Презентація на тему:
ПРофілактичні програми

Планування та розробка профілактичних програм

Профілактична програма - спеціально розроблений комплекс (система) профілактичних заходів, спрямованих на попередження конкретної соціальної проблеми (або декількох пов'язаних між собою проблем), негативного явища, складних життєвих обставин. Профілактичні програми дозволяють у повному обсязі та комплексно здійснювати надання соціальної послуги на рівні громадян, груп осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, спричинених інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, бездомністю, відбуванням покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк тощо. Наказ від 10.09.2015р. №912 "Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги профілактики"

Рівні програмування - перший - діяльність на рівні великих соціальних груп, - другий - на рівні малих, - третій - на рівні окремих виконавців.

За суб'єктно-функціональним складом у програмуванні можна виділити такі підструктури - на рівні держави та суспільства в цілому - на рівні регіонів та окремих груп - на рівні окремих індивідів.

З об'єктно-функціональної сторони програмування також трьома рівнями диференціації впливу: - на загальному рівні - на рівні особливого (група) - на рівні окремого (конкретна людина)

За способом фіксації програмні документи можуть бути класифіковані на документовані (тобто оформлені як: програма, план, наказ, інструкція, методичні рекомендації, настанова тощо) і недокументовані (тобто усні). Треба відзначити, що на практиці майже всі програми і плани профілактики, оформлюються документально, однак окремі частини планів, прийняті в надзвичайних або тих, що не терплять зволікання, умовах (наприклад, під час масових акцій протесту), можуть і не фіксуватися документально

Основним елементом процесу розроблення програми запобігання того чи іншого явища є науково обґрунтована постановка цілей і завдань такого роду діяльності. Визначення мети є початковим етапом управління. Цим принциповим аспектом соціальні системи і відрізняються від біологічних та технічних систем: вплив на об'єкт здійснюється саме завдяки цілеспрямованості. Формування мети, а за нею - завдань системи має виходити із глибокого та всебічного аналізу розвитку суспільства, конкретної сфери, що підлягає управлінню, та характеристик системи, яка підлягає управлінню.

Зокрема, цілями програмування є: сприяння ефективізації та раціоналізації діяльності щодо запобігання проблем що виникли; забезпечення ефективного контролю над даними проблемами та її факторним комплексом; створення організаційних, економічних, політичних, правових, інформаційних, моральних, організаційних і технічних передумов для усунення або нейтралізації факторів що її викликають тощо.

Принципи програмування для запобігання проблем диференціюються на: - загальні принципи діяльності із програмування запобігання проблем , що мають наскрізний міжсистемний характер, а саме: це принципи законності, системності, науковості, конкретності, реальності, оптимізації управління, директивності, економічної доцільності; - спеціальні принципи, що відображають основні вимоги до розроблення програмних документів і до самих програм, а саме: наукова обґрунтованість, дієвий взаємозв'язок основних розділів та частин, ефективне прогнозування запобіжних процесів, вірогідність і повнота використовуваної під час програмування інформації, компетентність працівників, що беруть участь у підготовці та прийнятті рішень, законність, варіативність і чинність розглянутих програм, своєчасність, адаптивність і реальність.

Модель побудови комплексної програми містить: - паспорт програми, що включає опис замовника, основних виконавців, періоду дії, нормативної основи, взаємодіючих соціальних програм, загальних обсягів фінансування та їхніх джерел; - концепцію програми, що включає цілі і завдання запобігання проблем на рівні регіону, принципи запобігання та основні напрями боротьби та запобігання проблеми; вихідні дані, що включають соціально-економічну характеристику регіону, характеристику стану і структури проблеми в регіоні або окремих її видів, прогноз розвитку проблеми в регіоні або окремих її видів, характеристику стану запобігання проблемі, - зміст програми: організаційні, правові, інформаційні, методичні, кадрові, виховні, пропагандистські, технічні заходи, спрямовані на формування і розвиток інститутів громадянського суспільства, ресурсно-забезпечувальні та інші заходи.

