Презентація на тему:
Леся Українка "Бояриня"

Леся Українка.”Бояриня”.Історична основа драматичної поеми. На чужині що зможу я знайти, Де все чуже, чужі земля і небо? Галина Стеценко

План 1. Історія написання твору. 2. Шлях “Боярині” Лесі Українки до читача. 3. Жанр твору. 4. Історична основа драматичної поеми. 5. Трагедія рідного краю – основа сюжету “Боярині” Лесі Українки. 6. Композиція твору. 7. Образи “Боярині” Лесі Українки. 8. Паралелі між долею головної героїні і долею України.

Історія написання твору Драму “Бояриня” Леся Українка написала в 1910 р., перебуваючи на лікуванні в Єгипті. Це єдиний твір поетеси, побудований на матеріалі історичної минувшини України, - дія відбувається в другій половині ХVІІ ст.

Нелегкий шлях до читача Драматична поема “Бояриня” мала нелегкий шлях до читача, була опублікована вже після смерті поетеси в 1914 р. За радянських часів твір було суворо заборонено режимом за антиросійське звучання, тож прийшла “Бояриня” до сучасного читача тільки в 1989 р.

Жанр твору Лесі Українки “Бояриня” Драматична поема – переважно невелика за розміром віршована п’єса, в якій поєднується драматичне й ліричне розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, вся увага зосереджена на розкритті ідейного конфлікту в момент його найбільшого загострення.

Історична основа твору У драмі Лесі Українки“Бояриня” відображена доба Руїни й гетьманування Петра Дорошенка.

Історична канва твору Змальовуються церковні братства, в яких брали участь і жінки (Оксана належала до дівочого братства, де була виготовлена корогва); згадуються утиски москалів (мову про це вів гість-козак, коли приїжджав до Степана); розповідається про те, що українська старшина “понадилась на соболі московські” (Іван, Оксанин брат, закидає це Степанові і його батькові); йдеться і про недовіру до Дорошенка, який привів на Україну татар (слова ці говорить Степан, коли характеризує братовбивчу війну на Батьківщині).

Доба Руїни Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Богдана Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічних меж. Як правило, її датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.

Причини та характерні ознаки Руїни

Отже, в добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалась обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії.

Характерні ознаки Руїни: − загострення соціальних конфліктів як наслідку соціального егоїзму старшини, її зловживань, намагання реанімувати старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не лише селян, а й простих козаків; − початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою; − зміцнення у свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови від національної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї, повернення до ідеї автономізму; − звертання до урядів іноземних країн при розв’язанні внутрішньополітичних проблем України, які вміло грали на суперечностях, використовуючи їх у власних цілях; − жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо). Одночасно Україна мала два, а то й три-чотири гетьмани (згадаймо 1668 р.: П. Дорошенко, П. Суховій, М. Ханенко, Д. Многогрішний), які ворогували між собою і у своїй політиці орієнтувалися на різні країни; − поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорозької Січі (небажання підпорядковуватися гетьманській владі, ігнорування загальноукраїнських інтересів, віддання переваги лише власним інтересам тощо).

Трагедія рідного краю “Бояриня” – єдиний твір Лесі Українки, побудований на матеріалі історичної минувшини України. Драма перейнята порівнянням суспільно-політичної атмосфери України й Московщини XVII ст. Трагедію рідного краю поетеса розкриває через призму особистого життя Степана й Оксани.

Композиція твору Експозиція – знайомство родини козацького старшини Олекси Перебійного з сином його бойового побратима Степаном – боярином.

Зав’язка Згода Оксани на одруження.

Розвиток дії Життя головної героїні в Москві, її неможливість вжитися в роль боярині.

Кульмінація Усвідомлення Оксаною власної бездіяльності, докір Степанові з приводу своєї і його пасивності.

Розв’язка Спустошення молодої української патріотки, готовність прийняти смерть як невідворотність долі.

Герої твору представник старшого покоління, яке добре орієнтувалося в реаліях життя, але практично владу свою і силу вже втратило . Олекса Перебійний -

Мріяла, вірила, страждала, кохала, жаліла. Та чи здатна була на щось інше? Та чи могла щось вдіяти? Оксана

Степан Його батько тримав слово дане московському цареві ще за Хмельницького. А що тримав Степан?

Обидва захоплені романтикою минулих героїчних походів. Ця боротьба засліпила їх. Вони себе мислять тільки там, де війна. Іван (брат Оксани)та козак Яхненко

Степанова мати Вона перш за все дружина і мати. Вона гордилася своїм чоловіком – українським козаком. Вона пишається своїм сином – російським боярином.

Ганна та її брат Іван Відірвані від рідних коренів. В чужу землю ще не вросли. Хто вони?

