Презентація на тему:
Борис Грінченко - Життєвий шлях та творчий доробок митця

Борис Грінченко (1863-1910)

Народився 9 грудня 1863 року у дворянській родині на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту. Батько (відставний штабс-капітан) був сухою, суворою людиною. Усе в домі він намагався поставити на “панську” ногу, не раз карав сина за те, що він товаришував з “селюхами”. На все життя запам'ятав Борис Дмитрович Грінченко ніжні руки матері, її тихий голос. Вона – росіянка, дочка полковника, - понад усе любила свого первістка і ,як могла, оберігала від холодних батькових очей. Тепло і ласку знаходив хлопець у діда Андрія, старого пасічника, та його сліпої дружини баби Гальки. Від них перейняв рідну мову, народну пісню і проніс любов до рідного слова через усе життя

У п'ять років навчився читати і майже одночасно почав писати. Шестирічним хлопчиком складав вірші і “видавав” на своєму хуторі кілька “журналів”. З одинадцятирічного віку Бориса віддали в середню школу в Харкові. Тут він продовжує свою “літературну” діяльність: “видає”, крім російського, і український журнал, глибше знайомиться з літературою, народною творчістю.

Одного разу, на канікулах, перебираючи старі книжки у батьковій скрині, Борис натрапив на Шевченкового “Кобзаря”. Він одним духом прочитав книжку і на все життя полюбив Шевченкове слово.

Однак доля розпорядилася так, що навчальний заклад Б. Грінченкові не випало закінчити: за читання забороненої літератури його було виключено зі школи й ув'язнено. П'ятнадцятирічному юнакові довелося пережити допити, знущання, холод і голод. Коли поліція зрозуміла, що нічого не доб'ється від хлопця, його було звільнено на поруки батька і відправлено на хутір. Умов для продовження навчання більше не було: підірване здоров'я, матеріальні нестатки. Б. Грінченкові вдалося підготуватися і скласти екзамен на звання народного вчителя при Харківському університеті. Від здобуває посаду вчителя й одночасно починає активно займатися літературною діяльністю. У 1881 році в журналі “Світ” Іван Франко вперше друкує вірші поета

1883 року на курсах вчителів у Змієві познайомився з молодою вчителькою Марією

1887 року молоде подружжя Грінченків приїздить до села Олексіївка Славяносербського повіту, в школу, опікується якою Христина Алчевська, вже тоді відома своїми новаторськими ідеями в освіті.

За рік по приїзді Грінченко закінчив «Настусину читанку», яка служила навчанню власної донечки й сільських дітей. Наступного року була підготовлена «Українська граматика». Разом з учнями Борис Дмитрович видає рукописний журнал «Думка».

Донька Грінченків, Настя, на початку 1906 року захворіла на туберкульоз. Невдовзі Настя Грінченко померла, а вслід за нею і її крихітний син, єдиний внук письменника.

Грінченко - автор близько 50 оповідань: «Чудова дівчина», 1884; «Сама, зовсім сама», 1885; «Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.

Повісті Бориса Грінченка: «Сонячний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі», 1900; « Під тихими вербами», 1901

Збірки поезії: «Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893 та ін.

Грінченко очима сучасників

Вшанування пам'яті

Народний меморіально-літературний музей Бориса Гринченка (  с. Олексіївка на Луганщині)

22 серпня 2011 року у сквері поряд із адміністративним корпусом Київського університету імені Бориса Грінченка по вул. Воровського 18/2 відбулося урочисте відкриття пам’ятника Грінченку (скульптор Обезюк М. Н., архітектор М.О. Босенко)

Споруда історичного Києва, дім по вулиці Гоголівській, 8, на фасаді якого встановлено меморіальну дошку з темно-сірого граніту у вигляді розкритого тому, з горельєфним бронзовим портретом Грінченка (скульптор А.Г.Чемерис).

2008 р. – рік 145-ї річниці з дня народження Б. Грінченка – було проведено Роком Бориса Грінченка в Університеті. До річниці розроблено нагрудний знак «За особистий внесок у розвиток Університету» та запроваджено іменну стипендію найкращим студентам.

Могила Б.Д. Грінченка На Байковому кладовищі у Києві