Презентація на тему:
Гостра травма та посттравматичні стресові розлади: особливості роботи з постраждалими

Гостра травма та посттравматичні стресові розлади: особливості роботи з постраждалими Сарженко І.В.- психолог-методист вищої категорії,завідуючий МЦПП і СР

Травма (медичне поняття) порушення цілісності шкіряних покровів або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку іншого зовнішнього втручання

Травма психічна, психотра вма   — травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації;  емоційна дія, яка викликала психічний розлад;  шкода, нанесена психічному здоров'ю людини в результаті інтенсивного впливу несприятливих факторів середовища або гостроемоційних, стресових впливів інших людей на її психіку.

Гострими психологічними травмами для дитини є: фізичне та сексуальне насильство, смерть близької людини, втрата батьків негативний вплив на психіку дитини катастроф і нещасних випадків, воєнних дій фізичних травм, що одержуються в результаті транспортних аварій і падінь, хірургічні операції.

К. Флейк-Хобсон виділяє для дітей наступні ситуації підвищеного ризику: 1. Ситуації, пов'язані з відсутністю або втратою відчуття захищеності: ворожа, жорстока сім'я; емоційно-відкидаюча сім'я; сім’я, що не забезпечує догляду; негармонійна сім'я (що розпадається або що розпалася); надмірно вимоглива сім'я (домінуюча гіперопіка); поява нового члена сім'ї (вітчим, мачуха, брат, сестра); суперечливе виховання. 2. Ситуації, що викликають беззахисність через відрив від сім'ї: переміщення в чужу сім'ю; направлення до дитячої установи; госпіталізація.

Симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) Нав'язливі стани Реакції уникнення Симптоми підвищеної дратівливостіє Неспецифічні симптоми  Нав'язливі стани (нав'язливі спогади, спалахи спогадів, «флешбекі») - це мимовільне і непередбачене пожвавлення травматичного досвіду через надзвичайно яскраві спогади, що тривають від кількох секунд до декількох годин. У людей, страждаючих ПТСР, часто виникають стани, коли вони знову і знову дуже яскраво і глибоко переживають травмуючу їх подію. У свідомості у людини, що страждає даними розладом, раптово спливають неприємні сцени, пов'язані з травматичним подією. Раптово нахлинули яскраві спогади, пофарбовані хворобливими емоціями, можуть повністю опанувати увагою людини. Повторне переживання травми може виявлятися в нічних кошмарах, а також у вигляді раптових хворобливих емоційних спалахів, супроводжуючих спогади чи сни про травмує подію.

Напрямки роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР): 1. Психодіагностика посттравматичного стресового розладу з використанням дитячих варіантів ряду проективних методик (методика «Неіснуюче тварина»), опитувальника Басса-Дарки, симптоматичного опитувальника Ю. Олександровича, батьківської анкети для оцінки травматичних переживань дітей, тесту тривожності Спілбергера- Ханіна та ін 2. Психокорекція ПТСР для того, щоб допомогти дитині стати над ситуацією, навчити її пристосовуватися до дійсності і долати психотравмуючі впливи. В її основі - використанням комплексу психокорекційних методик: навчання прийомам релаксації і зняттю м'язової напруги, методи НЛП, психотехнічні вправи,соціально-психологічний тренінг, різні прийоми групової та індивідуальної арттерапевтичної корекції, елементи масажу (тілесна психокорекція) .

Напрямки роботи психолого-педагогічного супроводу дітей з посттравматичними стресовими розладами (ПТСР): 3. Психологічне консультування учнів з ПТСР. У цьому блоці підлітки можуть отримати індивідуальну та групову психоконсультаціонную допомогу. 4. Психолого-педагогічне консультування батьків учнів з ПТСР. В основному, консультування спрямоване на розвиток можливостей сімейної психокорекції ПТСР, підвищення адаптивних можливостей самих батьків. 5. Психолого-педагогічне консультування і освіта педагогічного колективу школи з питань супроводу дітей з ПТСР. 6. Створення дружньої середовища в школі.

