Презентація на тему:
Ярослав Стельмах - Життєвий і творчий шлях драматурга і перекладача

Стельмах Ярослав Михайлович 30 листопада 1949 – 4 серпня 2001 (51 рік) український дитячий письменник, драматург, кіносценарист, перекладач. Син письменника Михайла Стельмаха.

Миха йло Пана сович Сте льмах

Народився 30 листопада 1949 року у Києві. В 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, у 1981 році — Вищі літературні курси в Москві, потім аспірантуру. Жив в Києві .Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. На Бориспільській трасі старенький автомобіль «Жигулі», в якому Стельмах їхав до себе на дачу, раптово втратив керування, врізався в автобус «Ікарус», вилетів на узбіччя і загорівся. Похований в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком

Драматург, кіносценарист, прозаїк, перекладач. Закінчив у 1971 році Київський інститут іноземних мов, у 1981 році – Вищі літературні курси у Москві. Автор 25 оригінальних п’єс, 15 інсценівок, 20 перекладів, 8 кіносценарієв. Заслужений діяч мистецтв України. Лауреат Державних премій ім.І.Котляревського та ім.Лесі Українки. Його п’єси широко представлені в репертуарі театрів України. Тільки в 2000 році відбулося 12 прем’єр. За підсумками Всеукраїнського Тижня кращих вистав за п’єсами сучасних українських драматургів Я.Стельмаха названо “Кращим драматургом України 2000-го року”.

Творчість Автор популярних дитячих книг: «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Премудрий» «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний» та інших. Переклав на українську мову ряд популярних п'єс, які йшли на сценах Києва і Львова. Кіносценарії: «Циганка Аза», (1987), «Провінціалки» (1990), «Кіценька» (1995) (в складі серіалу «Острів любові»).

Творчість Автор популярних дитячих книг: «Митькозавр із Юрківки», «Вікентій Премудрий» «Голодний, Злий і Дуже Небезпечний» та інших.

У кабінеті. Ярослав Стельмах за роботою.

Ярослав Стельмах: «В принципе, я знал, что эта пьеса долго не будет поставлена, но мне очень хотелось её написать. В театрах тогда хорошо шли другие мои произведения, и я решил себе позволить лирическую паузу, написать что-нибудь для души. Мне кажется, что если бы я тогда зависел от каких-то бытовых условностей, денег — „Автомобиль“ никогда бы не появился. А так, позволил себе забыть обо всём и писать о том, о чём давно уже хотелось рассказать. Работа над этой пьесой меня очень вымотала, я потом долгое время не знал — о чём ещё можно в этой жизни написать? Было ощущение, что все слова сказаны, сюжеты забыты — точка. Слава Богу, вышло иначе. Мне тогда очень хорошо писалось, я вложил в „Синий автомобиль“ много души и эмоций...»

ОСОБЛИВОСТІ КОМПОЗИЦІЇ МОНОДРАМИ ЯРОСЛАВА СТЕЛЬМАХА «СИНІЙ АВТОМОБІЛЬ»

Визначальною своєрідністю драматичного твору є те, що майже весь текст становить мова персонажів. Свій монолог персонаж може звертати до глядача, до себе самого. В одних монологах персонажі висловлюють свої потаємні мрії, прагнення або розповідають про те, що відбулося раніше, до початку дії в п'єсі чи по ходу дії, але за межами сцени.

«Синій автомобіль» - це своєрідна відверта сповідь. Це складна і неоднозначна п'єса. По-перше, вона назовні вивертає душу автора, по-друге, в ній показано болісний процес творення художнього полотна, по-третє, її текст оформлено в дещо не поширений у драматургії жанр - монодраму. Монодрама - драматичний добуток, що виконується одним актором.

Головний герой твору, а точніше єдиний його герой, - це А. Більшість дослідників монодрами зазначає, що цим героєм став сам автор: «...цю п'єсу можна назвати художнім сценарієм особистого життя Ярослава Стельмаха. Пронизлива оповідь про пошук справжнього, про щастя дитинства і любов до близьких, про муки творчості та єдиної можливості створення справжнього твору...»

У п'єсі домінує стилістика постмодернізму, про що свідчить реалізація проблем твору у моделі «герой - історія». Поняття «історії» суб'єктивується, виставляючи на перший план виключно особистісні події життя головного героя А. Герой п'єси знаходиться у пошуку свого життєвого шляху через аналіз усього свого життя.

А. досить успішний письменник, можливо, автор захоплюючих творів. Він перебуває у стані творення нового художнього полотна. Перед реципієнтом розгортається картина напруженої роботи, болісних пошуків сюжету майбутнього твору, що викликає у митця стан гострого нервового збудження: «Усі з тобою носяться, панькаються... А тут!.. (З ненавистю вгатив кулаком по рукописах.) Сиди, пиши, видумуй, пробуй... Кат його знає, що іще придумати. Ні днів тобі, ні рядків! Так, на цю тему я вже писав... і на цю писав... на цю писав не я... А-а-а!...»

Стельмах руйнує шаблонні поняття побудови п'єси. Неможливо прослідкувати загальний сюжет, він ніби дробиться окремими частинами. Першою частиною, яка у свою чергу містить в собі декілька сюжетних ліній, можна вважати роздуми А. про сюжет майбутнього твору. Перша сюжетна лінія - кохання медсестри та художника хворого на СНІД. «Страшна підступна хвороба, отруює весь організм. Таємно, поступово, приховано. Хворий ще нічого не знає... А вона - медсестра. ... жартома бере його кров на пробу...»

Другою сюжетною лінією є кохання бізнесмена з Канади та звичайної української жінки. «А він приїхав з Канади, там у них зовсім по-іншому. Фірмач, але дружньо настроєний. У черзі за майонезом вони знайомляться. Холоднеча, мороз - двадцять п'ять градусів, у них там не так, а він без рукавичок, поцупили у готелі, перемерз. І вона подає йому свої... Ні, краще - він їй...»

«Синій автомобіль» можна одночасно назвати і антидрамою. У ній руйнуються класичні канони драматичного жанру, а саме: нівелюється сюжетна логічність, домінантним стає сам текст, тобто на перший план виходить не зміст, а форма, і, відповідно, змінюється характер конфлікту і передається тепер у протистоянні текстових структур, а не героїв чи обставин. Майже зникає інтрига. Замість притаманного сценічному жанрові динамізму з'являється тяглість. Вона мотивована рефлексійністю сюжету. Наявність у п'єсі лише одного героя зумовлює виключно монологічний характер фабульної структури.

«Синій автомобіль», як особиста сповідь, відобразив не лише минуле, в ньому завбачено майбутню трагедію. Тож вагомого сенсу в цій ситуації набувають слова А. Камю: «Вони (твори) живуть сяйвом життя свого творця, але кінцевий сенс їм надасть його смерть. До моменту смерті послідовність творів випадкова. Якщо у цій випадковості зберігається відлуння самого життя, отже, їхньому деміургу вдалося відтворити образ власної долі, розголосити безплідну таємницю, хранителем якої він є».

«Синій автомобіль» можна вважати «ноу-хау» сучасної літератури, який прагне замінити догматичні шаблони композиції драматичного твору на нові сучасніші, та запровадити новий формат творів у стилі потоку свідомості.