Презентація на тему:
Історія розвитку педагогічної думки

Історія педагогічної думки 1. ВИХОВАННЯ, ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ. 2. ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ ПРАКТИКИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. 3. ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ 4. РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ НА УКРАЇНІ

1. Левківський М. В. Історія педагогіки. — Житомир, 2001. 2.Історія української педагогіки / За ред. М. Г. Стельмаховича. — К.: ІЗМН, 2000. 3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні: історія, теорія: підручник — К., 1998. 4. Історія педагогіки / За ред. М. В. Левківскього, О. А. Дубасенюк. — Житомир, 1999. 5. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. — Тернопіль, 1996. 6. Освітні технології / За ред. О. М. Пехота. — К.: А. С. К., 2001. 7. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посіб. — Суми: СумДПУ, 2000. 8. Історія педагогіки: курс лекцій. - К., 2004.- 171 c. 9. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2003. — 576 с.   Література

Основні функції держав Стародавнього Сходу: збирання податків; створення постійного війська; організація суспільних робіт (будівництво храмів, ірригаційних споруд, пірамід, каналів); підготовка чиновників і жерців Зародження педагогічної думки в Стародавньому Сході

закладено основи державності видано найдревніший у світі збірник законів створено епічну поезію образне чи піктографічне письмо перетворюється в клинопис виникнення ієрогліфічного письма алфавітні системи писемності Основи виховання і навчання у державі Шумерів (Південна Месопотамія V тисячоліття до н.е. – кінець II тисячоліття до н.е.)

Школа називається э-дуб-ба — «будинок табличок» вчитель — «батько будинку» його помічник — «старший брат» учень — «син будинку табличок» «зошити» — таблички з кусків глини Історія виникнення поняття “школа”

Перша частина програми: Запам'ятовування знаків і вправи в їх написанні. Друга частина програми: Вправи літературного характеру — списування і заучування поетичних і релігійних текстів, міфів і казок, гімнів царям і богам, прислів‘їв і повчань морально-етичного характеру. Програма навчання

Виникнення писемності та організація шкіл для навчання хлопчиків-писарів Навчання грамоти складалось із заучування букв, усного читання тексту і письмових вправ Велика увага приділялася лічбі У школі вчили гімнастичним вправам і плаванню, велика увага приділялася вихованню хороших манер Виховання в Стародавньому Єгипті (III тисячоліття до н.е.)

виховання носило кастовий характер на основі студіювання Вєдів та інших святих книг розвинулася граматика з аналізом святих гімнів виросла наука поетики і риторики, стилістики й метрики, логіки навчання дітей вищої касти відбувалося у школі брахманів (жреців) Виховання в Стародавній Індії (III тис. до н.е.)

навчання грамоти з'являється в Китаї в ІІ-му тисячолітті до н.е. мета виховання полягала у правильному й точному передаванні раз і назавжди прийнятого існувала система ідеалів у галузі культури навчання починалося з 6 років діти в щколі завчали напам'ять «Книгу трьох слів» і «Книгу чотирьох слів» головний збірник китайських церемоній методи навчання: запам'ятовування, наслідування, обмеження свободи та ініціативи вперше було винайдено папір (105 р. до н.е.), а також запроваджені екзамени (200 р. до н.е.) Виховання в Стародавньому Китаї (II тис. до н.е.).

Можна виділити кілька типів виховання у країнах Стародавнього Сходу: 1. Теократично-релігійний тип характерний для цивілізацій з перевагою релігії (Індія, Єгипет). 2. Лицарський тип виховання охоплював лиш деякі верстви і то лише в деяких епохах (у Індії — кшатрії). 3. Урядничий (бюрократичний) тип (Китай, ранній Єгипет) 4. Господарський тип не виступає самостійно і не є панівним. ВИХОВАННЯ, ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

Спільні прикмети виховання у країнах Стародавнього Сходу: Консерватизм — завжди треба дивитись на минуле, нове небезпечне і шкідливе. Духовний уніформізм— гальмував індивідуальні прикмети, не допускав до того, щоб одиниця відрізнялася від маси.

Виховання в Стародавній Греції І. Спартанська система виховання - підготування з дітей-спартіатів мужніх воїнів, стійких і загартованих майбутніх членів військової общини. навчально-виховні заклади — агели, де діти виховувалися з 7 до 18 років. Завдання виховання: 1) досконалий розвиток тілесних сил; 2) розвиток войовничого мужнього духу; 3) розвиток суворого підкорення цілям і волі держави

Афінська система виховання Метою афінського виховання було досягнення калокагатії— гармонії тіла і духу. Виховання спрямовувалося на розвиток духовних обдарувань особистості: розвиток розуму, художнього смаку і моральних почуттів. З двох років до хлопчика прикріпляється педагог (пайс+аго—«дітоводій»), раб, що супроводжував його скрізь.

Структура афінської школи Мусична школа: Була загальноосвітньою і приватною, а отже платною і недоступною для демосу літературна і художньо-музична освіта для навчання письма використовувалися навощені таблички, на яких тонкою паличкою (стилем ) вицарапувався потрібний текст ставилися високі вимоги до заучування напам'ять

Гімнастична школа (палестра) Відвідувалась дітьми з 12 років паралельно із мусичною школою. Учні опановували пентатхлон (п'ятиборство): біг, боротьба, стрибки, метання диску і метання спису, а також плавання. формування красивого тіла педотриб — учитель гімнастики, універсальний спеціаліст з усіх її окремих видів

Гімнасії в Афінах було три гімнасії, що утримувалися державним коштом: Лікей, Академія і Кіносарг жінки в Афінах дівчата здобували домашнє виховання під наглядом матерів або інших жінок на жіночій половині будинку-гінекеї та здобували елементарні навички рукоділля, гри на музичному інструменті, часом і читання та письма

ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ ПРАКТИКИ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Типи виховних систем та школа в середні віки церковне (духовне) виховання. Здійснювалося в християнській сім'ї та церковних школах (парафіяльних, монастирських, соборних). рицарське виховання. Здійснювалося матір'ю (до 7 років) в сім'ях; з 7 до 14 років — в сім'ях сюзерена (більш знатного рицаря), де хлопчики виконували обов'язки пажа при його дружині; від 14 до 21 року — були зброєносцями сюзерена.

