Презентація на тему:
ЛЕОНІД МОСЕНДЗ

ЛЕОНІД МОСЕНДЗ 20.09.1897 – 13.10.1948

Леонід Мосендз - видатна постать української еміграції 20-40 років XX століття. Його знали не тільки в Західній Європі, а й на американському континенті. То була людина творчої напруги і різнобічного таланту. Поет і прозаїк, публіцист і літературний критик, учений-хімік і перекладач-такий діапазон його невтомної діяльності. Працював натхненно, до самозабуття. Тому всюди залишив глибокий слід, хоча в житті зазнав немало випробувань.

Дитинство Леоніда бере початок у Могилеві- Подільському, що на Вінничині. Там він народився 20 вересня 1897 р. в родини службовця. Батько працював економом у пана. Мати з роду Лисковець, бабуся- уроджена Семожицька, прабабуся- зі старого польського роду Корзонів. Виростав він серед чудових краєвидів Придністров’я, виховувався на місцевих казках, народних піснях і легендах про мужніх борців за свободу- Івана Гонту та Устима Кармелюка.

Леонід Мосендз навчався у Вінниці, перебував в армії УНР, емігрував до Польщі, вчився у Чехословаччині, працював на Закарпатті, а потім опинився у Братиславі. Там він одружився з чешкою Магдалиною Паланковою. А коли в них народилася дочка, назвали її Марійкою- на честь Леонідової матері. Згодом він присвятить їй поему “Волинський рік ” і книжечку віршованих казок під назвою “Пригоди котика Кікі”.

Оригінальним поетом був Мосендз. Вимушена еміграція (служив в армії УНР як старшина, через це не міг лишатися в підсовєтській Україні) поклала відбиток на його творчості. Як щирий патріот він боляче переживав розлуку с рідним краєм.

13 жовтня 1948 року перестало битися серце видатного письменника –патріота і вченого(із студентських років хворів на туберкульоз легень). А дружина поета Магда,лікар за фахом, померла в 1998 році в США під час перебування в дочки Марії.

Багата і різноманітна за тематикою та жанрами творчість Леоніда Мосендза. Поет прагнув зрозуміти “матерії незупинимий льот”, його хвилювали проблеми сучасної хімії, фізики, математики, астрономії, космосу.

Але в центрі уваги- завжди була людина з її одвічним прагненням до свободи. Тому в багатьох поезіях звучать мотиви національно-визвольної боротьби: У сні, під киреєю віку, Вдивляюсь в прийдешність свою: Ми встанем, ми встанем без ліку, Щоб в чеснім ще вмерти бою?..

А з якою зневагою і болем в серці писав автор про різного роду яничарів і перевертнів: А ще кому знесете ви данину? Яким варягам зложите присягу? Яку чужу прикрасите ви сагу? І перед ким ще схилите коліна?

Як хочеться молитись часом Комусь, хто всевибачливий й ласкавий: “Не приведи загинути рабом Чужої ласки і чужої справи Не допусти закінчити ці дні Під непривітним чуженецьким дахом. О, дай хоч серцем перейти мені Старим, запиленим чумацьким шляхом, Спочинуть в холодку рясних садків,, Вклонитися селу, зрадіти місту, Почути дзвонів півзабутий спів І тупіт ніг під музику троїсту. За плугом перейти широкий гон, В пухку ріллю насіння кинуть жменю, Під копами забуть утомний сон, Припавши до межі: о нене,неню! ” Як хочеться молитися часом Комусь хто зна мій біль і знає…гину: “Не приведи загинути рабом На спраглих межах мого Ханаану!”

Шанувальники таланту Леоніда Мосендза давно чекали на той час, коли можна буде вільно читати його книги, коли вони увійдуть до програми середніх та вищих навчальних закладів, адже його твори варті того. І нарешті ми можемо оцінити його і сказати, що Мосендз -видатний письменник і вчений, який так трепетно любив свою Батьківщину-Україну.