Презентація на тему:
Нормативно – правова база цивільного захисту. Надзвичайні ситуації.

“ Захист Вітчизни ” Розділ 10 Тема 2 : Нормативно – правова база цивільного захисту. Надзвичайні ситуації.

Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період. Основними завданнями Цивільної оборони є: - попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру ; - сповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій ; - захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій; - організація життєзабезпечення населення надзвичайних ситуаціях; - організація і проведення рятувальних і інших невідкладних робіт в районах лиха ; - створення систем аналізу і прогнозування, управління, сповіщення і зв'язку і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням; - підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління і сил, навчання населення умінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях. Нормативно – правова база цивільного захисту

Координацію діяльності органів влади у сфері цивільного захисту здійснюють: 1) Рада національної безпеки і оборони України 2) Кабінет Міністрів України Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, Кодекс цивільного захисту України, інші закони України, а також акти Президента України та Кабінету Міністрів України. Нормативно – правова база цивільного захисту Для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій утворюються: Кабінетом Міністрів України Радою міністрів АРК, обласними, міськими державними адміністраціями Районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад Керівними органами підприємств, установ та організацій Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; Комісії з питань надзвичайних ситуацій.

Нормативно – правова база цивільного захисту Для безпосереднього виконання завдань цивільного захисту призначені сили цивільного захисту, до складу яких входять: 1) оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту. Реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій забезпечує Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) Територіальний орган ДСНС на території Луганської області: Г оловне управління ДСНС України у Луганській області Територіальному органу управління на території Луганської області підпорядкований Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Луганській області, сел. Лоскутівка Попаснянського р-ну Луганської обл.

Громадяни України мають право на: - достовірну інформацію з цивільної оборони, захисту населення і територій від НС; - сповіщення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій і про порядок дій по ним; - колективні і індивідуальні засоби захисту від наслідків надзвичайних ситуацій; - підготовку до дій в умовах надзвичайних ситуацій; - часткову або повну компенсацію потерпілим матеріально-технічних або інших збитків унаслідок надзвичайної ситуації; - фінансову допомогу потерпілим унаслідок надзвичайних ситуацій; - відселення або евакуацію із зон надзвичайних ситуацій, небезпечних для життя і здоров'я громадян; - брати участь у ліквідації надзвичайних ситуацій у складі невоєнізованих формувань ЦЗ; - забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при мешканні в осередках ураження і зонах зараження; - медичне і соціальне забезпечення в умовах надзвичайних ситуацій. Нормативно – правова база цивільного захисту

Національний університет цивільного захисту України, Харків. Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, Львів. Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля, Черкаси. Кафедра підготовки фахівців для цивільної оборони Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості, Севастополь. Спеціальний факультет ДСНС України при Військово-інженерному інституті Подільського державного аграрно-технічного університету, Кам'янець-Подільський. Вінницьке вище професійне училище цивільного захисту Львівського державного університету безпеки життєдіяльності, Вінниця. Інститут державного управління у сфері цивільного захисту (Київ). Навчальні заклади цивільного захисту

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат. За характером походження подій, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють 4 класи надзвичайних ситуацій: техногенного, природного, соціально – політичного, військового характеру. Надзвичайні ситуації АВАРІЯ- пошкодження, вихід з ладу або руйнування, спричинене техногенними (виробничими, технологічними) чи природними чинниками, що ризводить до знищення матеріальних цінностей, ураження і загибелі людей. КАТАСТРОФА- це раптове лихо або аварія значних масштабів, що супроводжується тяжкими трагічними наслідками (знищення, загибель, руйнація).

техногенного характеру — це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо. Надзвичайні ситуації

природного характеру — це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо. Надзвичайні ситуації

соціального і соціально-політичного характеру — це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних устав і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо. Надзвичайні ситуації

воєнного характеру — це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій. Надзвичайні ситуації

Надзвичайні ситуації Найбільш небезпечними є надзвичайні ситуації внаслідок яких може статися радіаційне, хімічне або біологічне забруднення місцевості. Найнебезпечніші аварії та катастрофи можуть виникнути на підприємствах атомної енергетики, хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної галузей промисловості.

