слова; У вересні 1965 під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» В.Стус в Києві взяв участь в акції протесту; За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.
Працьовитий робітник Працював на будівництві, кочегаром, інженером технічної інформації в проектно-конструкторському бюро. Роки інтенсивної творчої праці: поезія, переклади, критика, спроби писати прозу.
Сім’я 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.
Перший арешт 12 січня 1972 року був заарештований і звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди. 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Інкримінували 14 віршів та 10 правозахисних літературознавчих статей. 5 років позбавлення волі і 3 роки заслання у таборах Мордовії
«Бути радянським громадянином — значить бути рабом…» Серпень 1979 р. повернення в Київ, формувальник у ливарному цеху, на конвеєрі взуттєвого об'єднання "Спорт". Приєднання до гельсинської групи захисту прав людини. Підірване здоров’я через виразку шлунку
Другий арешт Травень 1980 був знову заарештований на 10 р. таборів особливо суворого режиму і 5 р. заслання в Кучино (тепер Чусовського району Пермського краю, Росія). Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Заборона бачитися з родиною. Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На початку 1983 р. тримав голодування 18 діб.
“Як добре те, що смерті не боюсь я” Загинув уночі з 3 на 4 вересня 1985 За офіційними данними помер "від голоду", "від охолодження " Виходячи зі слів однотюремця, без попередження уночі наглядачі видвинули штирі у камері Василя Семеновича, які і стали причиною його смерті (його проколов один з штирів). Цей факт був прихований радянською владою
Ушанування пам’ятті Був похований на табірному цвинтарі у с. Борисово. У листопаді 1989 перепоховано в Києві на Байковому кладовищі. 1991р. посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990). Засновано премію імені Василя Стуса.
“Переставши бути собою, поет втрачає і себе самого” 26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. На Донбасі працює Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса.
Збірки віршів «Круговерть» (1965) «Зимові дерева» (1970) «Веселий цвинтар» (1971) «Час творчості» (1972) «Палімпсести» (1977)
Збірки вибраного «Дорога болю» (1990) «Під тягарем хреста» (1991) «Вікна в позапростір» (1992) «Поезії»(1998) «Золотокоса красуня» (1992)
Перекладацька діяльність Переклади з Ґете й Рільке (Сонети до Орфея, Дуїнські елегії). З німецької -вірші Пауля Целана, Еріха Кестнера. З англійської — поезії Кіплінга. З іспанської — твори Федеріко Гарсіа Лорки. З французької — Артюра Рембо, Рене Шара .
Використані джерела http://uk.wikipedia.org/wiki/Стус_Василь_Семенович Наукова бібліотека ХНУРЕ: http://www.lib.kture.kharkov.ua/ua/elexh13/5.php
Схожі презентації
Категорії