Презентація на тему:
Життєвий і творчий шлях Джорджа Гордона Байрона

Життєвий і творчий шлях Джорджа Гордона Байрона Тема “світової скорботи” та втечі від світу в ліриці Байрона

Про життя Байрона Байрон походив зі старовинного збіднілого аристократичного роду. Дитинство поета минуло в Шотландії, яка на все життя вразила його своєю романтичною красою. Тут був розташований старовинний напівзруйнований родовий замок Байронів – Ньюстед, який мати майбутнього поета здала в оренду, бо не мала коштів утримувати його. Батько поета покинув сім’ю незабаром після народження сина. І в особі матері юний Джордж не знайшов друга. Байрон ріс замкнутим і похмурим. До того ж, його морально пригнічувала ще й фізична вада: він кульгав. Найбільшу втіху Джордж знаходив у природі і книжках. Там розум мій в полоні був книжок, Там серце чисте в щирості дитинній Сплітало мрій принадливих вінок. Так згадує він в автобіографічному “Посланні до сестри Августи”(1816). Байрону завжди бракувало щирих, довірливих людських взаємин. Хоча змалку поет зазнав багато незаслужених образ, він завжди готовий був стати на захист чужої честі.

У 1813-1816рр. Байрон створив кілька “східних” поем, серед яких найкращі – “Гяур” і “Корсар”. Байрон пережив трагедію не лише у громадському, а й в особистому житті. Його шлюб з Анною Ізабеллою Мілбенк виявився невдалим. Через рік після народження доньки дружина Байрона залишила його. Її батьки розпочали процес розлучення. (Донька Ада і дружина).

Байрон здобув освіту в Кембриджському університеті, де він не лише захоплено вивчав історію, філософію, літературу, а й почав писати вірші. Його перша збірка – “ Часи дозвілля” – дістала негативний відгук в одному з журналів. Коли Байрон досягнув повноліття, він вирушив у мандри, які тривали три роки. Відвідав Португалію, Іспанію, Албанію, Грецію і Туреччину. (Кембридж, Байрон в Кембриджі).

Газети смакували епізоди особистого життя поета. Почалося його політичне цькування. Перед ним зачинилися двері світських салонів. Єдиною людиною, яка не зрадила Байрона була сестра його Августа. Навесні 1816р. Байрон змушений був залишити Англію, і йому вже не судилося повернутися на батьківщину. Почалися роки вигнання. Після піврічного перебування у Швейцарії Байрон з осені 1816р. мешкає в Італії, а наприкінці 1823р. Переїздить до Греції. У Швейцарії Байрон подружився з англійським поетом Персі Біші Шеллі, теж вигнанцем. Восени 1816р. Байрон і Шеллі переїздить до Італії. Там вони поповнюють ряди таємного патріотичного товариства. Байрон допомогав повстанцям, але через рік їх було розгромлено. Серед повстанців Байрон зустрів графиню Терезу Гвіччіолі й зазнав з нею щастя. Він оспівував своє щастя у віршах. (Персі Біші Шеллі, графиня Тереза Гвіччіолі).

Самотність, відчай, уражена гордість поета знайшли свій вияв у драматичній поемі “Манфред”. В Італії Байрон працював над “Дон Жуаном” – наймасштабнішим своїм твором, який він, проте, не встиг закінчити. Серед численних творів, написаних Байроном в Італії, нашу увагу привертає поема “Мазепа". Поема написана у формі розповіді старого Мазепи Карлу XII у лісі після втечі з-під Полтави. Це історія романтичного кохання юного Мазепи до дружини польського шляхтича. Чоловік якої , дізнавшись про це, прив'язав Мазепу до спини дикого коня і випустив на волю. Кінь був з України… Поеми “Гяур”(1813), “Корсар”(1814),”Лара” (1814) – це розповіді про самотню людину, про страждання і біль. На відміну від “Мазепи”, містерія “Каїн”, сповнена філософського змісту. Проте Каїн та Люцифер (грішний ангел) зображені Байроном з позитивної точки зору, духовні зрадники та бунтарі.

Останні дні поета Наприкінці 1823р. Байрон залишив Італію і поїхав до Греції. Останні поезії Байрона присвячені боротьбі греків за свободу і незалежність. Навесні 1824р. Байрон підхопив лихоманку в заболоченій місцевості Міссолонгі і помер. Тіло поета відправили до Англії. Всесвітньо відомого поета поховали біля його родового маєтку Ньюстед. На надгробній плиті у скромній церкві вибито напис про те, що поет поліг “при героїчній спробі повернути Греції її стародавню свободу і славу”.

“Паломництво Чайльд Гарольда” Твір “Паломництво Чайльд Гарольда” уславив ім'я Байрона. Першу за другу пісні написав під час подорожі країнами Середземномор'я, третю та четверту у вигнанні. За жанром це – ліро-епічна поема. В ній розповідається про те, що дізнався і побачив автор у реальному житті. А головне для поета – передати власні думки і переживання. Сюжет у творі відсутній. У поемі передаються враження від мандрівки до Португалії та Іспанії (перша пісня), Греції, Албанії та Туреччини (друга пісня), Бельгії та Швейцарії(третя пісня), Італії(четверта пісня). Поруч з автором ми бачимо його героя. Образ Чайльд Гарольда був досить незвичним для літератури. Ні античність, ні християнська література середньовіччя, ні класицизм і Просвітництво не знали розчарованого, спустошеного життям героя.

У поемі Байрона перед очима Чайльд Гарольда проходять різні країни, події, людські долі, але ніщо не може розвіяти його тугу, вгамувати душевний неспокій. Образ байронівського розчарованого героя захопив Пушкіна і Лермонтова. Та не тільки образ героя, а й стиль поеми Байрона вразив сучасників. Вони знайшли тут небачені риси: щирий тон, душевну відкритість, заглибленість у власні думки. Думки Байрона особливо часто звертаються до політики в третій і четвертій піснях. Поет розмірковує про долю Європи, про Наполеона, про французьку революцію та її проповідників Вольтера і Руссо, про сумну долю Італії, що стогне під австрійським гнітом. Закінчується поема гімном розбурханому морю, образ якого лейтмотивом проходить крізь усю поему. Це один з найулюбленіших символів Байрона