Хлор (СІ,) — зеленувато-жовтий газ з різким запахом. Хлор важчий за повітря. Температура кипіння — 34,6°С . Смертельна концентрація при одногодинній експозиції — 0,1 мг/л. Хлор застосовують для виготовлення численних неорганічних та органічних сполук. у виробництві соляної кислоти, хлорного вапна, гіпохлоридів, хлоратів , пластмас, синтетичних волокон , замінників шкіри, для відбілювання тканин і целюлози, у кольоровій металургії, для стерилізації питної води і знезараження стічних вод. Визначається наявність хлору приладами BПTXP та УГ-2, індикаторною грубкою з трьома зеленими кільцями. Вплив на людей — подразнює дихальні шляхи, викликає набряк легенів. При високих концентраціях смерть наступає від 1-2 вдихів, при менших концентраціях — дихання припиняється через 5-25 хвилин. Захист від хлору: промислові , цивільні, військові та дитячі протигази, захисні дитячі камери. При концентраціях хлору в повітрі більше ніж 8,6 мг/л потрібно використовувати тільки ізолюючі протигази. Перша допомога: одягнути на ураженого протигаз, винести на свіже повітря, зробити інгаляцію киснем. Очі промити 2%-ним розчином соди. Пити молоко зі содою або боржомом, каву. При подразненні дихальних шляхів — вдихати нашатирний спирт, бікарбонат натрію, буру. Дегазація проводиться лужними та водними розчинами гіпосульфіту, гашеним вапном. Нейтралізується водою. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Аміак (NH3) — безбарвний газ із характерним різким запахом (запах "нашатирного спирту"). Легший за повітря. При охолодженні до -33,4°С аміак перетворюється в прозору рідину, що затвердіває при -77,8°С. Смертельна концентрація при 30-хвилинній експозиції — 7 мг/л. Аміак добре розчиняється у воді. Розчин аміаку у воді називають "нашатирним спиртом". Використання: рідкий аміак застосовують у холодильних установках. Аміак також використовується для виготовлення азотної кислоти і азотовмісних речовин (азотні добрива). Нітрат алюмінію утворює вибухові суміші з горючими речовинами (амонами), які застосовують для підривних робіт. Дія аміаку на людей у високих концентраціях викликає корчі. Смерть наступає через декілька годин або діб після отруєння від набряку легенів і гортані. При попаданні на шкіру може викликати опіки різного ступеня. В повітрі визначається приладом УГ-2 та ін. Захист від аміаку: фільтруючі промислові протигази марок "К" і"Ш". При дуже високих концентраціях — ізолюючі протигази і захисний одяг. Перша допомога: ураженого винести на свіже повітря. Забезпечити тепло і спокій. Зробити інгаляцію зволоженим киснем або теплою водяною парою з розчином ментолу у хлороформі. Шкіру і очі промивати водою або 25%-ним розчином борної кислоти протягом 15 хв, змастити вазеліном або оливковою олією. При зупинці дихання зробити штучне дихання. Дегазація проводиться водою. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Двоокис сірки (SO) сірчаний ангідрід безбарвний газ з характерним різким запахом. Затвердіває при температурі -75°С і зріджується при -10°С. Важчий за повітря. При взаємодії з водою утворюється сірчана кислота. Гранично допустима концентрація в атмосферному повітрі — 0,05 мг/м3, в робочому приміщенні — 10 мг/м3. Використовують у виробництві сірчаної кислоти, в паперовому та текстильному виробництвах, при консервуванні фруктів, ягід, для дизенфекції приміщень. У рідкому стані застосовують як холодоагент та розчинник.Перевозять в розрідженому стані під тиском. При виході в атмосферу димить, скупчується в низьких ділянках місцевості. Дія на людей: навіть мала концентрація створює неприємний смак в роті і подразнює слизові оболонки. З'являються кашель, різкий біль в очах, сльози, дихання і ковтання утруднене, шкіра червоніє. Можливі опіки шкіри та очей. Вдихання повітря, яке містить більше 0,2% сірчаного ангідриду, викликає хрипоту, задишку і швидку втрату свідомості. Можлива смерть. Захист органів дихання та очей від сірчаного ангідриду забезпечують промислові фільтруючі протигази , респіратори і , а також цивільні протигази та дитячі. В зоні аварій роботи слід проводити в захисних костюмах, гумових чоботах та рукавицях. Перша допомога . Винести потерпілого на свіже повітря. Шкіру та слизові оболонки промити водою або 2%-ним розчином соди , очі — проточною водою. Наявність сірчаного ангідриду в повітрі визначається універсальним газоаналізатором УГ-2. Дегазація проводиться вапнистим молоком, розчином соди або каустика. . Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Синильна кислота (HCN) — безбарвна прозора, дуже летка рідина. Пари її переважно безбарвні, мають запах гіркого мигдалю. Добре змішується з водою. Міститься в окремих рослинах. Використовується у виробництві хімічних сполук, при видобутку рідких металів з руди, у гальванопластиці, у виробництві ароматичних речовин, хімічних добрив та гербицидів. Дія на людей. При отруєнні відчувається запах і смак мигдалю, а також металевий присмак в роті. Потім виникає відчуття пекучості в горлі, піднебіння і язик втрачають чутливість. Все це супроводжується нудотою, блюванням, тече слина. Задишка збільшується, наступають судоми, втрата свідомості, смерть. Заходи першої допомога: винести на повітря, дати понюхати на протязі 3 хв (до 8 раз) через ЗО с аміннітратн, зробити штучне дихання, поставити грілку. Потерпілому необхідно випити міцної кави або чаю. Антидотом швидкої дії є 20% розчин антіціана, що виробляється в ампулах і вводиться постраждалому у м’язи або вени. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Сірководень (H2S) — безколірний газ з різким неприємним запахом. Твердне при -85,5°С і зріджується при -60,3°С, важчий за повітря. З повітрям вибухонебезпечний. спалахує при температурі 300°С. Розчинняється у воді. Застосовують у виробництві сірчаної кислоти, сірки, сульфідів, сіркоорганічних сполук, для приготування лікувальних сірководневих ванн.Зберігається і перевозиться в залізничних цистернах і балонах під тиском у зрідженому стані. Небезпечний для вдихання, подразнює шкіру і слизові оболонки. Перші ознаки отруєння: головний біль, сльози, пече в очах, подразнення в носі, металевий смак в роті, нудота, блювання, холодний піт, пронос, біль в грудях. Захист органів дихання і очей забезпечують фільтруючі протигази , респіратори . Якщо концентрація вища від максимально допустимої, застосовуються ізолюючі протигази. Для захисту шкіру, використовують захисні прогумовані костюми, чоботи і рукавиці. При ураженні сірководнем треба винести потерпілого на свіже повітря, забезпечити йому тепло і спокій, дати тепле молоко з содою. Його треба помістити в затемнене приміщення, накласти на очі примочки з 3%-ним розчином борної кислоти. При тяжкому отруєнні, дати кисень, якщо необхідно, зробити штучне дихання. Кількість сірководню в повітрі і його концентрацію дозволяє визначити універсальний газоаналізатор УГ-2, прилади хімічної розвідки ВПХР,ПХР-МВ При витіканні не допускати простоїв речовини, ліквідувати витікання , обгородити речовину земляним валом. Для знезараження залити речовину молоком, розчином соди. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Фосген COCl2О — безбарвний газ, який при температурі нижче 8"С конденсується в безбарвну рідину. Його запах нагадує прілі фрукти або сіно. Він важчий за повітря, малорозчинний у воді. Використовується при виробництві барвників, полікарбонату. Сильна токсичність фосгену використрвується для виготовлення хімічної зброї. Отруйні лише пари фосгену. Перші ознаки отруєння з'являються не відразу, а після 4-8 год. Виникають незначні позиви до кашлю, пече і дере в носоглотці, потім почннаєтья сильний кашель, задишка,-лице і губи синіють. Постраждалому необхідний повний спокій, потерпілий повинен лежати на спині з грілкою, можна давати гарячі напої і кисень. Наявність фосгену у повітрі визначається за допомогою прибору ВПХР. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Бензол (С6Н6) — безбарвна горюча рідина з приємним характерним запахом, її пари важчі від повітря і утворюють з ним вибухонебезпечні суміші. Застосування: входить до складу бензину, є вихідною речевиною для виробництва деяких ліків, різноманітних пластмас, гуми, барвників. Токсичен.При вдиханні відчувається слабкість, головний біль і запаморочення, з'являється сонливість, нудота, блювота, посіпування м'язів, свербіння і почервоніння шкіри. Потерпілий може знепритомніти. Допомога при отруєнні: постраждалого виносять на повітря, забезпечують спокій, тепло і дають зволожений кисень. Необхідно змінити одяг і білизну, обмити тіло теплою водою з милом. Захист органів дихання, і очей забезпечують промислові протигази марок А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Акрилонітрил (нітрил акрилової кислоти ) C3H3N— безбарвна летка рідина, кипить при високій температурі, має неприємний запах. Її пари важчі від повітря, при взаємодії з ним утворює вибухонебезпечні суміші, вибухо і пожежнонебезпечні. При горінні кислота виділяє отруйні гази. Використовується для виробництва каучука, синтетичних волокон. Пари викликають подразнення слизової оболонки і шкіри, виникає головний біль, запаморочення, слабкість, нудота, блювота, задишка, шкіра червоніє і пече. Перша допомога: потерпілого виносять на повітря, забезпечують спокій і тепло, дають подихати киснем, а також аміннітритом (на ватці протягом 15-30 с) з перервою 2 хв. Захист органів дихання і очей забезпечують промислові протигази марок А і БКФ, а також ГП-5, ГП-7 і дитячі. Від попадання на шкіру застосовуються захисні костюми, гумові чоботи та рукавиці. Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР)

