Презентація на тему:
Паротитна інфекція :етіологія, епідеміологія, клініка, діагностика, лікування

Паротитна інфекція : етіологія, епідеміологія, клініка, діагностика, лікування Підготувала: Піддубна Анна Іванівна

Паротитна інфекція – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології з повітряно -краплинним механізмом передачі з переважним ураженням залозистих органів та нервової системи. Етіологія : Вірус Pneumophilus parotidis родина Paramyxoviridae Віріони поліморфні 120 - 300 нм. Містить РНК, має гемаглютинуючу, нейрамінідазну та гемолітичну активність. Нестійкий, інактивується при нагріванні, УФВ, при контакті з 2% формаліном, 1% лізолом. Стійкий до фенолу, низьких температур. До хіміопрепаратів та антибіотиків не чутливий. Антигенна структура стабільна Культивується на 7- 8 – денних курячіх ембріонах, культурах клітин.

Епідеміологія : антропоноз Джерело інфекеції - хвора людина ( стерті, атипові, безсимпомні форми) Механізм передачі повітряно - краплинний, не можна виключити контактний механізм Хворий контагіозний за 1 - 2 дні до початку захворювання та в перші 5 днів клінічних проявів Сприйнятливість висока, ІК – 0,5 Максимум захворюваності взимку, напривесні Повторні захворювання дуже рідкісні

Патогенез: Вхідні ворота інфекції – слизова оболонка ВДШ, де вірус розмножується в клітинах епітелію. По лімфатичним шляхам потрапляє в кров – первинна вірусемія. Із крові збудник проникає в чутливі органи: слинні залози, підшлункову залозу, нервову систему. В слинних залозах виникає реплікація та накопичення вірусу, знову потрапляє в кров – вторинна вірусемія та зі слиною виділяється в навколишнє середовище. Вторинна вірусемія уражує інші органи і системи через 5 - 10 днів після ураження слинних залоз.

Класифікація Parotitis epidemica (B26) І Клінічні форми: А типова: 1.залозиста (орхіт (В26.0+N51.1*), панкреатит (В26.3+К87.1*), слинні залози); 2. нервова (менінгіт (В26.1+G02.0*), менінгоенцефаліт (В26.2+G02.0*); 3. комбінована (поєднання ураження залозистих органів і ЦНС); В атипова: стерта, безсимптомна. ІІ Ступінь тяжкості: легкий, середньотяжкий, тяжкий. ІІІ Ускладнення: бактеріальний паротит, пневмонія

Клінічні діагностичні критерії: Інкубаційний період 11-21 день Початок гострий з підвищення температури тіла; Припухлість привушної слинної залози в перший день хвороби. В наступні дні з`являється припухлість інших слинних залоз Припухлість тістуватої консистенції, щільна при пальпації (особливо при відкриванні рота), шкіра над нею незмінена Збільшення та інфільтрація вихідного отвору протоку привушної залози з вінчиком гіперемії – симптом Мурсона Слабкість, головний біль, шум, біль у вухах, зниження слуху, сухість в роті Інші прояви паротитної інфекції: Панкреатит: на фоні підвищення температури з’являється постійний біль у животі, зниження апетиту, нудота, блювота .

Орхіт: виникає на 5 – 8 день хвороби, гостро з підвищення температури до 38 - 40ºС , симптомів інтоксикації, набряк та різкий біль в яєчках, що посилюється під час руху, відчуття важкості внизу живота, шкіра на мошонці гіперемірована, натягнута, блищить Менінгіт: розвивається на 3–6 день захворювання, гостро з підвищення температури до 38 - 39º С, головного болю, блювоти, сонливості, адинамії, менінгеальних симптомів Оофорит, струміт, бартолініт, мастит. Критерії тяжкості ступінь виявлення уражених залоз – припухлість, набряк, болючість ураження ЦНС симптоми загальної інтоксикації

Діагностика: Загальний аналіз крові - лейкопенія, відносний лімфоцитоз, еозинопенія, рідше – моноцитоз та підвищення ШОЕ Аналіз сечі на діастазу Специфічна діагностика: Серологічне дослідження : РГГА (1 : 80), РЗК (зростання титру в 4 рази від першого тижня до кінця другого), меодом парних сивороток, ІФА ІФА клітин носоглотки з першого дня Культуральний метод – виділення на культурі клітин за допомогою ІФА з крові, змивів з глотки, секрету слинних залоз, спинномозкової рідини, сечі Аллергологічний : внутрішкірна проба з Аг Вірусологічний: дослідження крові, ліквору, слини

Дифдеренційна діагностика з: Втотинним (гнійним) паротитом Слинокам’яною хворобою Пухлинами слинних залоз Лімфаденітом шийних вузлів Набряком шийної клітковини при токсичних формами дифтерії ротогорла Туберкульозним менінгітом Ентеровірусним серозним менінгітом Цитомегаловірусною інфекцією

Лікування: наказ МОЗ України №354 від 09.07.04 Вдома можна лікувати дітей з легкими та середньо - тяжкими формами хвороби при ізольованому ураженні слинних залоз Базисна терапія 1. Ліжковий режим: при ізольованому ураженні слинних залоз - до 7 днів, серозному менінгіті – до 14, при орхіті – 10 днів 2. Дієта: годувати хворого 5 – 6 разів на добу теплою , рідкою або напіврідкою їжею , виключають сирі овочі та фрукти, фруктові та овочеві соки, жирні та гострі страви 3. Полоскання порожнини рота після їжі 5 % розчином борної кислоти, відваром ромашки тощо 4. Сухе тепло на привушні слинні залози

Додатково: При панкреатиті ( протокол лікування панктеатиту) При орхіті ( пов’язка суспензорій) При менінгіті (протокол лікування менінгітів). Етіотропна терапія: Показана при тяжких формах паротитної інфекції: Рекомбінантні інтерферони (курс 7–10 днів) Індуктори ендогенного інтерферону Препарати з противірусною та імуномодулюючою дією (інозина пранобекс).

Профілактика: - Ізоляція хворого не менше ніж на 9 днів - У дитячих закладах карантин на 21 день - Діти у віці до 10 років, що були в контакті з хворим не допускаються в дитячий заклад з 11 по 21 день з моменту контакту - Дезінфекція після ізоляції не проводиться Специфічна профілактика: - Жива паротитна вакцина з аттенуйованого штаму - Вакцинація у віці 15-18 місяців, одноразово, внутрішньошкірно в дозі 0,1 мл, нашкірно 0,5 мл. - Тривалість поствакцинального імунітету від 3 до 6 років

Прогноз: - Спиятливий , при двобічному орхіті може розвинутись безплідність Диспансерізація: - Підлягають хворі з ускладненнями паротитної інфекції - Особи з перенесеним орхітом, огляд уролога через місяць - Особи, що перенесли менінгіт, спостереження невропатолога

Дякую за увагу !