Етапи надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу за наслідками психологічної травми: Дебрифінг – говоріння. Постраждалому важливо надати можливість говорити протягом тривалого часу. Особливо важливо, щоб це відбулося у перші години після травми, доки він не спав (таким чином відбувається асиміляція набутого під час травмуючи подій досвіду, поки пам’ять про подію не стала довгостроковою). Можна залучати до розмови інших учасників події, це надасть можливість постраждалим побачити пережите з різних сторін, почути та усвідомити подію через досвід інших людей. З маленькими дітьми можна використовувати малювання чи розігрування для відображення подій, які вони пережили. Малюнок потім використовується для розповіді. З дітьми та дорослими можна використовувати асоціативні картки Ю. Луценка для усвідомлення пережитих чи актуальних станів та почуттів.

! Якщо людина не впадає в травматичну ситуацію, не потрібно провокувати її зустріч з травмою. Важливо розмовляти про те, що було до події і як вона почуває себе тепер. Що є труднощами зараз? Що їй важливо, потрібно щоб адаптуватись до нинішньої ситуації? Які висновки вона має зробити з того, що сталося? Як зможе запобігти в наступному таким подіям? Якщо не в силах самої людини запобігти подіям, то як важливо діяти, щоб шкода від пережитого була найменшою? Що, хто допомагає людині переживати ситуацію тепер? Що є для неї ресурсом? Завдяки чому людина відволікається, збирається духом, сподівається тощо?

Важливо Утримувати баланс між визнанням унікальності досвіду клієнта та водночас показувати йому, що подібні ситуації пережили, переживають інші люди. Психолог може розповісти про свій досвід роботи з людьми, що пережили схожі ситуації, або почуття. Можливо розповісти клієнту про стадії переживання горя. Заключним етапом має стати робота по набуттю власної цілісності, значущості клієнта, усвідомлення сенсу його буття. Для цього психолог може використовувати будь-які відомі йому прийоми та методи, спрямовані на формування та підтримку позитивного образу Я, роботи з досягненнями, постановкою цілей на майбутнє та визначенням завдань сьогодення. Залучати до цієї роботи можна членів родини, друзів, близьке оточення постраждалого.

Принципи роботи з постраждалими з ПТСР Принцип нормалізації. Основний акцент робиться на тому, що нормальний індивід, зіштовхнувшись із ненормальними обставинами, переживає екстраординарні почуття. Початком роботи стає обговорення пережитих почуттів і пояснення їхньої нормальності. Це має допомогти потерпілому зрозуміти причини своїх симптомів, їх динаміку й більш активно брати участь у процесі терапії. Принцип партнерства й підвищення гідності особистості. Люди, що страждають від ПТСР, ранимі, сенситивні, схильні до самозвинувачення, з почуттям безсилля або підвищеної агресивності. Особливо це стосується жертв сексуального насильства, інших тяжких злочинів, мігрантів, що постраждали в місцях свого колишнього проживання від національних переслідувань і жертв тоталітарних сект. Подібний стиль реагування викликає відштовхування оточуючих, підсилюючи відчуття власної неадекватності й провини, призводить до зниження самооцінки. Тому встановлення взаємин співробітництва і є таким необхідним. Принцип індивідуальності. Кожна людина проходить свій власний шлях відновлення після стресу. Чим більше часу пройшло з моменту одержання травми, тим більш високий рівень кваліфікації потрібно при наданні психологічної допомоги через те, що посттравматичний стрес усе тісніше пов’язується з іншими психологічними проблемами.

Методи, які ефективно використовуються в процесі корекції й терапії ПТСР: Освітні. Містять у собі обговорення книг і статей, знайомство з основними концепціями фізіології й психології. Наприклад, тільки просте знайомство із клінічною симптоматикою ПТСР допомагає людям усвідомити те, що їхні переживання й труднощі не унікальні, "нормальні" у сформованій ситуації. Друга група методів перебуває в області цілісного ставлення до здоров’я. Здоровий спосіб життя з достатньою фізичною активністю, правильним харчуванням, відмовою від зловживання алкоголем і вживання наркотиків створює основу для швидкого й ефективного відновлення після подій, що травмують. Третя категорія включає методи, які збільшують соціальну підтримку й соціальну інтеграцію. Сімейна й групова терапія, розвиток мережі самодопомоги, формування й підтримка громадських організацій необхідні для соціальної реабілітації. Четверта категорія - це власне терапія. Вона містить у собі роботу з горем, страхами, психосоматикою, травматичними спогадами й т.д. і спрямована на "опрацювання" проблеми й позбавлення симптомів.