Дії при зараженні СДОР Перша допомога Хлор Аміак Сірко-водень Двоокис сірки Акрилонітрил Синильна кислота Фосген Бензол Свіже повітря + + + + + + + + Тепло + + + + + + Кисень + + + + + + + Штучне дихання + + + Промив.2% содовим розчином + + Промив.2% розчином борної к-ти + + Тепле молоко з содою + Антидот. +

Ядерною зброєю називають зброю, уражаюча дія якої базується на використанні енергії, що виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу. До ядерних боєприпасів належать оснащені ядерними зарядами бойові частини ракет, авіаційні бомби, артилерійські снаряди, ядерні фугаси. Пристрої, які використовуються для здійснення вибухового процесу і звільнення ядерної енергії, називаються ядерними зарядами. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя За характером вибухових реакцій вони поділяються на три основні види: -заряди, уражаюча дія котрих базується на використанні енергії ділення ядер радіоактивних речовин, називаються ядерними; заряди, які базуються на енергії реакцій "ділення - синтез", "ділення - синтез - ділення", називаються термоядерними; боєприпаси з підвищеним виходом нейтронного потоку в складі проникаючої радіації називають нейтронними.

Потужність ядерних боєприпасів визначається загальною кількістю звільненої при ядерному вибусі енергії і вимірюється у тротиловому еквіваленті — вага тринітротолуолу (ТНТ), вибух якого призводить до вивільнення еквівалентної енергії. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя В залежності від розташування центру вибуху по відношенню до поверхні землі (води) вибухи розрізняють: За потужністю ядерних пристроїв їх поділяють на 5 груп: Потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму, становила близько 15 кт. Найпотужнішим ядерним вибухом вважають випробування радянської водневої бомби 30 жовтня 1961 року на Новій землі. Його потужність склала близько 50 Мт. н надмалі (до 1 кт) малі ( 1-10 кт) середні (10-100 кт) великі ( 1оо кт-1мгт) надвеликі (понад 1мгт) наземний підземний повітряний надводний висотний підводний

При вибусі ядерного боєприпасу за мільйонні долі секунди виділяється величезна кількість енергії. Температура в зоні проходження реакції підвищується до декількох мільйонів градусів, а максимальний тиск досягає мільярдів атмосфер. Високі температура і тиск утворюють потужну ударну повітряну хвилю. Разом з ударною повітряною хвилею виникає світлове випромінювання і проникаюча радіація, яка складається із потоку нейтронів і гама-квантів. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя При вибуху ядерного боєприпасу утворюються такі уражаючі фактори: Ударна хвиля Світлове випроміню- вання Проникаюча радіація Радіоактивне зараження місцевості Електро- магнітний імпульс Хмара ядерного вибуху включає в себе дуже велику кількість радіоактивних речовин. По шляху руху цієї хмари радіоактивні речовини випадають на землю, внаслідок чого виникає радіоактивне зараження місцевості, об'єктів, повітря. Нерівномірний рух електричних зарядів в повітрі, виникаючи під дією іонізуючих випромінювань, викликає великої потужності електромагнітний імпульс.

