Презентація на тему:
Тернопільська вечірня школа

Тернопільській вечірній школі 71 рік Історична довідка 1939/40 - 2011 рік

18 січня 2011 року в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України відбулася Всеукраїнська нарада з питань діяльності вечірніх (змінних) шкіл.

Перший заступник Міністра – Борис Жебровський Учасниками наради було підкреслено, що система вечірньої (змінної) освіти не лише є необхідною на сучасному етапі, але і має майбутнє.

- Сьогодні в Україні функціонує 205 вечірніх шкіл, у яких навчається 45 тисяч учнів.

«Флагман освіти і науки України 2011» та презентаційне видання «Флагмани освіти і науки України».

Агітаційні плакати

Учнями нашої школи були: міський голова – Богдан Левків поет – Борис Демків спортсмени України – Кромпець Наталя, велоспорт Сивак Наталя, важка атлетика

Богдан Левків –2002-2006 рр. міський голова

ЗА ЧИСТЕ МІСТО !

Борис Демків – поет,публіцист

Кромпець Наталя - велоспорт КРОМПЕЦЬ Наталія, майстер спорту України, чемпіон України з велоспорту (маунтенбайк), вихованка Тернопільської ДЮСШ „Буревісник”, випускниця Тернопільського національного економічного університету;

Створення вечірніх шкіл на Тернопільщині Після встановлення радянської влади у Західній Україні широко була організована сітка вечірніх шкіл по ліквідації неписемності серед дорослого населення, школи селянської і робітничої молоді. Але вторгнення німецько-фашистських загарбників на українські землі зірвали налагоджену було вже роботу вечірніх шкіл і на довгі чотири роки затримали її. Лише після визволення Західної України від німецької окупації на Тернопільщині знову відновили свою роботу вечірні школи селянської і робітничої молоді, в яких навчались юнаки і дівчата, що працюють на виробництві, в установах, фабриках і заводах. В 1945 році організовується навчання в 4-х середніх школах робітничої молоді в м.Тернополі, Чорткові, Кременці, Бережанах, Бучачі, Теребовлі. Відновлює свою роботу і Школа робітничої молоді в м.Тернополі. У 1946 – 1947 н.р. в ній навчалось 140 учнів. В 1945-1946 роках в області працювало 6 шкіл робітничої молоді в яких навчалось 280 учнів. Навчання розпочиналось з жовтня місяця.

В 1946-1947 році на Тернопільщині працювало вже 7 вечірніх шкіл в них навчалось 866 учнів. Серед учнів були інваліди Вітчизняної війни, офіцери Червоної Армії, діти, чиї батьки загинули на фронтах війни або закатовані німцями. В м. Тернополі вечірня школа була одна і відкрилась на базі школи №6 (сьогодні приміщення Політехнічного університету), називалась Школа робітничої молоді. Директором Тернопільської вечірньої школи у 1946 році була тов. Зубова. Навчались у вечірній школі підлітки та дорослі віком від 17 до 30 років та старші. Це були працівники залізниць, водії автоколон, будівельники. Після закінчення робочого дня вони поспішали за шкільні парти. Уроки закінчувались 23.00 год.

Вечірні школи не мали своїх приміщень, а працювали в приміщеннях масових шкіл. Навчальний процес в школі був чітко злагоджений, педколектив школи сумлінно працював над тим, щоб дати молоді глибокі знання на рівні масових шкіл. Навчання в школі проводилось щоденно по 4-год. Не всі школи робітничої молоді достатньо були забезпечені освітленням. В окремих школах як Теребовлянській, Бережанській навчання проводилось в напівтемних кімнатах при світлі однієї свічки чи лампи. Гарні матеріальні умови були створені в Кременецькій, Бучацькій, Тернопільській школі. У 1949-1950 н.р. школа робітничої молоді (СШРМ) в Тернополі знаходилась по вул. Бродзінського 4. У 1950-1951 н.р.- вечірня школа знаходилась при масовій школі по вул. Леніна 38 (Руська) У 1952-1953 н.р. в школах робітничої молоді навчалось 3227 учнів. На кінець навчального року в області працювало 15 шкіл робітничої молоді. Контингент учнів був строкатий, з них: службовці – 516, робітники – 528, колгоспники – 656, працівники міліції – 153, військовослужбовці -118, підлітки – 74, не працюючі – 304.