Методи, які ефективно використовуються в процесі корекції й терапії ПТСР: Перевага надається наступним методам: десенсибілізація й переробка травмуючих переживань за допомогою рухів очей, дистаціювання, візуально-кінестетична дисоціація. Методи поведінкової терапії: Спонтанне розслаблення полягає в тому, що пацієнтові пропонується щораз, коли зустрічаються об’єкти, які нагадують йому про заподіяне страждання або ж приходять думки про подію, що травмує, кілька разів глибоко зітхнути й розслабитися, струснути опущеними руками, зробити кругові рухи плечима, дати собі інструкцію на розслаблення, робити довгі повільні видихи. Внутрішнє відволікання - пацієнтові пропонується уявити собі картину подій, що викликали в минулому позитивні почуття, або пофантазувати із приводу очікуваних у майбутньому приємних речей. Очікується заміщення цими думками або фантазіями думок й образів події, що травмували. Зовнішнє відволікання - разом з пацієнтом виділяються заняття, які звичайно, приносять йому задоволення. Дається завдання займатися якнайчастіше цими приємними справами. Якщо вже давно планується який-небудь приємний захід, то цим рекомендують зайнятися негайно.

Методи, які ефективно використовуються в процесі корекції й терапії ПТСР: Позитивна самоінструкція може бути використана в терапії, якщо кризові події заважають пацієнтові виконувати його прямі обов’язки, виступають як внутрішній бар’єр. Відреагування. Лють і злість, образа й обурення можуть бути виражені за допомогою фізичних вправ, особливо з розряду східних практик або бойових мистецтв. Пацієнту можна допомогти виплакатися, покричати, сказати голосно, допускаючи будь-які висловлювання. Зменшення дози стресу. Якщо кризу було викликано якою-небудь подією або установою, особою або об’єктом, і ці стимули постійно потрапляють пацієнтові на очі, то ступінь страждання ми можемо зменшити, якщо придумаємо спосіб зменшення масштабу або ступеня конфронтації із цими стимулами. Вирішення проблем. Багатьом людям почуття безпеки дає здійснення заходів щодо запобігання критичних подій у майбутньому (наприклад, устаткування квартири охоронною сигналізацією) Мисленнєві зупинки. Щораз, коли клієнту спадають тривожні думки про пережите, йому пропонується говорити собі "стоп" (або уявляти відповідний образ, наприклад, знак "Проїзд закритий"), робити невелику паузу й переходити до зовнішнього або внутрішнього відволікання. Цей прийом також вимагає багаторазового повторення й контролю.

Использование приемов и методов нейролингвистического программирования в работе с острыми травматическими ситуациями и посттравматическими расстройствами Двойная (трехмерная) диссоциация Используется, когда полностью нужно разрушить условную связь между каким-либо образом и аффектом. Это могут быть ситуации постоянно вызывающие чувство стыда, вины, сильного волнения, страха. Некоторые страхи (например замкнутого пространства) могут быть последствием более глубоких страхов, например страха смерти, и с ними нужно работать при помощи глубинных техник. Шаги: 1. Обнаруживать ситуацию, аффект по отношению к которой нужно разрушить (это могут быть ситуации из прошлого и для их актуализации можно использовать шаги из “Изменения личностной истории” или ситуации из настоящего и близкого будущего) Лучше работать с неочевидной ситуацией т. е. там, где реакция является неадекватной ситуации. 2. Если вы (терапевт) обнаруживаете, что воспоминание клиента вызывают аффект (см. невербальные признаки), то предложите клиенту посмотреть фильм (набор слайдов, фотографий) об этой истории.

Двойная (трехмерная) диссоциация 3. Предложите клиенту быть не только зрителем, но и киномехаником (кинооператором), который “крутит” это кино. Для этого: а) предложите тщательно представить помещение (оно должно быть удобным, комфортным для оператора, давать чувство безопасности); б) попросите подобрать удобное место для зрителя, лучше если оно будет ниже операторского (это дает ему возможность увидеть, что вы заботитесь о его комфорте, и что оно заслуживает комфорта, что бы он ни смотрел); в) предложите оборудовать комнату кинооператора таким образом, чтобы по желанию он мог включать-выключать свет, смотреть или не смотреть на экран, может читать или пить чай – это будет поддерживать ощущение, что оператор волен выбирать смотреть ему или не смотреть фильм, полностью или частично; г) предложите разобраться с аппаратурой, которая дает возможность останавливать, ускорять кадры, изменять цвет, яркость, звук, осуществлять перемотку пленки – все это выступает как метафора власти над ситуацией; д) оговорите возможность смотреть на зрительный зал (зашторивать-открывать окно...; е) помещение оператора лучше изолировать.