Ударна хвиля ядерного вибуху - це один із основних уражаючих факторів. Ударною хвилею називається область різкого стиску повітря, яка розповсюджується радіально від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Маючи великий запас енергії, ударна хвиля ядерного вибуху може уражати незахищених людей, руйнувати різні споруди, будівлі, обладнання, техніку. Із збільшенням відстані від центру вибуху швидкість розповсюдження ударної повітряної хвилі і надмірний тиск зменшуються. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя

Проникаюча радіація ядерного вибуху. При вибусі ядерного боєприпасу протягом 10 - 15 с діє дуже потужне радіоактивне випромінювання, яке в своєму складі має альфа - , бета -, гама -і нейтронне випромінювання. які можуть іонізувати атоми і молекули речовини, в якій вони розповсюджуються. Іонізація речовин супроводжується змінами основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини- порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей. Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є поглинута доза радіації (доза опромінювання). Доза радіації - це кількість енергії радіоактивних випромінювань, яка поглинута одиницею маси опромінюваної речовини. Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, гама-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму і іонізують їх, а це призводить до променевої хвороби. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випромінювання у видимій, ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектру. Джерелом світлового випромінювання є вогненна куля, яка виникає при ядерному вибусі. До її складу входять розжарені продукти вибуху і повітря. Із області, що світиться випромінюється дуже велика кількість променевої енергії. Внаслідок цього опромінюванні предмети дуже швидко нагріваються, обвуглюються, або загоряються, а в живих тканинах виникають опіки різних ступенів. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя Світловий імпульс зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Ослаблення світлового імпульсу при наземних вибухах відбувається тому, що в цьому випадку світлова енергія виходить не з поверхні сфери (як при повітряному вибусі), а з поверхні півсфери. Крім того, при наземних вибухах відбувається екранування світлового випромінювання порохом і димом. Інтенсивність світлового випромінювання із збільшенням відстані зменшується внаслідок розсіювання і поглинання проміння.Дощ, сніг, туман, порох, дим поглинають світлове випромінювання знижують його потужність і уражаючу силу в декілька раз.

Радіоактивне зараження (забруднення) місцевості виникає внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху. В районі ядерного вибуху виникають великої потужності потоки повітря, спрямовані вгору і до його центру. Частинки грунту захоплюються цими потоками разом з конденсованими на них радіоактивними речовинами і потрапляють в хмару ядерного вибуху яка з великою швидкістю піднімається на висоту. При підніманні на висоту температура знижується і піднімання радіоактивної хмари припиняється. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя В хмарі ядерного вибуху дуже багато радіоактивних частинок різних розмірів. Тільки-но припинилося піднімання радіоактивної хмари, з неї починають випадати на поверхню території, де вона виникла і куди зноситься вітром, радіоактивні речовини. Виникає радіоактивне забруднення місцевості. Значення радіоактивного зараження як уражаючого фактора ядерного вибуху визначається тим, що високі рівні радіації можуть спостерігатись на великих відстанях від вибуху. Воно може досягати десятків і сотень кілометрів. Радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб, тижнів і місяців після ядерного вибуху.

Електромагнітний імпульс ядерного вибуху. Ядерні вибухи в атмосфері і у вищих її шарах призводять до виникнення потужних електричних і магнітних полів . Ці поля внаслідок їх короткочасного існування прийнято називати електромагнітним імпульсом (ЕМІ). Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруг і струмів в матеріалах, що проводять струм Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя Електромагнітний імпульс безпосередньо на людину не діє. Приймачами ЕМІ є тіла які проводять електричний струм: повітряні та підземні лінії зв'язку,! електромережі, трубопроводи та інші металеві конструкції. В момент вибуху в них на долі секунди виникає електричний імпульс та з'являється різниця потенціалу відносно землі. Під дією цього потенціалу може утворюватися пробій | ізоляції кабелів, пошкодження вхідних елементів апаратури, псування напівпровідникових приладів та інше. Великі електричні потенціали, які виникають на вхідних пристроях, можуть бути небезпечні і для обслуговуючого персоналу. !

