Презентація на тему:
Брежнєв Леонід Ілліч

Брежнєв Леонід Ілліч 19 грудня 1906 (1 січня 1907)- 10 листопада 1982, Москва

Народився в родині робітника-металурга. У 1915 році був прийнятий в класичну гімназію м. Кам'янське, яку закінчив у 1921 році. 1923 року вступив до Курського землевпорядного-меліоративного технікуму та вступив до лав комсомолу.

1927 року закінчив Курський землевпорядно-меліоративний технікум й почав працювати землевпорядником в Кохановському районі Оршанського округу Білоруської РСР

Сім’я 1928 року Леонід Ілліч одружився з Вікторією Петрівною Денисовою. Вона була на рік молодшою й навчалася в Курському медичному технікумі.

Після роботи в Курській області та Білорусі Брежнєва направили на Урал . Він брав участь у створенні колгоспів і  розкуркуленні. 1931 року перейшов на керівну роботу в окружне земельне управління, але через кілька місяців із невідомої причини покинув сільське господарство й повернувся в Кам'янське.

У 1935-1936 роках служив в армії: курсант і політрук танкової роти в Забайкаллі  Закінчив курси моторизації і механізації Червоної Армії, за що було присвоєно перше офіцерське звання - лейтенант

Будучи бригадним комісаром, при скасуванні інституту військових комісарів у жовтні 1942 року замість очікуваного генеральського звання був атестований полковником. У 1943 році отримав звання генерал-майора. Учасник Параду Перемоги 24 червня 1945 комісаром зведеного полку 4-го Українського фронту

З 30 серпня 1946 року по листопад 1947 перший секретар Запорізького (призначений за рекомендацією ,а потім Дніпропетровського (до 1950 року) обкомів партії. Після війни — знову на партійній роботі (зокрема, перший секретар комуністичних партій Молдавії та  Казахстану).

1964 — після усунення від влади Микити Хрущова обраний Першим секретарем ЦК КПРС. Леонід Брежнєв пропонував В. Семичасному, голові КДБ СРСР у період підготовки Пленуму ЦК КПРС 1964 року, фізично позбутися М.С. Хрущова шляхом улаштування аварії літака, автокатастрофи, отруєння або арешту,

У сімдесяті роки на міжнародній арені сталося часткове примирення двох систем («розрядка»). Саме в цей час (1973) Брежнєв отримав Ленінську премію за зміцнення миру між народами. 22 березня 1974 (минуючи звання генерал-полковника) Брежнєву присвоєно військове звання генерал армії. У 1976 році йому було присвоєно звання Маршал Радянського Союзу

На початку 1976 року переніс клінічну смерть. Після цього він так і не зміг фізично відновитися, і його важкий стан і нездатність керувати країною з кожним роком ставали все очевидніше. Брежнєв страждав астенією (нервово-психічної слабкістю) та атеросклерозом мозкових судин. Працювати він міг лише годину-дві на добу, після чого спав, дивився телевізор і т. д. У нього з'явилася наркотична залежність від снодійного - нембутала.

У 1978 році нагороджений орденом «Перемога», який вручався тільки у воєнний час за видатні заслуги у командуванні фронтом при перемогах, що забезпечили корінний перелом у стратегічній обстановці (нагородження було скасовано указом М. С. Горбачова в 1989 році).

23 березня 1982 під час візиту Брежнєва в Ташкент, на літакобудівному заводі на нього обрушилися містки, повні людей. У Брежнєва була зламана ключиця (яка так і не зрослася). Після цього випадку здоров'я Брежнєва було остаточно підірвано. 7 листопада 1982 відбулася остання публічна поява Брежнєва. Стоячи на трибуні Мавзолею Леніна, він протягом кількох годин приймав військовий Парад на Червоній площі, а проте його важкий фізичний стан впадало в очі навіть на офіційній зйомці.

Леонід Ілліч Брежнєв помер 10 листопада 1982 на державній дачі «Заріччя-6». Тіло було виявлено охороною о 9 годині ранку. Першим з політичних діячів на місце смерті приїхав Ю. В. Андропов. Про смерть Брежнєва ЗМІ повідомили лише через добу, 11 листопада о 10 годині ранку. Похований на Червоній площі в Москві біля Кремлівської стіни. США на похоронах представляли віце-президент Джордж Буш-старший і держсекретар Шульц.