Презентація на тему:
Соціально-методичні аспекти серцево-судинних, онкологічних та нервово-психічних захворювань

Соціально-методичні аспекти серцево-судинних, онкологічних та нервово-психічних захворювань

Серцево-судинні захворювання – одні з найпоширеніших. В структурі загальної захворюваності по звертальності вони займають друге-третє місця (після хвороб органів дихання), в структурі захворюваності, яка виявляється під час профоглядів - перше.

Хвороби системи кровообігу невпинно зростають з віком. Смертність від серцево-судинних захворювань у віці 60 років і старше в 670-740 разів вища у порівнянні з віком до 20 років.

Значно повільніше у порівнянні зі смертністю зростає загальна захворюваність: у віці 70 років і старше вона в 30 разів перевищує захворюваність у віці 15-19 років. Що стосується ішемічної хвороби серця, то тут ріст захворюваності значно стрімкіший: в 70 років і старше вона в 750 разів більша, ніж в 25-29 років.

Динаміка серцево-судинних захворювань Основні групи серцево-судинних захворювань в останні роки зростали: інфаркт міокарду – з 86.3 в 1985 р. до 107.8 в 1995 р. (на 100 тис. дорослого люду), стенокардія – відповідно зі 106.2 до 289.9, гіпертонічна хвороба – з 514.1 до 827.5, судинні ураження мозку – з 246.8 до 581.5 на 100 тис. дорослого люду.

Соціальні особливості. У віці 20-39 років захворюваність гіпертонічною хворобою серед сільських мешканців складає 38 ‰, міських – 13.8 (в 2.8 рази вища), в віці 40-59 років у сільських мешканців зустрічаються в з рази частіше у порівнянні з міським.

Соціальні особливості. Захворюваність системи кровообігу серед матерів неповних сімей в 2.1 рази вища у порівнянні з повними, в тому числі стосовно ревматизму – в 4.9, ішемічної хвороби серця – в 2.7. судинних уражень мозку – в 2.0 , хвороб артерій і вен – в 2.1, гіпертонічної хвороби – в 1.9 рази вища.

Регіональні особливості. У східно-центральному регіоні України, що вирізняється найгіршим інтегрованим показником здоров’я, смертність від цієї причини найвища і за останнє десятиліття на 28.2 % переважала смертність в найбільш сприятливому, західному регіоні. Це стосувалось і окремих причин, наприклад, з гіпертонічної хвороби (на 15.7 %), судинних уражень мозку (на 172.7 %).

Проблемою № 2 громадського здоров’я є злоякісні новоутворення. Загалом серед 50 млн. Людей, які щороку вмирають у світі, 5 млн. Припадає на злоякісні новоутворення. В розвинених країнах частка злоякісних новоутворень серед причин смертності сягає 20 %. В Україні ця частка значно нижча (12-13%), а частка смертності склала в 1995 р. 200.8 померлих на 100 тис. мешканців.

Первинна захворюваність злоякісними новоутвореннями відносно невелика: за останнє десятиліття вона склала в Україні 271.1 випадків на 100 тис. мешканців, загальна захворюваність – 1206.9, так званий індекс накопичення (відношення загальної захворюваності до первинної 4.50).

Статеві особливості смертності та захворюваності злоякісними новоутвореннями Смертність серед чоловіків вища у порівнянні з жінками у всіх вікових групах, причому це перевищення з віком наростає. У віці до 30-ти років вона складає майже 20 5, то у віці 70 років і старші – майже 100 %. Захворюваність чоловіків і жінок співвідносяться дещо по-іншому. До 50 років переважає захворюваність серед жінок (20-30 %) за рахунок хвороб жіночих статевих органів, після 60 років захворюваність чоловіків значно перевищує таку ж у жінок (на 70-100 %).

Загальні показники смертності від злоякісних новоутворень (на 100 тис.) 1975 -140.6. 1980-149.5, 1985 – 168.8, 1990-195.4. 1995 -200.8. наприкінці 70-х років тенденції смертності від раку шлунку і органів дихання перетнулись при певному зниженні смертності від раку шлунку (1975-33.3, 1980-30.5, 1985-30.6, 1990-29.8, 1995-28.1) і стрімкому зростанні смертності від раку органів дихання (1975-28.3, 1980-32.6, 1985-39.7, 1990-49.1, 1995-47.2). також стрімко зросла смертність і від раку молочної залози (1975-8.1, 1980-9.3, 1985-11.3, 1990-13.1, 1995-15.1).