Нейтронна зброя. Нейтронна зброя - це різновидність ядерної зброї. Вона складається із нейтронного боєприпасу і засобів доставки його до цілі. В склад нейтронного боєприпасу входить атомний детонатор, заряджений матеріалом, що поділяється (ураном або плутонієм) і визначеною кількістю тяжких ізотопів водню-трітію і дейтерію. Для дії нейтронного боєприпасу достатньо, щоб прореагувало всього 12 г дейтерієвотрітієвої суміші. Далі процес розвивається таким чином: при підриві атомного детонатора виникає високий тиск і температура і виникають умови для термоядерної реакції синтезу ядер трітію і дейтерію. При цьому основна доля енергії, яка звільнюється в ході реакції, передається нейтронам і вони виходять назовні. Таким чином, основною особливістю дії нейтронного боєприпасу є летючі нейтрони, а не ударна хвиля і світлове випромінювання, які також мають місце. Нейтрони і гама-промені при вибусі діють одночасно. Надзвичайні ситуації воєнного часу Ядерна зброя

Хімічна зброя – це зброя масового ураження, дія якої базується на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До бойових токсичних хімічних речовин відносяться сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) і токсини, які діють на організм людини, а також фітотоксиканти, які уражають рослини. Надзвичайні ситуації воєнного часу Хімічна зброя Засобами доставки хімічної зброї до об'єктів ураження є літаки, ракетна артилерія, засоби інженерних і хімічних військ. Отруйні речовини уражають організм незахищеної людини. Основні шляхи проникнення в організм: через дихальні шляхи, шкіру, шлунково-кишковий тракт, кров'яний потік, поранення зараженими предметами. Крім того, ураження наступають внаслідок вживання заражених продуктів харчування і води.

Класифікація отруйних речовин. Надзвичайні ситуації воєнного часу Хімічна зброя По швидкості ураження ОР поділяються на швидкодіючі і повільнодіючі. Швидкодіючі ОР не мають інкубаційного періоду. Вони за декілька хвилин призводять до втрати працездатності або до смерті (зарін, зоман, синильна кислота, хлористий ціан і інші). Повільнодіючі ОР - це ОР, які мають інкубаційний період і призводять до ураження через деякий час ( ВІ-ікс, іприт, фосген та інші). В залежності від тривалості зберігання, можливості уражати незахищених людей і місцевість ОР поділяються на дві групи: стійкі і нестійкі. Стійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається протягом декількох годин і діб (ВІ-ікс, зоман і ін.). Нестійкі ОР - це такі, уражаюча дія котрих зберігається декілька десятків хвилин після їх використання. Нервово-паралітичні Шкірно-наривні Загально отруйні Задушливі Психо хімічні Подразнюючі

Біологічна (бактеріологічна) зброя - це спеціальні боєприпаси і бойові прилади, які заповнені біологічними (бактеріологічними) засобами і засоби їх доставки. Вона призначена для масового ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин. Надзвичайні ситуації воєнного часу Біологічна зброя Уражаюча дія біологічної зброї базується на використанні в першу чергу хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їх життєдіяльності. Потрапивши в організм людини або тварини в дуже малій кількості, хвороботворні мікроби і їх токсичні продукти призводять до виникнення дуже важких інфекційних захворювань, які закінчуються при відсутності своєчасного лікування тривалим лікуванням або смертю. Уражаюча дія біологічної зброї проявляється не зразу, а через деякий час (інкубаційний період). Деякі захворювання, що виникли внаслідок ураження (чума, натуральна віспа) можуть потім передаватись від уражених здоровим людям через повітря, укуси кровососних комах і іншими шляхами.

Надзвичайні ситуації воєнного часу Біологічна зброя Чума інфекційна хвороба тварин і людини. Люди зазвичай заражуються чумою від укусу блохи гризунів, що несе бактерії чуми або при поводженні з інфікованими людьми та тваринами. Мільйони людей в Європі померли від чуми в середні віки, коли у будинках та місцях роботи людей були багато щурів. Сьогодні сучасні антибіотики ефективні проти чуми, але якщо інфікована людина не лікувати вчасно, захворювання може викликати хворобу або смерть. Інкубаційний період до 3 діб. Віспа – вірусне захворювання збудник якого розмножується в цитоплазмі крові. Віспа — одне з найдавніших захворювань. Роль джерела інфекції грають хворі, які у перші дні захворювання виділяють збудника у зовнішнє середовище з частинками слизу з носоглотки (повітряно-краплинний шлях передачі інфекції), а пізніше - при відпаданні кірочок, що містять вірус, зі шкіри та слизових оболонок (контактним шляхом). Інкубаційний період від 5 до 15 днів.