У 1952 році в Тернополі одна школа робітничої молоді, 14 класів з контингентом 368 учнів. За роки радянської влади в м. Тернополі діяло 5 вечірніх шкіл та 4 консультпункти заочної школи. В кожному мікрорайоні було по школі. Це СШРМ №1, СШРМ № 2, СШРМ №3, СШРМ №4, СШРМ №5. СШРМ № 1 знаходилась з 1946 у приміщенні Політехнічного університету при школі №6, далі в приміщеннях шкіл №3, №18. Школа робітничої молоді (СШРМ №2) знаходилась в приміщені школи №5, далі з 1974 року отримала власне приміщення по вул. Текстильній. СШРМ № 3 знаходилась в смт. Березовиці в приміщенні школи №8. СШРМ № 4 (з російською мовою викладання), знаходилась в будинку Укрсоцбанку (колишня школа залізничників). СШРМ № 5 діяла при школі № 12 в мікрорайоні Дружба. Діяли консультпункти при бавовняному комбінаті , заводі штучної шкіри біля Фарфорового заводу, в АТК -22-24 вул. Гайова де навчали водіїв, та при підприємстві Будіндустрія.

Найбільшою серед вечірніх шкіл міста була вечірня школа (СШРМ №2). До 1974 року школа не мала свого приміщення, а з 1974 по 1989 рік знаходилась в окремому двоповерховому приміщенні по вул. Текстильній. Учнями школи стають працівники бавовняного комбінату та ПТУ №2. Тоді тут було 27 класів, де навчалось до тисячі учнів. Директорами шкіл були із 1971 по 1985 рік Кіслін Петро Гаврилович, з 1985 по 1989 рік Кудінов Микола Іванович. Навчалися робітники, прядильниці, ткалі, ремонтники, електрики, слюсарі, штукатури. В школі була висока матеріально-технічна база, бібліотека, обладнані класи. Для учнів проводились вечори відпочинку до пам'ятних та державних свят, зустрічі з визначними людьми, ветеранами. Навчальному процесу сприяли Райком комсомолу БПК, робітники-комсомольці, профспілка БПК, партійна організація. Невідвідування школи засуджувалось на колективних зборах. На початку 80-х років вечірня школа №2 за високі успіхи у навчально-виховному процесі, а саме за І- ше місце серед вечірніх шкіл УРСР була нагороджена “ Перехідним Червоним Прапором “.

У кінці 80-х років у зв'язку з реорганізацією вечірніх шкіл об'єднують школу №1 і №2 , згодом вечірню школу №4. З цього часу Вечірня школа в Тернополі була одна, а інші школи в зв'язку з втратою потреби були закриті. З 1990 по 1996 рік вечірня школа знаходилась при школі № 7. Навчання проводилось тільки у вечірній час. У вечірній школі багато років працювали такі педагоги як Кононович Г.О., Матієва Г.І., Дзюба І.П., Шишковська Г.В., Бартошів Л.К.та інші. Директором школи з 1990 року призначено Гриців М.М. 1 січня 1996 року школа отримала власне приміщення по вул. ПІДГОРОДНЯ 1, де сьогодні і знаходиться.

Із початку свого існування вечірні школи створювалися для ліквідації неписемності та здобуття освіти серед населення без відриву від виробництва. Навчально-виховний процес проходив під девізом: “ Кожному молодому робітнику - середню освіту ” Владою була розгорнута система агітації для молодого покоління.

Школа робітничої молоді Школа робітничої молоді, загальноосвітній навчальний заклад в СРСР для навчання без відриву від виробництва. Була створена в 1943 як школа підлітків, що працюють на підприєм-ствах. У 1944 перейменована в ШРМ. Давала загальноосвітню підготовку в об'ємі 7-річної і середньої шкіл, працювала у складі 5—7-х і 5—10-х класів. У 1958 перейменована у вечірню (змінну) середню загальноосвітню школу . 

Школа селянської молоді Школа селянської молоді (ШКМ), тип сільської загальноосвітньої школи в СРСР в 1923—30 у складі 5 - 7-х класів (денною і вечірньою). Поряд із загальною освітою давала основи агрономічних знань, вела виробниче вчення на базі зайнятих в сільськогосподарському виробництва. У 1930 перейменована в школу колгоспної молоді.

Вечірня освіта Вечірня освіта, одна з форм підготовки фахівців вищої і середньої кваліфікації, кваліфікованих робітників, а також навчання молоді і дорослих в середній загальноосвітній школі без відриву від трудової діяльності. Заняття у вечірніх школах проводяться в денний і вечірній час залежно від умов (змінності) виробничої роботи учнів. Значна частина учбового матеріалу в системі освіти розрахована на самостійну роботу учнів.