Процес програмування складається з ряду послідовних стадій, а саме: - аналіз суб'єктами запобігання проблемі оперативної обстановки та ситуації на території, що обслуговується; - ідентифікація проблем програмування і запобігання проблемі; - визначення критеріїв вибору рішення; розроблення і вибір альтернатив рішення; - узгодження програми запобігання проблемі ; - управління реалізацією; - контроль і оцінка результатів програмування.

Серед основних напрямів удосконалення програмування можна, насамперед, виділити загальні аспекти розроблення і структурування комплексних програм запобігання проблемі; формування системи програмних показників відповідної діяльності; інформаційно-аналітичне забезпечення програмування і розроблення комплексу загальних заходів, спрямованих на запобігання явища на території регіону.

Робота із програмування запобігання проблемі має бути розділена на такі етапи: - підготовчий (визначення персонального складу розробників програми, визначення відповідальних за окремі напрями програмування, розділи і підрозділи, інструктаж, складання графіка роботи); - інформаційно-аналітичний (розроблення програми з вивчення стану проблеми, її причин та умов, досвіду запобіжної діяльності; збір, обробка та аналіз інформації, її оцінка, формулювання висновків; ознайомлення з результатами проведеного аналізу, висновками і пропозиціями розробників програм і конкретних виконавців програмних завдань);

- безпосереднього розроблення програми (визначення головних завдань і відповідно до них - структури програми; розроблення конкретних заходів, їх взаємоприв'язка, визначення відповідальних виконавців, строків, дороблення програми); - виконання програми (доведення програмних завдань до виконавців; визначення органів, відповідальних за виконання; організація контролю за виконанням програми, її корегування).

Е.Чарлтон дозволяє виділити п'ять основних типів профілактичних програм (або програм навчання здоровому способу життя).  Медична модель - молодим людям надається інформація про небезпечні наслідки того чи іншого явища. Слід зазначити, що така модель не є достатньо ефективною, тому що не враховує соціально-психологічних особ ливостей молодої людини, і тому вона іноді може призвести до зворотно го ефекту.  Освітня модель - являє собою дію, спрямовану на окремого індивіда, дає йому змогу самостійно прийняти рішення. Але така модель не враховує профілактичну ситуацію, формування громадської думки щодо того чи іншого кризового явища та шляхів його подолання.  Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, рекла ма в засобах масової інформації. Перевага цієї моделі полягає в тому, що вона є ефективним засобом формування громадської думки, враховує со ціально-територіальні особливості, соціальний час і тим самим знімає недоліки освітньої моделі.

Перших три моделі і зараз широко використовуються при поперед женні кризових явищ. Але найбільш ефективними профілактичними моделями, які зараз застосовуються в профілактичних програмах серед молоді країн Європи, вважаються дві наступні. Модель самопідсилення (комбіновано поєднує в собі основні характеристики трьох попередніх моделей). Модель “дії на благо здоров’я”, що крім цього враховує і вплив на молоду людину її соціального оточення (референтної групи).

Моделі "дій на благо здоров'я" діють в двох напрямках через переконання та через підвищення відповідних мотивів (наприклад, підвищення цін на тютюн чи алкоголь, що пов’язано з матеріальними втратами курців). Переконання використовуються в програмах публічного навчання та "підвищення" або "покращення"  здоров’я.

Варто пам'ятати, що будь-яка програма завжди має тимчасовий характер. Строк її ефективної дії можна вважати рівним періоду відносної сталості проблемної ситуації. За його межами цей програмний документ може перестати давати ефект або не сприяти вирішенню проблем, загострюючи їх. У зв'язку з цим основне завдання - вчасно виявляти реальну ефективність програми запобігання проблемі і визначати необхідність у її корегуванні або ухваленні нового рішення

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