Надзвичайні ситуації воєнного часу Біологічна зброя Холера - інфекційне гостре захворювання, характеризується ураженням тонкого кишечника, порушенням водно-сольового обміну, різним ступенем зневоднення через втрату рідини з водянистими випорожненнями і блювотними масами. Збудник - холерний вібріон . Джерелом інфекції є людина (хворий і баціллоносітель). Вібріони виділяються з фекаліями, блювотними масами. Епідемії холери бувають водні, харчові, контактно-побутові та змішані. Сприйнятливість до холери висока.Інкубаційний період триває 1-6 днів Сибірська виразка - гостре інфекційне захворювання , що характеризується лихоманкою, ураженням лімфатичного апарата, інтоксикацією, протікає у вигляді шкірної, рідко кишкової, легеневої і септичної форми. Збудником є аеробні бактерії . Поза організмом людини і тварин утворює спори, які відрізняються великою стійкістю до фізико-хімічних впливів. Джерело бактерій сибірської виразки - хворі або полеглі тварини. Зараження людини частіше здійснюється контактним шляхом (при обробки туш тварин, обробці шкур і т.п.) і при вживанні в їжу продуктів, забруднених спорами, а також через воду, грунт, хутряні вироби . Інкубаційний період від 2 до 14 днів.

Надзвичайні ситуації воєнного часу Біологічна зброя Сап — хронічна хвороба однокопитних тварин, що характеризується утворенням на слизових оболонках носа, шкірі та у внутрішніх органах специфічних вузликів і виразок, схильних до казеозного розпаду. До сапу сприйнятлива людина. Збудник хвороби — Pseudomonas mallei — маленька, (1...5) х х (0,3...0,8) мкм, пряма із заокругленими кінцями нерухома бактерія. Інкубаційний період триває 2 — 3 тижні. ТУЛЯРЕМІЯ, бактеріальне захворювання тварин і людини.Збудник - гризуни, переносники збудника - кровосисні членистоногі (іксодові кліщі, комарі, рідше блохи і т. п.). Собаки можуть заражатися Т. при зіткненні з хворими і полеглими гризунами, через харчові продукти і воду, забруднені виділеннями хворих гризунів. Клинич. ознаки: лихоманка, збільшення лімфатіч. вузлів, парези і паралічі кінцівок. Профілактика полягає в систематич. боротьбі з гризунами. Осн. джерело збудника Т. для людини - гризуни (домова миша, хом'ячки і т. п.).. Хвора людина не заразна для навколишніх. Інкубаційний період 3-7 днів.

Надзвичайні ситуації воєнного часу Біологічна зброя Жовта лихоманка є гострим вірусним захворюванням, яке передається інфікованими комарами. "Жовтою" вона називається через жовтяницю, що розвивається у деяких пацієнтів. Ліків від жовтої лихоманки немає. Вакцинація є єдиним заходом для її профілактики . Інкубаційний період , що триває від 3 до 6 днів. Після цього зазвичай піднімається температура, з'являються м'язові болі, особливо сильні в області попереку, головний біль, озноб, втрата апетиту, а також нудота або блювота. Ботулізм – гостре інфекційне захворювання, яке виникає в результаті вживання продуктів, які містять отруйні речовини (токсин), що виробляють бактерії ботулізму. Цей токсин є одним з найсильніших з усіх відомих отрут.Ботулізм викликає параліч мускулатури. Захворювання розвивається при вживанні заражених харчових продуктів рослинного і тваринного походження, які зберігалися в умовах дефіциту кисню без необхідної термічної обробки. Найбільшу небезпеку представляють консерви та продукти, призначені для тривалого зберігання . Відрізнити заражені продукти від доброякісних можна тільки по здуттю банок. Сприйнятливість людини до цієї хвороби висока. Інкубаційний період захворювання триває від кількох годин до доби .