бюргерське виховання. Здійснювалося в гільдійських і цехових школах, які згодом було перетворено на міські початкові школи, утримувані на кошти міського самоврядування (магістрату). Ставило за мету підготовку дітей до торговельної, ремісницької справи стихійне виховання дітей селян. Здійснювалося батьками у повсякденній праці та носило практичний характер. Його складові: фізичне, трудове, моральне, релігійне виховання.

Схоластика (грец. schole — школа) застосування формальної логіки для обґрунтування релігії Учені, невдоволені ігноруванням церковною школою нових знань стали ініціаторами створення вищих спеціальних шкіл — університетів (universitas — сукупність, об'єднання) — співтовариство тих, хто вчить і хто вчиться, відкритих для всіх бажаючих Перші університети було відкрито в Болоньї (1158), Оксфорді (1168), Кембриджі (1209), Парижі (1253), Празі (1348) та інших містах Європи

Фома Аквінський (1225—1274) — створив універсальну філософсько-теологічну систему — томізм. педагогічна система томізму ґрунтується на психологічному вченні про нематеріальну безсмертну душу (впроваджену Богом в людське тіло, яка є щодо тіла рушійною силою) та етичному вченні, згідно з яким метою життя є досконалість, що досягається поведінкою відповідно до суспільних законів - вся система виховання будується як досягнення цієї мети. Томізм розрізняє виховання: формальне (вдосконалення людини для виконання нею свого життєвого призначення) матеріальне (розвиток особистості відповідно до її індивідуальних особливостей і здібностей).

П'єр Абеляр (1079—1142) — середньовічний філософ, теолог (богослов), університетський викладач автор філософського вчення концептуалізму вирішував питання обґрунтування віри (необхідно не сліпо вірити, а розуміти те, в що віриш).

Удосконалений компас (1302), кишеньковий годинник (1500), самопрядка (1530), система світу Коперніка (1543), закони падіння тіл Галілея (1590), мікроскоп (1590), телескоп (1600); відкриття Америки (1492) і морського шляху в Індію (1498) тощо Копернік, Галілей, Бруно, Кеплер, Парацельс, Сервет і Гарвей заклали основи природознавства. Наука звільнялась від теології. Про ревлюційний переворот в науці епохи Відродження свідчать такі відкриття:

ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА ЕПОХИ ВІДДРОДЖЕННЯ Франсуа Рабле (1483-1553) у романі “Гаргантюа і Пантагрюель” здійснив блискучу атаку на середньовічну школу та науку. Книга Рабле – це гімн гуманістичному вихованню і реальній освіті.

МІШЕЛЬ МОНТЕНЬ(1533-1592) Освіта на думку Монтеня має три принципи: 1. Свободи. 2. Чуйності і відповідності. 3. Підтверджень навичок освіти практикою.

Еразм Нотердамський(1467-1536) у своїх памфлетах “Похвала глупості”, “Розмови запросто” він висміює середньовічні школи і виховання, католицьке духівництво, критикує схоластику, формалізм у навчанні. рекомендує вивчати класичні мови, починаючи з граматики Особливу цінність має його книга “Молодим дітям наука”, що містить біля 600 правил, які вважав обов'язковими для юнацтва.

Томас Мор (1478-1535) В своїй “Золотій книжці про найкращий суспільний лад і про новий острів Утопію” Т.Мор: говорить про необхідність надати всім громадянам можливість ”духовної освіти та свободи” критикує сучасне суспільне життя приділяє значну увагу питанням виховання великого значення надає фізичному вихованню.

Томазо Кампанелла(1568-1639) Основні педагогічні погляди: висунув ідею соціалістичного виховання, написавши утопію “Місто сонця” у дворічному віці дітей починають навчати абетки. у вихованні дітей широко викори- стовують екскурсії в природу однакова освіта для чоловіків і жінок.

РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ НА УКРАЇНІ: ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ П. БЛОНСЬКОГО(1884-1941) праці “Трудова школа“, “Курс педагогіки“, підручник для початкового навчання “Красная зорька“ та ін. Розробив ряд методів педагогічного дослідження: опитування, анкетування, тестування, спостереження, статистичний метод. вважав, що спадковість є одним із факторів розвитку людини, але вирішальна роль у формуванні особистості належить вихованню.

Григорій Григорович Ващенко (1878-1967) є творцем української національної педагогіки, яка відповідає духовності українського народу, його історичній місії і потребам державного будівництва України. підручник "Загальні методи навчання", до якого були дописані дидактичні роботи: "Система освіти в самостійній Україні", "Система навчання", "Організаційні форми навчання" , "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва", "Засади естетичного виховання", "Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру"

А. С. МАКАРЕНКО (1888-1939) залишив багату педагогічну спадщину, написав понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, науково-педагогічні статті), роботи "Педагогічна поема", "Прапори на баштах", "Книга для батьків", "Методика організації виховного процесу", "Проблеми шкільного радянського виховання", "Лекції про виховання дітей" і ін. Стрижнем педагогіки Макаренка є вчення про дитячий колектив.

Лекція завершена Дякую за увагу