Двойная (трехмерная) диссоциация 4. Предложите запустить кино от момента, который предшествует началу ситуации и закончить его тогда, когда ситуация стала уже более безопасной, максимально хорошей. Фильм просматривается в три просмотра: I просмотр: от начала до конца. Механик смотрит на зрителя, который смотрит фильм и после просмотра рассказывает, как он понимает, что чувствует зритель. Если это получилось, то второй просмотр. II просмотр: механик ассоциируется со зрителем, но он все время помнит, что это фильм (можно дать в руки дистанционку). III просмотр: зритель ассоциируется с героем, и проживает этот фильм, но в нем все время поддерживается воспоминание о том, что он был зрителем и механиком и, следовательно знает о хорошем конце. 5. Механик включает обратную перемотку и зритель - герой переживает эту ситуацию, находясь внутри фильма. (важно хорошо объяснить как работает обратная перемотка. Как правило, если клиент после этого не рассмеялся или хотя бы не улыбнулся, то он это не смого себе представить). Для повышения эффективности диссоциации можно использовать субмодальные изменения в фильме, конструировать менее болезненный сюжет, изменять звучание голоса, звуки, ускорять просмотр. Можно доводить до гротеска, можно смотреть пока не надоест. Важно! На первых этапах добиться состояния комфорта. Использовать технику для завершенных ситуаций.

САМОГИПНОЗ ПО БЭТТИ ЭРИКСОН 1. Сесть, расслабиться (можно лечь) 2. Сообщить себе время, на которое собираешься отправить себя в состояние самогипноза (транса) прибл. 20 мин. 3. Сообщить себе цель самогипноза "Я буду находиться в состоянии самогипноза (транса) с целью разрешить своему подсознанию совершить необходимые изменения для того, чтобы..." 4. Назвать желаемое состояние по выходу "По выходу из состояния самогипноза (транса) я буду...(желаемые качества, поведение)" 5. Внешний процесс а) Глядя прямо перед собой назвать три мелких предмета, точки (говорить медленно, плавно) "Я вижу..." б) Назвать три звука в) Назвать три ощущения желательно редко осознаваемых (например: давление ремешка от часов, тяжесть сережек) 6. Внутренний процесс а) Придумать, но можно назвать и то, что появится - один визуальный образ, один аудиальный и одно ощущение. б) То же, что и (а), но по два. в) -//- по три. (Если мало, то продолжить столько, сколько понадобится)

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме 1. Простой способ безопасно возвращаться "в себя" - обрисовывание ладошек и любые игры с ладошками. Отпечатки в тесте, глине, песке, любой крупе, отпечатки на бумаге. Вырезание, разрисовывание ладошки - это ощущение и заполнение внутренней территории. Ладошка - как мандала, возвращающая и укрепляющая "Я". Ладошка - олицетворение всего тела ребенка. А затем, и его самости. Когда нам нужно помочь ребенку вернуть возможность границ и одновременно безопасного контакта - мы для него придумываем игры, где ладошки разных деток могли бы сталкиваться, хлопать, прикасаться друг к другу. (идея Предрага Скакича http://www.advertology.ru/article95065.htm)

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме Дети, пережившие травматический опыт, могут не допускать прикосновений, бояться физического контакта. С ними можно и нужно - нарисовать "пряничного человечка" и его разрисовывать. С подростками обрисовывают контуры тела на обоях, можно купить промышленные игрушки, на которых можно рисовать и затем смывать нарисованное. Обязательно лепить - из глины, теста, хуже - пластики и пластилина. Лепка трансформирует напряжение, снимает зажимы, дает ощущение контроля (что важно для тех, кто потерял контроль над ситуацией, жизнью, реальностью), лепка полезна при любых психосоматических болезнях.

