Презентація на тему:
Українські народні балади

У старих баладах чуємо буття схвильованого людського серця й розповідь про події, перетворені народною фантазією. Іван Франко

Зміст Українські письменники про баладу Балада (визначення) Історія балади Види балад Головні ознаки народної балади Художні засоби балад Герої балад Аналіз балад “Бондарівна”, “Ой летіла стріла”, “Ой на горі вогонь горить…”. Художній прийом метаморфози, перетворення дівчини на тополю у баладі “Ой чиє ж то жито…”. Аналіз балади “Козака несуть”

Українська народна творчість...уся закидана букетами поезії, цілими покосами поетичних квіток, так що тямущий письменник, не нагинаючись, може загрібати цілі оберемки і обсипати ними свої твори. І. Нечуй-Левицький

Балада — неповторне явище пісенної культури українського народу. М. Дмитренко

Бала да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.

Балада зазнала відчутних змін від початків свого існування (12-13 ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю (вперше ввів Пон Шаптен), поширювалася у Провансі. Історія балади

Невдовзі в Італії, зокрема в доробку Данте Аліґ'єрі, під впливом канцони втратила свій таночний рефрен. У французькій поезії 14 століття балада набула канонічних ознак, мала постійні три строфи, сталу схему римування (аб аб бв бв), обов'язковий рефрен та звертання до певної особи; зазнала розквіту в творчості Ф. Війона (1431–1463).

Балади бувають

Головні ознаки народної балади віршований, ліро-епічний твір; зосередження уваги на моральних проблемах; напружений сюжет;

легендність та фантастичність; драматична, часто несподівана розв'язка; присутність оповідача; використання діалогів і повторів; невеликий обсяг.

мета-фора и епітети гіпер- бола алегорія символи порів- няння антитеза анафора

Герої балад: люди, наділені винятковими рисами характеру, яким випала незвичайна або нещаслива доля

Балади легендарні (фантастичні) побудовані на трагічних особистих історіях, що закінчуються надзвичайними подіями

“Ой летіла стріла з-за синього моря”

Ой летіла стріла  З-за синього моря. Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі.  Кого ж вона вбила? —    Вдовиного сина. Немає нікого  Плакати по ньому.  Летять три зозуленьки, І всі три рябенькі: Одна прилетіла, В головоньках сіла; Друга прилетіла. Край серденька сіла; Третя прилетіла Та в ніженьках сіла. Що в головках сіла — То матінка рідна; Сіла край серденька — То його миленька; А в ніженьках сіла — То його сестриця. Де матінка плаче.  Там Дунай розлився;

Де плаче сестриця, Там слізок криниця; Де плаче миленька — Там земля сухенька. Ой матінка плаче. Зозуля – символ суму і вдівства.

Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином. Ідея:висловлення співчуття до загиблого. Основна думка: Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А сестриця плаче, Поки не забуде; / А миленька плаче, /Поки його бачить … Жанр: балада. Ідейно-художній аналіз

Композиція Експозиція: діалог про причини смерті вдовиного сина. Зав'язка: приліт трьох рябеньких зозуль. Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької смерті героя. Розв'язка: смерть рідної людини – одвічна пам’ять про неї.

Художні особливості твору Епітети: матінка рідна, земля сухенька, синього моря, зозулі рябенькі. Зменшено-пестливі слова: ніженьки, матінка, сестриця, миленька, серденька, головонька. Гіпербола :Де матінка плаче, там Дунай розлився; де плаче сестриця, там слізок криниця.

Історичні балади  — це балади на історичні теми. У них змальовується життя козака, смерть козака на полі бою розповідається про велике горе, яке приносить людям війна, трагічне становище українців в турецькому полоні, засуджує зрадництво та схвалює справедливе покарання козакам

“Ой на горі вогонь горить” Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить, Порубаний, постріляний. Китайкою покриваний. Накрив очі осокою, А ніженьки китайкою.  А ніженьки китайкою, А рученьки нагайкою. Що в головах ворон кряче,  А в ніженьках коник плаче.

 «Ой коню мій вороненький. Товаришу мій вірненький! Не плач, коню, надо мною. Не бий землі під собою. Біжи, коню, дорогою, Степовою широкою. Та прибіжиш під батьків двір,  Та вдаришся об частокіл. Як прибіжиш під ворота, Стукни-грюкни коло плота. Вийде сестра — розгнуздає. Вийде мати — розпитає: —        Ой коню мій вороненький, А де ж мій син молоденький? —        Не плач, мати, не журися. Та вже ж твій син оженився. Та взяв собі паняночку, В чистім полі земляночку».

Ідейно-художній аналіз Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав “порубаний, постріляний”. Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові. Основна думка: та вже ж твій син оженився / та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку. Жанр: балада. Римування: паралельне. Віршовий розмір: ямб.