Радіочастотна зброя - це такі засоби ураження, дія котрих полягає у використанні електромагнітних випромінювань надвисокої або надзвичайно низької частот. Радіочастотна зброя діє на живі організми. Вона викликає порушення роботи центральної нервової системи, мозку, серця, кровоносної системи. Радіочастотні випромінювання діють також на психіку людини, порушують сприйняття і використання інформації про навколишню дійсність, викликають слухові галюцинації, перекручують мовні повідомлення, які вводяться в свідомість людини. Бойовими комплексами радіочастотної зброї є генератори надвисоких частот або надзвичайно низьких частот з антенами напрямленої дії. Радіологічна зброя. Її дія базується на використанні бойових радіоактивних речовин які виготовляють у вигляді розчинів або порошків, що мають в своєму складі радіоактивні ізотопи хімічних елементів і їм властиве іонізуюче випромінювання. Іонізуючі випромінювання, діючи на тканини організму людини, призводять до їх руйнування, викликають у людини променеву хворобу або ураження окремих органів. Внаслідок такої дії через деякий час, людина занедужує, порушується працездатність. Дію радіологічної зброї можна порівняти із дією радіоактивних речовин, при аваріях на атомних електростанціях з викидом радіоактивних речовин або вибусі ядерного боєприпасу. Використання радіологічної зброї може здійснюватись в розпилювачах авіаційних приладів, авіаційних бомб, безпілотних літаків, артилерійських снарядів і інших боєприпасів Надзвичайні ситуації воєнного часу Нові види зброї масового ураження

Променева зброя - це зброя, уражаюча дія котрої базується на використанні гостронапрямлених променів електромагнітної енергії або концентрованого пучка елементарних частинок, розігнаних до великих швидкостей. Основними видами променевої зброї є лазерна і пучкова. Лазери являють собою потужні випромінювачі електромагнітної енергії оптичного діапазону. Основними елементами лазерів є робоча речовина, джерело накачки і оптичний резонатор. Уражаюча дія лазерного променя - нагрівання до високих температур матеріалів об'єкту опромінення, їх розплавлення і навіть , випаровування. Пошкоджуються елементи обладнання на виробничих підприємствах і техніці, у людей виникають опіки шкіри і сітківки очей. Лазерний промінь не має видимих ознак (вогню, диму, звуку), діє приховано. Використання лазерної зброї з найбільшою ефективністю можна досягти в космічному просторі для знищення міжконтинентальних балістичних ракет і штучних супутників Землі. Пучкова зброя. Її основним уражаючим фактором є гостроспрямований пучок насичених енергією заряджених або нейтральних частинок (електронів, протонів, нейтральних атомів водню), які розганяються до великої швидкості. Потужний потік енергії утворює на об'єкті механічні ударні нагрузки, інтенсивну теплову дію і ініціює короткохвильові електромагнітні випромінювання . Об'єктами ураження можуть бути люди, крилаті ракети, літаки, наземна техніка, штучні супутники Землі, міжконтинентальні балістичні ракети, радіоелектронне обладнання. Надзвичайні ситуації воєнного часу Нові види зброї масового ураження

Інфразвукова зброя - це зброя масового ураження. В її основу покладене напрямлене випромінювання потужних інфразвукових коливань з частотою нижче 16 Гц. Такі коливання діють на нервову систему, порушують роботу шлунка, викликають біль голови і внутрішніх органів, порушують ритм дихання. При дуже великих потужностях випромінювання і дуже малих частотах виникає блювота, запаморочення, втрачається свідомість. Інфразвукове випромінювання викликає порушення контролю за своїми діями, страх, паніку. Для генерування інфразвуку можуть використовуватись реактивні двигуни з резонаторами і відбивачами звуку . Геофізична зброя. - це сукупність різних засобів, які дозволяють використовувати у військових цілях руйнівні дії неживої природи шляхом штучного викликання змін фізичних властивостей і процесів, які виникають в атмосфері, гідросфері і літосфері Землі. Можливі заходи активної дії на геофізичні процеси, які передбачають здійснення в сейсмонебезпечних районах штучних землетрусів, ураганів, вогненних бур, гірських обвалів, снігових лавин, оповзнів, потужних приливних хвиль типу цунамі . Діючи на процеси в нижніх шарах атмосфери, можна викликати проливні дощі, град, тумани, повені, затоплення, порушення судноплавства, руйнування гідроспоруд. Вивчається можливість зміни температури повітря шляхом розпилення речовин, які поглинають енергію сонця, зменшуючи кількість опадів. Зруйнування шару озону в атмосфері дає можливість спрямувати в райони, зайняті противником, космічні промені і ультрафіолетове випромінювання сонця. Надзвичайні ситуації воєнного часу Нові види зброї масового ураження