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме Детки, пережившие травматизацию, часто перестают чувствовать контакт ножек с землей (теряют опору, заземленность). С ними хорошо играть (рисовать, лепить, протанцовывать) цветы и деревья - уделяя внимание корням и крепкому стволу. Играть в "выращивание великанских ног " - представляя, что ноги становятся огромными и крепко удерживают в равновесии, не давая раскачиваться от ветра (ветер - это метафора изменений, событий, на которые мы повлиять не можем), чем ярче мы представим (нарисуем, промассируем) эти великанские ноги, тем сильнее эффект. Спать лучше укладывать таких деток тоже, давая опору ножкам (например, положим под ноги скрученное в валик полотенце).

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме Для того, чтобы аккуратно прикоснуться к теме страха, дать ребенку отдых и контроль над страшными воспоминаниями и снами: можно соорудить (нарисовать, вылепить, сделать из коробки) сейф для страшных воспоминаний. Не называя воспоминания - дать метафору - просто смять бумагу, или взять темные листы бумаги, камни, шишки и сложить их в сейф. Ключ от которого будет либо у взрослого, либо у самого ребенка. Сделать из спичек и разноцветных ниток "ловцов снов" или вырезать ажурную снежинку - которая, как фильтр, впитывала бы страшные образы, не подпуская их к ребенку.

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме Делать халабуды, домики, играть в прятки, такой ребенок любит перекрываться одеялом или простынкой. Детка ищет убежища в "изначально безопасном месте" – аналоге матки. Телесная практика - "колыбелька", которая и возвращает контур безопасности и дает ресурс - взрослый сидит на полу, обнимая сидящего перед ним ребенка за спинку (обхватывая ногами и руками), чуть покачиваясь и шепча что- то теплое в ушко. Любое рисование и делание домиков возвращает ощущение границ (но очень аккуратно - если известно, что дом ребенка был разрушен)

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме Телесная игра – “кнопка радости”. Для безопасного возвращения контакта с телом. Ребенок, не говоря партнеру, придумывает звук (песенку- шумелку). Задумывает место на теле - кнопку, которая бы, если к ней прикоснуться, включала бы этот звук. Партнер по игре, мягко прикасаясь к телу, должен найти эту кнопку. Потом ребенок ищет кнопку, которую загадал партнер. Игра “Крыло ангела”. (Во взрослой версии – Рука друга). Когда ребенку нужно почувствовать безопасность, отстраниться от большого количества людей, почувствовать поддержку - можно положить правую руку на левое плечо. (Так обозначается личная территория и возникает ощущение прикосновения друга к плечу) 14. “Грустное деревце”. Детки часто не могут попросить о поддержке и объяснить, что их беспокоит. Если ребенка "превратить" в деревце, которое обижено, повреждено, грустит - и спросить, что для него сделать - поставить опору- палочку (себя), подвязать веточку (погладить по ручке), полить (погладить сверху вниз), поставить забор (стать вокруг) - ребенок получит необходимый ресурс.

МИНИ-ПРАКТИКИ ДЛЯ ДЕТЕЙ И ВЗРОСЛЫХ для возвращения опоры, стабилизации при психологической травме Дети, пережившие травматизацию, пытаются все контролировать. Важно говорить о планах, составлять расписания, делать коллажи мечты и проч., помнить, что в практиках они не закрывают глазки, боясь ослабить контроль. Многих взрослых раздражает, что они все время что-то вертят в руках (роняя и ломая). Для того, чтобы снять напряжение в ручках, одновременно ослабить контроль и вернуть безопасность - нужно дать детям в руки массажное колечко, эспандер, хлебный мякиш, шарики, наполненные мукой (крахмалом). Каждый раз, когда мы что- то "сотворяем" - мы сотворяем - творим, возвращаем себя. Куколки из ниток, простые мотанки, человечки из поролона (или из губок для мытья посуды), вылепливание куколок и фигурок из теста- глины - все это очень действенная терапия. 5. В случае, если ребенок начал вести себя как дите более младшего возраста (так подсознание пытается вернуть безопасность). Если в руках у ребенка окажется что- то, что "меньше" его, что- то, что воспринималось бы как детеныш более младшего возраста - куколка, маленькая машинка, игрушечный звереныш, даже клубок ниток- сам ребенок автоматически перемещается в более взрослую позицию.