Поміркуймо Чому Оксана не хоче повертатися на Україну? Чи правильним є твердження, що Московія зруйнувала життя і щастя Оксани? Думку доведіть. Що спільного в долі Оксани та України?

Леся Українка проводить паралелі між долею Оксани і долею України. І молода жінка, і рідний край були змушені скоритись. Поетеса зображує трагедію народу, який не міг залишитись вільним, закликає до боротьби за волю і незалежність.

Ти себе Українкою звала, І чи краще знайти ім’я Тій, що радістю в муках сіяла, Як Вітчизна велика твоя

25 лютого 1871 року в місті Новограді – Волинському народилася велика українська поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

Будинок у Новограді-Волинському, де народилася Леся Українка

Батьки Лесі Українки Петро Антонович Косач, батько Лесі Українки. Фото початку 1890-х рр. Олена Петрівна Косач (з Драгоманових), мати Лесі Українки; літературний псевдонім – Олена Пчілка. Фото 1896 р.    

1876рік 1879 рік

Лесині сестри та брати Михайло Ольга Ізидора Микола Оксана

Юний талант

Велика родина Косачів - Драгоманових

Мій давній друже! Мушу я з тобою Розстатися надовго...

Музей - садиба сім’ ї Косачів в селі Колодяжному

На руїнах Луцької фортеці юна Леся зображала французьку героїню Жанну Д’Арк

У 1894 році родина поетеси поселилася в Києві… Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам'ятника І.П.Котляревському. Передній ряд (зліва направо): Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Гнат Хоткевич; задній ряд : Василь Стефаник, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Володимир Самійленко. Фото 1903 р.    

На рідній Україні з братом Михайлом та Ольгою Кобилянською

Леся Українка в Криму з Оленою Пчілкою

Леся Українка в Криму. Фото 1897 р. Леся Українка в Криму (Чукурлар). Фото 1897 р.    

У колі рідних та друзів

На відпочинку з родиною

« Патріотка до мозку кісток »

Кохання в житті поетеси

Коханий Лесі – Сергій Мержинський Все, все покинуть, до тебе полинуть, Мій ти єдиний, мій зламаний квіте! Все, все покинуть, з тобою загинуть, То було б щастя, мій згублений світе!

“ Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами…”

У 36 років Леся вийшла заміж за 27 – річного Климентія Квітку У шлюбі прожила 5 років, чоловік пережив її на 40 років

Будинок, в якому жила Леся у Києві

Кімната Лесі в будинку у Києві

Єгипет. 1912 р.

Леся Українка на лікуванні Леся Українка та О.А.Косач-Шимановська. Фото 1906 р. Леся Українка. Єгипет. Фото 1912 р.    

Леся Українка в Грузії

“ Лесине прощання із життям ” Останнє прижиттєве фото Лесі Українки, зроблене 24 травня 1913 року. У спогадах Лесина сестра Ізидора Косач-Борисова назвала цю фотографію ” Лесиним прощанням із життям ”. Тоді в поетеси були надзвичайно голубі очі. Жаль, що на чорно-білій фотографії цього не розгледіти.

Леся Українка померла 1 серпня 1913року у віці 42 років у грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень…

Музей Лесі Українки у Колодяжному

Будинок, у якому жила Леся Українка в Ялті

Пам'ятник Лесі Українці в Києві (площа Лесі Українки). Скульптор Г.Н.Кальченко, архітектор А.Ф. Ігнащенко. Встановлено в 1973 р.    

Ні! Я жива! Я вічно буду жити! Я в серці маю те, що не вмирає

Я – Українка. Сміло чи зухвало Себе святим іменням нарекла, Аби його навік не поховала Покори та безпам’ятства імла

Прижиттєві портрети Лесі Українки Ф.Красицький. Портрет Лесі Українки. 1904 р. І.Труш. Портрет Лесі Українки. 1900 р.

Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. N 32 Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва присуджується щороку до дня народження Лесі Українки - 25 лютого за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання.

Це цікаво знати Знала поетеса не лише рідну мову, ще з дитинства вона “виучила німецьку й французьку мови, сама вивчилась ще по-польськи і по-італійськи”, - писала в листі до О.Огоновського мати Лесі. Крім того, володіла англійською, російською, болгарською, пізніше цей список поповнили латинська, грецька, єгипетська, починала вчити іспанську. Один з яскравих прикладів володіння мовами – приїзд Лесі Українки у Болгарію до дядька Михайла, де племінниця з першого дня розмовляла з ріднею українською, вільно читала наукову працю з фольклору Драгоманова болгарською, а у мішаних товариствах говорила одночасно чотирма мовами.