Нещасні випадки (левову частку їх складають самогубства), отруєння (в основному алкоголем) та травми є третьою причиною смерті за останнє десятиліття склала 9.3 %. Травми є однією з основних причин інвалідності на їх долю випадає 8-9 % усіх випадків стійкої втрати працездатності.

Рівень самогубства в Україні досяг 30 випадків на 100 тис. людності. В структурі травм переважають побутові травми. Їхня частка складає від половини до двох третин усіх травм. Далі йде дорожньо-транспортний травматизм (приблизно п’ята частина травм), потім виробничий (у дорослих та підлітків, 15-20 %) та шкільний (у дітей, 6-8 %).

Рівень смертності людності України від нещасних випадків, отруєнь та травм з 1975 до 1995 р. зріс зі 117.9 випадків на 100 тис. до 160.7 або 36.3%. При цьому в середині 80-х років під час кампанії боротьби з пияцтвом та алкоголізмом було досягнуто певного зниження цієї причини смерті. Однак, невдовзі відновилась попередня тенденція зростання.

Смертність від нещасних випадків, травм та отруєнь, вища серед сільських жителів у порівнянні з міським, але в останнє десятиліття ця перевага зменшується. У 1998 р. ця смертність серед сільських мешканців склала 122.8 випадків на 100 тис. осіб, серед міських – 101.8 або на 20.6 % менше у жителів міст. Динаміка смертності сільських і міських мешканців від транспортного травматизму була такою: 1980 р. – відповідно 20.2 і 16.7 (на 21 % більше серед сільських мешканців), 1993 р. - 22.4 і 18.9 ( на 18.5 % більше серед сільських мешканців).

Згідно даних ВООЗ, алкоголь в надмірних кількостях вживають мешканці західного і центрального регіонів Європи, перш за все в таких країнах як Італія, Франція, Іспанія, Португалія. Ці ж країни займають перші місця в світі по виробництву вина. Тут пересічно на кожного мешканця протягом року випивається від 10 до 20 літрів чистого алкоголю.

Згідно даних ВООЗ, в західних країнах 15 % і 5 % жінок вживають алкоголь регулярно та у надмірних кількостях. Із кожних 5-и тих, що зловживають, 1-2 стають хронічними алкоголіками, отже приблизно 5 % від тих, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Розповсюдженість хронічного алкоголізму у розвинених країнах коливається від 11 до 44 випадків на кожну 1000 людей.

Загалом можна виділити 4 групи чинників (основних ланок), що утворюють єдиний замкнений ланцюг або генезис зловживання алкоголем.

Першою ланкою в тому ланцюгу є чинники, що сприяють вживанню алкоголю до 15 років. 95% усіх алкоголіків саме в цьому віці вперше долучаються до спиртних напоїв. Це т. з. „пускові” чинники: несприятливі родинні стосунки, родинні традиції (майже у 60% випадків першу чарку синові чи донці наливають тато чи мама), незадовільна організація відпочинку, раннє залучення до алкоголю. В 16-19 років підтримують вживання алкоголю „питтєві” звичаї, алкогольні облуди й забобони, вплив оточуючого середовища, незадовільна організація відпочинку.

В наступній віковій групі (20-25) років розвиткові пияцтва сприяють даний вік і пов’язані з ним певні психологічні установки, ті ж „питтєві” звичаї, вплив мікро середовища, а також зростаюча частота та кількість випитого алкоголю. Нарешті, у віці старше 26 років остаточно закріплюють вживання алкоголю і розвиток алкоголізму психологічна, психічна, а далі фізична залежність на фоні конфліктів в сім’ї (інколи важко розібратись, що чому передує – сімейні конфлікти вживанню алкоголю чи навпаки), низького культурного рівня, „питтєвих” звичаїв та впливу мікро середовища.

До найбільш суттєвих економічних наслідків зловживання алкоголем відноситься: зниження працездатності, продуктивності праці, погіршення трудової дисципліни, виробничий травматизм, збільшення втрат робочого часу внаслідок підвищеної плинності кадрів, брак в роботі

Дякую за увагу!