Композиція Експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний … Зав'язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню, дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір. Кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син молоденький? Розв'язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Художні особливості твору Риторичні оклики: “Коню мій вороненький, товаришу мій вірненький!” Звертання: ”Не плач, коню, надо мною”. Епітети: “порубаний”, ”постріляний”. Риторичне запитання: “ А де ж мій син молоденький? “ Тавтологія: стукни-грюкни”. Метафори: “накрив очі осокою”.

” Бондарівна”

Пі сня про Бондарі вну — історична українська народна пісня-балада, в якій відображено події середини 18 століття за участю магната Миколи Потоцького (в тексті пісні — пан Каньо вський). Відома в більш ніж 30 варіантах, які відрізняються переважно місцем дії (Богуслав, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Городенка, Бучач).

Микола Василій Потоцький Церква Успіння Пресвятої Богородиці Марії (Городенка) – “покута” Потоцького за вбивство Бондарівни

Балада «Бондарівна» розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей «за хорошу дочку». У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.

Ідейно-художній аналіз балади Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського. Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності. Основна думка: “Ой волію ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити, / Ніж з тобою поневолі на цім світі жити”. Жанр: балада.

Композиція У містечку Богуславку Каньовського пана / Там гуляла Бондарівна, як пишная пава. Зав'язка: Ой тікала Бондарівна з високого мосту. Кульмінація: Ой вистрілив пан Каньовський – Бондарівна впала … Розв'язка: Ударили во всі дзвони, музики заграли, / А в же ж дівку Бондарівну навіки сховали!

Художні особливості твору Порівняння: “Межи нами Бондарівна, як сива голубка”. Риторичні оклики: “Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!” Звернення : “А чи волиш, Бондарівно?..”, “Оце ж тобі, старий Бондар…” Епітети : “добрі люди”, “сира земля”. Гіпербола : “ударили в усі дзвони”. Повтори: “Тікай, тікай…”, “старий Бондар…”. Риторичні запитання: “А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?”

Любовні балади “Козака несуть”

Козака несуть І коня ведуть.  Кінь головоньку клонить.   А за ним, за ним Його дівчина Білі рученьки ломить.   Ой ломи, ломи Білі рученьки До єдиного пальця!   А де знайдеш ти, Та дівчинонько, Над козака коханця!

Тема: оплакування дівчиною козака, що загинув. Ідея: висловлення співчутливого ставлення до тих, хто загинув заради щасливого життя інших. Основна думка: А де знайдеш ти, / Та дівчинонько, / Над козака коханця!

Художні особливості балади Риторичні оклики:”Ой ломи, ломи / Білі рученьки / До єдиного пальця!/ А де знайдеш ти, та дівчинонько, / Над козака коханця! ” Звертання: ”А де знайдеш ти, та дівчинонько”. Епітет: ”білі рученьки ”. Метафора: ”кінь голову клонить ”. Пестливі слова: ”головоньку”, ”рученьки”.

Соціально-побутова балада У соціально-побутових баладах змальовуються стосунки між батьками й дітьми, братами й сестрами, розкриваються почуття кохання й ненависті.

 Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,              Чия то дівчина розпустила коси?             Коси розпустила, гулять не ходила,             Молодого хлопця навік полюбила.             Проводжала мати сина у солдати,             Молоду невістку в поле жито жати.             Жала вона, жала, жала — не дожала             І до сходу сонця тополею стала...             Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!             Де ж моя дружина, що не йде стрічати? —             Не питайся, сину, про свою дружину,             Бери топір в руки — рубай тополину.—             Як ударив вперше — вона й похилилась,             Як ударив вдруге — вона й попросилась:             — Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,             На моєму листі спить твоя дитина.—             Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?             Не спішіть, дівчата, розпускати коси. 

“Ой чиє ж то жито … ” — це соціально-побутова балада. В основі лежить моральний конфлікт свекрухи з невісткою, яка була до того залякана, що перетворилась на тополю.

Мотив перетворення людей на рослини, тварин, птахів є дуже поширеним у баладах.

Ідейно-художній аналіз балади Тема: моральний конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилася на тополю. Ідея: перед тим як узяти шлюб, треба добре пізнати один одного, з'ясувати стосунки в родині майбутнього подружжя, психологічний клімат сім'ї. Основна думка: ”Не спішіть, дівчата, розпускати коси…” Римування: паралельне. Віршовий розмір: хорей.

Композиція Експозиція: ”Чия то дівчина розпустила коси?” Зав’язка: ”Молодого хлопця рано полюбила”. Кульмінація: ”Бери топір в руки – рубай тополину”. Розв’язка: ”… я – твоя мила, на моєму листі спить твоя дитина”.

Художні особливості твору Метафори: ”Як ударив вдруге – вона й попросилась .” Звертання: ”Здрастуй, рідна мати! ”, “Не рубай, коханий”. Риторичне запитання: ”Де ж моя дружина, що не йде стрічати? ” Повтори: ”Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси… ”.

Дякую за увагу! Презентацію підготували учні 9-А класу Новицького Н В К : Базюк Христина, Федьків Христина Хацевич Діана Ханенко Тетяна Романів Віктор