Презентація на тему:
Життєвий та творчий шлях Панаса Мирного

Життєвий та творчий шлях Панаса Мирного

При народженні:Рудченко Панас Якович. Псевдонім: Панас Мирний. Дата народження: 13 травня 1849 р.. Місце народження: м. Миргород. Дата смерті: 28 січня 1920 р.. Місце смерті: м. Полтава. Рід діяльності: проза. Напрямок: реалізм. Жанр: роман, оповідання, новела, п'єса, повісті.

Народився Панас Мирний (Афанасій Якович Рудченко) 13 травня 1849 року в Миргороді у родині дрібного чиновника. Окрім Панаса в родині було ще четверо дітей - сестра Олександра, брати - Іван, Лука та Юрій.

Сім’я Рудченків

Найбільш малий Фоньок(як називали його у родині) любив свого старшого брата Івана. Із яким разом вони і прославили свою родину.

Сім'я Рудченків жила головним чином із мізерного заробітку батька. Особливі стосунки у письменника були з матір'ю - Тетяною Іванівною, яка була тихою, лагідною жінкою. Відомо, що вона вміла майстерно розповідати історії, знала безліч прислів'їв і приказок. Можливо, саме від неї обидва брати успадкували літературне обдарування.

Із дитячих років Панас Мирний відрізнявся мовчазністю, замкненістю, не переносив сварки. За словами сестри : «Був дуже мирним". Можливо, саме через цю рису свого характеру Афанасій Рудченко взяв собі цей псевдонім.

Освіта: Панас Мирний спочатку вчився у Миргородському приходському училищі, а з переїздом батьків до міста Гадяча поступив у 1858 році до повітового гадяцького училища, яке й закінчив у 1862 році. На цьому офіційна освіта майбутнього письменника закінчилася.

Чесний та порядний в усьому, Панас Мирний таким був і в сімейному житті. Справжнє кохання прийшло до нього на 40-му році життя. Його обраницею стала викладачка музики Полтавського інституту благородних дівчат Олександра Шейдеман. Її освіченість в поєднанні з молодістю та красивими голубими очима з першої зустрічі підкорили серце Мирного. І хоча Олександра на той момент була не вільна, проте, любов була такою сильною, щирою, що Олександра не встояла і відмовила молодому багатому лікарю, віддавши своє серце вже неюному Панасу Мирному.

Одруження стало ще одним випробуванням для доброго серця письменника. Олександра була порядною дружиною та гарною матір'ю, проте другом чи однодумцем не стала. А головною бідою була серйозна хвороба дружини, що супроводжувалась істериками та припадками. Після народження другого сина навіть виникла загроза летального випадку. Мирний відвіз дружину на лікування до Харкова.

оповідання: «Лихий попутав»; автобіографічне оповідання: «Гануся»; цикл оповідань:«Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко») повісті: «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й согочасне», «Голодна воля», «За водою»; романи :«Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»; новела :«Лови»; п'єса «Лимерівна».

Поштовхом до написання роману стала подорож Панаса Мирного від Полтави до Гадяча. 1874 року у журналі «Правда» письменник опублікував нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу майбутнього роману. Почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам'яті, «як здоровенний іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів». Найбільше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки співчували йому, називали його нещасним чоловіком.

Пише Панас Мирний багато, але друкується рідко: то у Львові, то в Женеві. Панас завжди просив не розкривати його справжнього імені, не рекламувати і не прославляти його. Він багато працює і як чиновник Панас Рудченко, звертає до себе увагу керівництва компетентністю та старанністю. Багаторічна сумлінна праця Панаса Яковича була відзначена орденами Станіслава II та III ступеня, Анни II ступеня, Володимира IV ступеня.

Екранізації: За його п'єсою В.Лапокниш поставив кінокартину «Лимерівна» (1954), а за однойменним романом письменника І.Кавалерідзе створив фільм «Повія» (1961).

Кадр з фільму “Повія”:

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою уряду Української РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворено літературно-меморіальний музей.